30 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/133/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПС України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, та скасування пункту 14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 14.12.2018 № 125, зобов'язання Міністерства оборони України виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві», відповідно Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Конституції України, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 направити Міністерству оборони України пакет документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу за висновком медико-соціальної експертизи була призначена друга група інвалідності довічно, у зв'язку з пораненням, контузією, отриманими при виконанні обов'язків військової служби. У зв'язку з цим, позивач неодноразово звертався до Міністерства оборони України із заявами про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби. Однак відповідач у листах за результатами розгляду таких заяв вказував на те, що оскільки позивач проходив службу у прикордонних військах, то і виплату одноразової грошової допомоги має здійснювати ДПС України.
Позивач зазначив, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України щодо не розгляду і відмови в розгляді питання нарахування та витати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, та зобов'язання Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву щодо прийняття рішення про виплату вказаної одноразової допомоги, у зв'язку з передчасно заявленими вимогами. Оскільки, ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 із письмовою заявою та відповідними документами не звертався, тому відповідний висновок із документами, необхідними для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України не надходив, відповідно, і рішення про виплату чи відмову у виплаті Міністерством оборони України не приймалось.
04.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Ківерцівського районного військового комісаріату з необхідним пакетом документів, згідно з пунктом 11 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, копією постанови Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 по справі № 158/1228/16-а.
02.09.2017 позивач отримав відповідь Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника Р.А. Кулика від 28.08.2017 № 826 про повернення без реалізації документів щодо призначення одноразової грошової допомоги згідно повідомлення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 01.08.2017 № 248/3/6/2647, в якому зазначено, що Департамент фінансів відповідно до наказів Міністра оборони України від 14.08.2014 № 530 та від 12.04.2007 № 168 здійснює прийом документів та готує пропозиції на розгляд Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги. Після опрацювання документів позивача встановлено, що підстав для подання їх на комісію немає, і вони повертаються, як такі, що надіслані не за належністю. Також вказано, що надісланні документи підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби та звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, відповідно виплата одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України не здійснюється. Згідно наказу Адміністрації ДПС України від 20.05.2014 № 51 «Про організацію в Державній прикордонній службі України роботи з призначення та виплати одноразової грошової допомоги» виплата одноразової допомоги здійснюється особам звільнених з прикордонних військ.
Позивач з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду документів ОСОБА_1 на одержання одноразової грошової допомоги та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності згідно з Порядком № 975.
ОСОБА_1 також вказав, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі № 803/1182/17 залишено без змін.
21.05.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з необхідним пакетом документів, згідно з пункту 11 Порядку № 975, про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням, контузією, отриманими при виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.
Крім того, позивач зазначив, що 06.11.2018 звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення суду. 14.11.2018 відкрито виконавче провадження згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 57684685.
03.01.2019 ОСОБА_1 отримав відповідь Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника Р. А. Кулика від 21.12.2018 № 1591, а саме: витяг з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 125 від 14.12.2018 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Таким чином, позивач вважаючи, що Міністерство оборони України свідомо затягує вирішення питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням та контузією, отриманими при виконанні обов'язків військової служби, а також порушує чинне законодавство щодо гарантованого державою соціального захисту учасників інвалідів війни на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Відповідно до ухвали судді від 02.08.2019 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача (Адміністрація ДПС України) у відзиві на позовну заяву від 20.08.2019 просив врахувати його позицію при винесенні рішення та зазначив, що пунктом 17 Порядку № 975 передбачено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Також представник відповідача вказав, що жодних доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності Адміністрації ДПС України позивачем не наведено, а відповідно до наданих документів, ОСОБА_1 проходив військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, які були складовою частиною Збройних Сил СРСР. Призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювалися на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР та згідно із законодавством він перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України.
Крім того, представник відповідача просив звернути увагу суду на те, що відповідно до пункту 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових Формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК відповідних формувань.
Щодо правової позиції судів у даній справі, представник відповідача Адміністрації ДПС України зазначив, що обов'язок для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, у зв'язку із встановленням йому інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Таким чином, представник відповідача вважає, що Адміністрація ДПС України приймаючи рішення щодо відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю ОСОБА_1 , керувалась виключно чинним законодавством у сфері соціального захисту військовослужбовців, згідно вимог статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, а тому вказане рішення є законним.
