Справа № 420/5452/19
01 жовтня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до Південного управління у м. Одесі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
16.09.2019 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Південного управління у м. Одесі Головного управління ДФС в Одеській області від 01.08.2019 № 0110675007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Ухвалою судді від 19.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків.
Зокрема, дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що пред'явлена позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом для звернення до суду із даними вимогами та без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; також у позовній заяві не було зазначено ціни адміністративного позову, а до позову не додані докази на підтвердження повноважень особи, якою позов підписано.
За результатами дослідження позовних матеріалів позивачу роз'яснено спосіб усунення виявлених судом недоліки шляхом надання до суду доказів, які підтверджують посаду та повноваження ОСОБА_1 на підписання адміністративного позову; зазначення ціни позову та надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даними вимогами.
На виконання вищезазначеної ухвали позивачем 27.09.2019 до суду надано (вх. № 35182/19) заяву із додатками, якими підтверджені повноваження ОСОБА_1 (витяг з наказу МОУ № 7089 від 18.09.2015; копія наказу Начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України (з адміністративно-господарської діяльності) № 28 від 14.02.2019 «Про затвердження Положення про Військово-медичний клінічний центр Південного регіону) та зазначено ціну позову - 7903,72 грн.
Також 27.09.2019 до суду від Військово-медичного клінічного центру Південного регіону надійшла (вх. № 35183/19) заява про поновлення строку звернення до суду із даними позовними вимогами, в обґрунтування якої позивач зазначив, що у зв'язку із тим, що компетентна посадова особа, а саме помічник начальника ВМКЦ ПР з правової роботи підполковник юстиції ОСОБА_2 знаходився в черговій плановій відпустці за 2019 рік, ВМКЦ ПР пропустив передбачений Законом строк звернення до суду. Позивач просив визнати зазначену причину пропуску звернення до суду поважною та поновити йому строк на звернення із даними вимогами.
Дослідивши матеріали адміністративного позову у поєднанні із наведеними позивачем аргументами щодо визнання причин пропущення ним строку на звернення до суду із даними позовними вимогами поважними, суд дійшов висновку про їх неповажність, з огляду на наступне.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України N 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
В заяві про поновлення пропущеного строку позивач зазначив, що погоджується з доводами суду, що відповідно до п. 2 ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник ЄСВ має право оскаржити рішення про стягнення пені та штрафів протягом десяти календарних днів до суду з одночасним обов'язковим повідомленням про це територіальний орган доходів і зборів, яким прийнято рішення.
Так, з огляду на матеріали адміністративного позову, 19.08.2019 за вх. № 5488 Військово-медичний клінічний центр Південного регіону отримав рішення Південного управління у м. Одесі Головного управління ДФС в Одеській області від 01.08.2019 № 0110675007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а з даним адміністративним позовом звернувся 16.09.2019, тобто зі спливом 10-денного строку на звернення до суду із даними вимогами, який встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та припадав на 29.08.2019 (включно).
За усталеною судовою практикою велика завантаженість юрисконсультів або інших уповноважених фахівців у галузі права, їх перебування у відпустках не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду, оскільки всі позивачі є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи та зобов'язані діяти вчасно та у належний спосіб при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Суд визнає покликання позивача на перебування помічника начальника ВМКЦ ПР з правової роботи підполковник юстиції ОСОБА_2 у черговій плановій відпустці за 2019 рік в періоді з 13.08.2019 по 12.09.2019 безпідставними, оскільки такі обставини належать до питань організації внутрішньої діяльності і не пов'язані з зовнішніми, об'єктивними обставинами; не можуть свідчити про поважність причин пропуску встановленого процесуальним законом строку, який є однаковим для всіх осіб, які звертаються за судовим захистом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС/КАС України від 10 квітня 2019 року у справі № №826/5165/18, від 20 березня 2019 року у справі № № 9901/816/18; від 21 грудня 2018 року № 803/1030/16 ; від 09 жовтня 2018 року у справі № 804/5150/17; від 19 червня 2018 року у справі №814/37/17; від 16 травня 2018 року у справі №159/3718/17; від 16 травня 2018 року у справі 817/1352/17.
При цьому чинне законодавство передбачає в окремих випадках відкликання працівника з відпустки (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про відпустки»), під час чого його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки. Отже, отримавши оскаржуване рішення 19.08.2019, позивачем жодних дій з метою захисту інтересу, який він вважає порушеним не вчинено до 16.09.2019 (подання даного позову). Тобто після виходу з відпустки відповідального працівника 12.09.2019, відповідні дії щодо оскарження акту індивідуальної дії здійснені через 4 дні (з урахуванням святкової доби), що становить 40% спеціального темпорального строку для відповідного оскарження.
Поряд із тим, позивачем не наведено інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. В той же час, вказаних обставин судом не встановлено.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В силу ж ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169 КАС України, суд
Позовну заяву Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до Південного управління у м. Одесі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк