ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
02 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/152/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТЕК”
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15.07.2019
по справі №923/152/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Новокаховський електромашинобудівний завод”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТЕК”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “НКЕМЗ”
про виселення з приміщень
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Новокаховський електромашинобудівний завод” (далі - ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод”) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТЕК” (далі - ТОВ “ІТЕК”) в якому просило виселити відповідача з приміщень комплексу транспортного цеху, площею 5089,80 кв.м. та частини нежитлової будівлі, площею 1798 кв.м.
23.04.2019 ТОВ “ІТЕК” звернулось до господарського суду Херсонської області із зустрічним позовом до ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод” та ТОВ “НВП “НКЕМЗ” про визнання договору суборенди № 0116 від 04.01.2016 продовженим до 31.12.2019 та про солідарне стягнення з відповідачів збитків у сумі 1772675 грн.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.05.2019 у справі № 923/152/19 зустрічну позовну заяву ТОВ “ІТЕК” повернуто без розгляду на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2017 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 02.05.2019 у справі № 923/152/19 скасовано, справу №923/152/19 та зустрічну позовну заяву направлено до Господарського суду Херсонської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо можливості відкриття провадження за зустрічним позовом ТОВ “ІТЕК”.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.07.2019 зустрічну позову заяву повернуто ТОВ “ІТЕК”.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що фактично, ТОВ “ІТЕК” заявив зустрічні позовні вимоги, до особи, у даному випадку третьої особи, яка не є позивачем за первісним позовом, а також про солідарне стягнення збитків не тільки з позивача, але й з третьої особи, при цьому безпосередньо до позивача (відповідача за зустрічним позовом), щодо якого порушено справу про банкрутство.
На думку суду першої інстанції, зустрічний позов не може бути заявленим до іншої особи, яка не є позивачем у справі, оскільки це суперечило б самій природі зустрічності позовної вимоги за зустрічним позовом.
До того ж, судом першої інстанції відзначено, що зустрічний характер позову повинен визначатися також і з іншої умови, а саме взаємопов'язаності як вимог, так і наявних правовідносин. Місцевим господарським судом констатовано відсутність зустрічності вимог відповідача, які охарактеризовані ним як зобов'язальні, по відношенню до вимог позивача, які охарактеризовані позадоговірними.
Отже, на думку місцевого господарського суду, вимоги за зустрічним позовом не мають характеру зустрічності по відношенню до первісного позову, а тому не можуть бути визнані як зустрічний позов.
Також судом першої інстанції відзначено, що відповідачем заявлені майнові вимоги за зустрічним позовом до ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод”, яке знаходиться у процедурі банкрутства, а тому розгляд таких вимог повинен здійснюватися суддею, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, та одночасно такі вимоги не можуть розглядатися іншим суддею, тобто у межах даної справи.
Не погодившись із даною ухвалою ТОВ “ІТЕК” звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15 липня 2019 року у справі №923/152/19 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.
Так з приводу тверджень суду першої інстанції про те, що вимоги за зустрічним позовом, заявлені до особи, котра не є позивачем у справі, а тому не мають характеру зустрічності по відношенню до первісного позову апелянт відзначає, що приписи ст. 180 ГПК України не містять жодних вказівок на таку ознаку зустрічної позову, як пред'явлення його до позивача у справі.
Апелянт стверджує, що перша вимога зустрічного позову про визнання строку дії договору суборенди продовженим на новий строк, підпадає під критерії наведені у ч. 2 ст. 181 ГПК України , так як є потенційна можливість задоволення зустрічного позову, яка може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимога первісного позову про виселення з нежилих приміщень та нежитлової будівлі відповідача суборендаря TOB «ІТЕК», яка мотивована первісним позивачем закінченням строку дії договору суборенди, на думку апелянта, не може бути задоволена у випадку задоволення першої вимоги зустрічного позову ТОВ «ІТЕК» про визнання договору суборенди нежилого приміщення продовженим.
Окрім того, як вважає апелянт, перша вимога позову також підпадає під критерії зустрічності відповідно до ч. 2 ст. 180 ГПК України, так як первісний позов та зустрічний позов витікають з одних правовідносин, що виникли на підставі, спочатку, договору оренди, а потім з договору суборенди.
