ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2019Справа № 910/5481/19
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" (45612, Волинська область, Луцький район, селище міського типу Торчин, вулиця Незалежності, будинок 106; ідентифікаційний код 32498835)
до Товариства з обмеженою відповідальністю"Агроефект Плюс" (04655, місто Київ, Оболонський район, вулиця Новокостянтинівська, будинок 4-А; ідентифікаційний код 40094650)
про стягнення 557 240,58 грн,
У квітні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агідель" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"Агроефект Плюс" про стягнення 557 240,58 грн, з яких: 483 221,87 грн - основний борг, 40 370,59 грн - пеня, 33 642,16 грн - штраф у розмірі 30% річних від простроченої суми.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за товар, поставлений позивачем на підставі договору поставки №13032018 від 13.03.2018.
Ухвалою від 26.04.2019 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агідель» без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків.
22.05.2019 до канцелярії суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 30.05.2019 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/5481/19, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначив сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджено інформацією з офіційного сайту УКРПОШТА.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.06.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агідель» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроефект Плюс» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 13032018 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобов'язався поставляти відповідачу добових курчат бройлера нещеплених (надалі - Товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Розрахунок за товар, згідно вимог пункту 3.4. Договору, повинен був здійснюватись в порядку 100 % оплати вартості кожної окремої партії товару за 25 календарних днів до дати поставки цієї партії товару.
Графіки поставки та оплати за курчат на 2019 рік погоджено сторонами у відповідних додатках до Договору.
Право власності на товар та ризик загибелі (псування, пошкодження) товару переходить до покупця з моменту його отримання (пункт 4.3 Договору).
Відповідальність покупця у разі порушення ним строків оплати визначена в пункті 6.2 Договору, а саме: за порушення термінів оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього часу існування заборгованості, від суми такої заборгованості, за весь час затримки платежу (в час затримки платежу враховуються всі календарні дні).
Також зазначеним пунктом Договору визначено, що у разі прострочення оплати, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити на користь позивача вартість неоплаченого товару із врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 відсотків річних від простроченої суми. Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання проводиться за весь час існування заборгованості.
На виконання умов Договору позивачем у період з 01.01.2019 по 17.04.2019, згідно погодженого сторонами графіка, було поставлено відповідачу товару на загальну суму 2 200 676,02 грн, видатковими та товарно-транспортними накладними, належним чином завірені копії яких додано до позовної заяви.
Водночас, відповідач, за твердженням позивача, свої зобов'язання за Договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 17.04.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені партії товару становить 483 221,87 грн.
З метою досудового врегулювання спору 28.03.2019 позивач надіслав відповідачу претензію № 02-2/123 з вимогою сплати заборгованості в сумі 683 221,87 грн. Відповідач в свою чергу заборгованість сплатив лише частково, внаслідок чого станом на момент звернення до суду заборгованість за отриманий товар складала 483 221,87 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, за умовами пункту 5.2 Договору, оплата Товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.
Оскільки право власності на товар переходить до покупця з моменту його отримання, а в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії підписаних уповноваженими представниками та скріплених печатками сторін видаткових та товарно-транспортних накладних, суд дійшов висновку, що строк оплати за отриманий Товар є таким що настав.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що доказів оплати за Товар отриманий матеріали справи не містять, а правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вбачає, що наявність заборгованості відповідача за отриманий від позивача Товар в сумі 483 221,87 грн є доведеною.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого Товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 483 221,87 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Окрім суми основної заборгованості позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 33 642,16 грн 30% річних на підставі пункту 6.2 Договору, нарахованих за період з 21.02.2019 по 18.04.2019.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних, суд дійшов висновку про його правомірність, а, отже, позовні вимоги в частині відшкодування 33 642,16 грн 30% річних підлягають задоволенню відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивачем на підставі пункту 6.2 Договору заявлено до стягнення з відповідача 40 370,59 грн пені за несвоєчасну оплату Товару, нарахованої на суму наявної заборгованості за період з 21.02.2019 по 18.04.2019.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки розмір пені, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та Договору, позовні вимоги про стягнення з покупця пені в сумі 40 370,59 грн підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Агроефект Плюс" про стягнення 557 240,58 грн в повному обсязі та стягнення з останнього на користь позивача 483 221,87 грн основного боргу, 33 642,16 грн 30% річних та 40 370,59 грн пені.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Агроефект Плюс" про стягнення 557 240,58 грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Агроефект Плюс" (04655, місто Київ, Оболонський район, вулиця Новокостянтинівська, будинок 4-А; ідентифікаційний код 40094650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" (45612, Волинська область, Луцький район, селище міського типу Торчин, вулиця Незалежності, будинок 106; ідентифікаційний код 32498835) 483 221,87 грн (чотириста вісімдесят три тисячі двісті двадцять одну гривню 87 копійок) основного боргу, 33 642,16 грн (тридцять три тисячі шістсот сорок дві гривні 16 копійок) 30% річних, 40 370,59 грн (сорок тисяч триста сімдесят гривень 59 копійок) пені та 8 358,62 грн (вісім тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 62 копійки) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