Справа № 500/1257/19
26 вересня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.
представника позивача: ОСОБА_2;
представників відповідачів: Васильчук І.Б., Неділенька В . І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA403000/2019/000738/2 від 22.05.2019 винесене Тернопільською митницею ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження придбання транспортного засобу та його вартості їй було відмовлено у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Вказує, що інспектором Тернопільської митниці не було вказано, як аргументу, про наявність недостовірності заявленої вартості транспортного засобу, так і не зазначено жодного посилання на докази, що свідчили б про заниження митної вартості автомобіля. Вважає необґрунтованим використання резервного методу визначення вартості автомобіля за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, що не дає підстави для висновку щодо застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Ухвалою судді від 06.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №500/1257/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21.06.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 35-40), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначає, що наданих до митного оформлення документи вказана вартість автомобіля нижча митної вартості ідентичних товарів.
01.07.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с. 51-54), в якому вказав, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару без застосування коригування митної вартості, а в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що недоліки у поданих документах впливають на митну вартість товару. Банківські документи щодо оплати товару згідно з фактурою/інвойсом надано, щодо решти документів, перелік яких наведено в частині другій статті 53 МК України, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього не укладалися, автомобіль не підлягає ліцензуванню а страхування не здійснювалося. Вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, тому суперечності між відомостями про оплату товару не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Ухвалами суду від 04.07.2019 та 15.07.2019 розгляд справи було відкладено.
16.07.2019 представник відповідача подав до суду заяву про продовження строку розгляду адміністративної справи (а.с. 70).
Ухвалами суду від 07.08.2019 та17.09.2019 розгляд справи було відкладено.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з мотивів наведених у відзиві на позов, просила відмовити в їх задоволенні.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.
21.04.2019 позивачем придбано автомобіль - BMW, Х5, xDrive 30d ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , календарний рік випуску: 2012, вартістю 9120,05 швейцарських франків, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) 155836 (а.с. 9).
З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, уповноваженою позивачем особою було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40 ДЕ № UA403030/2019/008909, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «автомобіль легковий BMW Х5 xDrive 30D, бувший у користуванні; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; модельний рік випуску: 2012; календарний рік випуску: 2012; тип двигуна: дизельний; об'єм циліндрів двигуна: 2993куб.см.; потужність двигуна: 180кВт; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колісна формула: 4x4; тип кузова: універсал; колір: чорний. Торгова марка: BMW. Виробник: BMW/ DE ». Одержувач товару - ОСОБА_3 (гр. 8 МД).
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронний лист, у якому зазначено, що у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано надати документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
На вимогу митниці уповноваженою особою позивача було додатково надіслано ті ж самі документи, які вже були пред'явлені до митного оформлення, а саме: рахунок-фактура (інвойс) № 155836 від 21.04.2019, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 1587- 3961-7192-5992 від 07.05.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 206.375.929 від 01.04.2019.
22.05.2019 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000738/2, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 15929,20 швейцарських франків (а.с. 7).
У графі 33 вказаного рішення зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару який імпортується у зв'язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: на підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подано рахунок-фактуру № 155836 від 16.04.2019, однак здійснена комерційна операція (купівля-продаж) не може бути підтверджена вказаним рахунком-фактурою, оскільки даний документ підписаний лише однією із сторін; у гр. 15 ЕМД країною відправлення зазначена Швейцарія, однак до митного оформлення митну декларацію країни відправлення не подано. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (витяг приєднано до ЕМД). У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних Інтернет ресурсах вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. В зв'язку із цим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено електронне повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України, зокрема, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копію митної декларації країни відправлення. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АС АУР 105-2, 106-2 на рівні 14 000 євро".
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00490 (а.с. 8).
Позивачу повідомлено, що йому відмовлено у зв'язку із неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Не погоджуючись із діями Тернопільської митниці ДФС позивач звернувся до суду із позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2)подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3)нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1)подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.
Як встановлено судом, уповноваженою позивачем особою до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано: рахунок-фактура (інвойс) № 155836 від 21.04.2019; декларацію про походження товару №206.375.929 від 01.04.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UА209020/2019/22504 від 09.05.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №206.375.929 від 01.04.2019; договір про надання послуг митного брокера № ТЗ-948 від 07.05.2019; паспорт громадянина України ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 виданий 08.11.2013; інший некласифікований документ - висновок SwissExperts AG від 08.04.2019; інший некласифікований документ - сайт аукціону Carauktion від 11.05.2019; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №1587-3961-7192-5992 від 07.05.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № БА 203684 від 09.04.2015.
Суд зазначає, що підтвердженням того, що позивач дійсно придбав автомобіль за 9120,05 швейцарських франків підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) 155836 від 21.04.2019 (а.с. 9).
Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ОСОБА_3 автомобіля легкового BMW Х5 xDrive 30D бувшого у користуванні, ідентифікаційний номер: WBAZW41010L839422; модельний рік випуску: 2012; календарний рік випуску: 2012; тип двигуна: дизельний; об'єм циліндрів двигуна: 2993куб.см.; потужність двигуна: 180кВт; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колісна формула: 4x4; тип кузова: універсал; колір: чорний. Торгова марка: BMW. Виробник: BMW/ DE .
Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
При розгляді даної справи, суд також приймає до уваги висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта Мазура М.С. №231/19 від 23.05.2019 (а.с. 15-20), згідно якого при огляді встановлено, що досліджуваний транспортний засіб в технічно несправному та непрацездатному стані з після аварійними ушкодженнями, частково розкомплектований. Відповідно до даного висновку, вартість BMW Х5 xDrive 30D реєстраційних номер транзитний (VIN) WBAZW41010L839422 (без врахування митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення й реєстрацію в Україні) становить 223831,75 грн (7597,48 євро).
Доводи відповідача про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, судом не приймаються, тому що позивачем був поданий повний пакет документів, де була зазначена вартість товару. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Також, суд критично ставиться з приводу того, що відповідачем за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, обраховано згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 14000,00 євро.
Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Суд зазначає, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.
У той же час, згідно частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Зі змісту спірного рішення відповідача № UA403000/2019/000738/2 від 22 травня 2019 року убачається, що митний орган не виконав свого обов'язку: не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і безперешкодно піддається обчисленню.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Тернопільської митниці ДФС (46020, вул. Текстильна, 38, М. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39420537) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000738/2 від 22 травня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення буде складено 01 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.