Друга вимога зустрічного позову про стягнення грошових коштів, як вважає апелянт, також підпадає під критерії зустрічності відповідно до ч. 2 ст. 180 ГПК України так як, первісний позов та зустрічний позов витікають з одних правовідносин. Так, за твердженням апелянта, ТОВ «ІТЕК» понесло збитки в зв'язку із передачею йому в оренду об'єкта, на якому власник не робив ремонт, та який був непридатним для здійснення господарської діяльності. Такими спільними для обох позовів правовідносинами за причинно-наслідковим зв'язком виникнення у хронологічному порядку є спочатку договір оренд, потім договір суборенди, а в наступному правовідносини що виникли на підставі ст. 776 ЦК України.
З приводу посилання позивача, в обґрунтування заявлених позовних вимог, та суду першої інстанції на приписи ст.391 ЦК України скаржник зазначає, що положення даної статті можуть застосовуватися до спірних правовідносин у випадку наявності майна у фактичному володінні первісного позивача. А в даному випадку в матеріалах справи є договір оренди та договір суборенди, які свідчать про те, що правовідносини за первісним та зустрічним позовом виникли з цих договорів , а не з позадоговірних відносин як помилково зазначив суд першої інстанції.
Відсутність зобов'язальних відносин між позивачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом на момент звернення до суду із первісним позовом, на думку апелянта, не має суттєвого значення для визначення позову відповідача як зустрічного, оскільки згідно з ч. 2 ст. 180 ГПК України обидва позови виникли з однорідних правовідносин договору оренди та договору суборенди, а не з позадоговірних правовідносин, якими є відносини після закінчення строку діє вказаних договорів, але позивач за зустрічним позовом доводить, що договірні відносини продовжились на цей час відповідно до ч. 2 ст. 180 ГПК України.
З приводу посилання суду першої інстанції на порушення справи про банкрутство щодо первісного позивача, скаржник з посиланням на приписи ст. 173 ГПК України зазначає, що суд мав би об'єднати первісний позов та в наступному не роз'єднуючи зустрічний позов від первісного, об'єднати всю справу про банкрутство зі справою №923/152/19.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі №923/152/19 та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду від 02.09.2019 отримано позивачем третьою особою - 11.09.2019, відповідачем - 09.09.2019.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
У березні 2019 року ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод” звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ “ІТЕК” в якому просило суд виселити останнього з приміщень комплексу транспортного цеху, площею 5089,80 кв.м. та частини нежитлової будівлі, площею 1798 кв.м.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач знаходиться у спірних нежитлових приміщеннях за відсутності правових підстав
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.03.2019 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 923/152/19, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ “НВП “НКЕМЗ”.
23.04.2019 ТОВ “ІТЕК” звернулося до господарського суду Херсонської області із зустрічним позовом до ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод” та ТОВ “НВП “НКЕМЗ” про визнання договору суборенди продовженим до 31.12.2019 та про солідарне стягнення з останніх збитків у сумі 1772675 грн.
В обґрунтування зустрічного позову ТОВ “ІТЕК” зазначає, що строк договору оренди, та відповідно договору суборенди, є поновленим на строк, який був встановлений раніше договором, тобто до 31.12.2019. До того ж, внаслідок проведеного ТОВ “ІТЕК” капітального ремонту об'єкта нерухомого майна, що є предметом договору суборенди, ринкова вартість майна збільшилась, а тому ТОВ “НВП “НКЕМЗ” солідарно з ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод” зобов'язані відшкодувати ТОВ “ІТЕК” збитки, які останнє понесло у зв'язку з передачею йому в оренду об'єкта на якому власник не робив ремонт та який був непридатним для здійснення господарської діяльності.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.05.2019 у справі №923/152/19 зустрічну позовну заяву ТОВ “ІТЕК” повернуто без розгляду на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2017 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 02.05.2019 у справі № 923/152/19 скасовано, справу №923/152/19 та зустрічну позовну заяву направлено до Господарського суду Херсонської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо можливості відкриття провадження за зустрічним позовом ТОВ “ІТЕК”.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.07.2019 зустрічну позову заяву повернуто ТОВ “ІТЕК”.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічний позов заявлено до особи, яка не є позивачем у справі, вимоги за зустрічним позовом не мають характеру зустрічності по відношенню до первісного позову, вимоги про стягнення збитків заявлені до товариства, яке перебуває у процедурі банкрутство. Означене стало підставою для повернення зустрічного позову.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується висновком суду першої інстанції щодо повернення зустрічної позовної заяви з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
За змістом пункту 3 частини 2 статті 46 ГПК України відповідач, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (ч.ч. 1-4 ст. 180 ГПК України).
