Справа № 520/12394/19
30 вересня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса, Головного управління ПФУ в Одеській області надати вказівку Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса призвести їй перерахунок пенсії та виплату доплати, -
У Київському районному суді міста Одеси зареєстрований за вх.ЕП-3501/19 від 03.06.2019 року (електрона пошта) позов ОСОБА_1 (місце проживання США).
Відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 11.06.2019 року позов переданий на розгляд Одеського окружного адміністративного суду, куди надійшов 25.09.2019 року.
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса, Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому просила суд зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області надати вказівку Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса призвести їй перерахунок пенсії з 01.03.2019 року та здійснити доплату у розмірі 2410,17грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. ст. 160,161 КАС України, у позовній заяві зазначаються, крім іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суд вважає, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.160,161 КАС України виходячи з наступного.
Позивач не вірно зазначив назву суб'єкта владних повноважень - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса, не відповідає назві суб'єкта владних повноважень за кодом ЄДРПОУ 41248812.
Між тим, при усуненні недоліків позову позивачу необхідно врахувати, що відносно суб'єкта владних повноважень за кодом ЄДРПОУ 41248812 здійснена 10.09.2019 року державна реєстрація припинення. На даний час стан суб'єкта - припинено.
Позивач подав до суду адміністративний позов, якій викладений російською мовою.
Проте, статтею 15 КАС України визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином позивачу необхідно викласти адміністративний позов державною мовою та подати його до суду з копією позову по кількості відповідачів.
Верховний Суд виклав у постанові від 10.05.2018 року по справі №923/2164/17 наступні висновки: відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, в свою чергу відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про судоустрій и статус суддів» та ст.15 КАС України судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст.10 Конституції України).
Слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 06.02.2018р. у справі №826/24325/15 вже висловлював правову позицію суду з питання мови адміністративного судочинства.
Крім того, у рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.
Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов'язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов'язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб'єктивних прав для носіїв цієї мови".
Враховуючи вказані висновки Верховного Суду є беззаперечним та необхідним викладення позову державною мовою, а доданих до нього документів у разі необхідності з перекладом на державну мову.
Крім того, статтею 94 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Позивачем не виконані вимоги ст.94 КАС України щодо наданих до позову копій документів.
Позов повинен містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Вказані вимоги до позовної заяви встановлені ст.160 КАС України позивачем не виконані. В позові відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст.5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст позовних вимог позивача не відповідає вимогам чіткості, зрозумілості щодо способу захисту прав.
Позивач зазначає, що вона за станом здоров'я не може прибути в Одесу з США, проте доказів вказаних обставин не надає та не зазначає (доказів місця проживання за вказаною адресою та стану здоров'я).
Позивач посилається на наявність у неї довіреної особи, яку просить також повідомляти про процесуальні рішення (довіреність додається).
Проте з наданої довіреності не вбачається наданні представляти інтереси у суді.
Частиною 1 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної особи.
Згідно з ч. 2, ч.4 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.
Згідно з статтею 13 Закону України “Про міжнародне приватне право” документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостилю.
Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 р. “Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів” та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно із статтею 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:
a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів пункту “d” частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в іншій Державі та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Разом з тим, додана до адміністративного позову копія довіреності на підтвердження повноважень представника не містить апостилю, проставленого на ній або скріпленого з нею.
З доданої до позовної заяви окремої копії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.
Крім того, відповідно до п.13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 р. № 237/803/151/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
Таким чином, позивачу слід надати належним чином посвідчену довіреність
Згідно ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Суд вважає необхідним залишити позов без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та роз'ясняє, що недоліки повинні бути усунути шляхом надання до суду належним чином оформленого позову відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, його копій та копій документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до адміністративного позову викладені у 160, 161 КАС, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім'я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних вимог ст.5 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, тобто повинні бути зазначені в позові треті особи та надані для них копії позову з додатками.
Саме належним чином оформлений позов, якій вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.
За таких обставин адміністративний позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.
У разі своєчасного виконання ухвали суду та усунення недоліків позовної заяви не шляхом здачі належним чином оформленого позову, документів до канцелярії суду, а шляхом відправки його до суду у встановлений строк засобами поштового зв'язку, для попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду щодо усунення недоліків у встановлений строк позивачу необхідно про надіслання матеріалів засобами поштового зв'язку повідомити суд на його електрону адресу, телефон, факс.
Згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
У разі неотримання судом позову та матеріалів на виконання даної ухвали суду з урахуванням встановлених нормативів та відсутності повідомлень про її виконання іншими засобами зв'язку, суд вирішить питання про повернення позову у вказані строки.
Керуючись ст. ст. 77, 79,94, 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса, Головного управління ПФУ в Одеській області надати вказівку Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса призвести їй перерахунок пенсії та виплату доплати, - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність в десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Катаєва Е.В.