За приписами п.2 ч.5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Частиною четвертою статті 173 ГПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною шостою статті 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Зміст наведених норм свідчить про те, що порушення правил об'єднання позовних вимог, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз'єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
За змістом статей 4, 14 ГПК України, процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду юридичним особам, фізичним особам-підприємцям та фізичним особам, які не є підприємцями, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також особам, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності, як однієї із засад господарського судочинства.
Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким встановлюються умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, об'єднує в собі норми матеріального та норми процесуального права, що визначають особливості провадження у процедурах неплатоспроможності.
Статтею 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, водночас, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено.
У відповідності до ч. 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.
Отже, спори з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, підлягають розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство юридичної особи, без порушення окремих справ позовного провадження, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на забезпечення судового контролю в межах провадження у справі про банкрутство за діяльністю боржника під час здійснення щодо нього процедур банкрутства, формуванням активу та пасиву боржника та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.05.2019 у справі №5015/118/11, від 25.02.2019 у справі №906/864/17 та від 17.04.2019 у справі № 5017/2615/2012.
Так колегія суддів зазначає, що зустрічний позов пред'явлено у тому числі й до ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод”.
Між тих постановою Господарського суду Херсонської області від 09.03.2017 р. у справі №923/1151/15 ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, яка згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, триває й на теперішній час.
Відтак, ТОВ “ІТЕК” заявлено майнові вимоги за зустрічним позовом до товариства, яке визнано банкрутом та перебуває на стадії ліквідаційної процедури, а тому такі вимоги мають розглядатися судом, у провадженні якого перебуває справи про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" №923/1151/15.
Судова колегія відзначає, що згідно з ч.6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Колегія суддів відзначає, що справа №923/152/19 розглядалась суддею Господарського суду Херсонської області Закуріним М.В., у той час як справа про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (№923/1151/15), згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, перебуває у провадженні судді Господарського суду Херсонської області Сулімовської М.Б.
Отже, суд позбавлений можливості застосувати приписи ч.6 ст. 173 ГПК України у даному випадку та за власної ініціативи роз'єднати заявлені зустрічні позовні вимоги.
Судова колегія відзначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи зустрічну позовну заяву до суду першої інстанції у постанові від 26.06.2019 наголосив, що суду першої інстанції під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ “ІТЕК” про стягнення солідарно з ТОВ “НВП “НКЕМЗ” та ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод” збитків, необхідно, врахувати обставини щодо перебування ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" у процедурі банкрутства.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції враховував висновки суду апеляційної інстанції та повертаючи зустрічну позовну заяву, серед іншого, зазначив про заявлення зустрічних позовних вимог до позивача, щодо якого порушено справу про банкрутство.
Частиною 10 ст. 30 ГПК України визначено, що зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
З урахуванням порушення правил об'єднання позовних вимог, неможливість суду за клопотанням сторони або з власної ініціативи роз'єднати зустрічні позовні вимоги, колегія суддів вважає, що в силу приписів пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України зустрічна позовна заяви підлягає поверненню.
Між тим судова колегія відзначає, що ТОВ “ІТЕК” не позбавлено можливості звернутися із окремим позовом (заявою) з дотриманням правил виключної підсудності.
Колегія суддів також наголошує, що станом на теперішній час Господарським судом Херсонської області розглянуто справу по суті та 29.07.2019 прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Херсонської області від 15.07.2019 року є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15.07.2019 р. у справі №923/152/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою ухвалення та складання повного тексту постанови є 02.10.2019.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Лавриненко Л.В.
Суддя Філінюк І.Г.