Представник відповідача (Волинський ОВК) у відзиві на позовну заяву від 20.08.2019 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що згідно вимог Порядку № 975 обласний військовий комісаріат, як уповноважений орган, оформляє та надсилає документи для прийнятгя рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Рішення про можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги приймає комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Після прийняття вищевказаною комісією рішення про можливість виплати такого роду допомоги із (зазначенням її конкретної суми), ця допомога (кошти) виділяються головним розпорядником бюджетних коштів - Міністерством оборони України й цілеспрямовано направляються до відповідного обласного військового комісаріату для перерахування на особовий рахунок одержувача одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 13 Порядку.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 вказав, що в травні 2018 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією) отримані при виконанні обов'язків військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та рішенням комісії Міністерства оборони України згідно з витягу протоколу № 125 від 14.12.2018 відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги, про що 21.12.2018 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було повідомлено про прийняте рішення.
Вважаючи, що ОСОБА_1 повторно не звертався із письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією) отримані при виконанні обов'язків військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, тому позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 про зобов'язання направити пакет документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на адресу Міністерства оборони України згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 не підлягають до задоволення, так як вони є передчасними.
У відповіді на відзив Адміністрації ДПС України від 30.06.2019 позивач додатково зазначив, що позиція Адміністрації ДПС України та відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням, контузією, отриманими при виконанні обов'язків військової служби згідно з Порядком № 975 є цілком зрозумілою та прийнятною. Оскільки, попередніми рішеннями судів вона підтримана та обґрунтована матеріалами справ, а саме: постанова Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 по справі № 158/1228/16-а; постанова Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 по справі № 803/1182/17; рішення апеляційних судів по цій справі.
Позивач вказав, що залучення Адміністрації ДПС України в якості відповідача обумовлена систематичним запереченням Міністерства оборони України своєї відповідальності у даній справі і постійним бажанням перекласти відповідальність на Адміністрацію ДПС України.
У відповіді на відзив Волинського ОВК від 30.06.2019 позивач зазначив, що позовні вимоги до Волинського ОВК відповідають чинному законодавству України та жодним чином не порушують його. Позивач вважає, що вказане представником ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо повторного не звернення із письмовою заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 направити пакет документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на адресу Міністерства оборони України не підлягають задоволенню, так як є передчасними, є не зрозумілим та протиправним. Оскільки, отримавши відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією), отриманими при виконанні обов'язків військової служби в Афганістані, згідно пункту 14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 14.12.2018 № 125, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а не повторно звертатися до Волинського ОВК з пакетом документів. Позивач вказав, що при вирішенні судом даної справи, Волинський ОВК повинен виконати як рішення суду, так і норми права, які зобов'язують його діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.
У заяві від 06.09.2019 ОСОБА_1 зазначив, що станом на 06.09.2019 не отримав відзив Міністерства оборони України, у зв'язку з цим позивач немає можливості викласти свої аргументи щодо позиції відповідача - Міністерства оборони України. Вважає, що ненадання Міністерством оборони України відзиву на його позов є порушенням норм Кодексу адміністративного судочинства України, ігноруванням прав і обов'язків учасників судового процесу, зневагою до ветеранів війни і неповагою до суду.
Представник відповідача (МОУ) у відзиві на позовну заяву від 23.09.2019 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що протоколом комісії Міністерства оборони України № 125 від 14.12.2018 документи позивача розглянуто та відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з наступних підстав.
Щодо встановлення первинної інвалідності в 2002 році і не існування правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Статтею 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу III групи інвалідності) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі, або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування- на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страховик сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992). Законом, який діяв на момент встановлення позивачу інвалідності, військовослужбовець міг претендувати на Державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори.
Крім того, інвалідність позивачу була встановлена 22.01.2002, а звернувся він до суду лише 2016 року, тобто після закінчення встановленого законом трирічного терміну. Оскільки пунктом 7 Умов державного обов'язкового особистого страхування (діючих на момент встановлення позивачу інвалідності) визначено, що вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити Національній акціонерній страховій компанії «ОРАНТА» протягом трьох років, а тому законного права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час звернення до суду) він не має.
Щодо настання інвалідності у позивача, як особи, яка проходила строкову службу, пізніше трьох місяців після звільнення з військової служби. Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 01.01.2007) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Представник відповідача Міністерства оборони України зазначив, що позивач проходив строкову військову службу з 08.01.1982 по 31.05.1983 в ДРА та оскільки, позивачу встановлена інвалідність через три місяці після звільнення зі строкової військової служби, тому право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону № 2011-XII у позивача відсутнє.
Щодо зміни групи інвалідності у позивача, яка відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Згідно частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Позивачу первинно встановлено III групу інвалідності 22.01.2002, а II групу інвалідності призначено 26.04.2017, тобто більше ніж через 15 років. Відтак, представник відповідача Міністерства оборони України вважає, що підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням останнім II групи інвалідності не має.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду серії 12 ААА № 744895 медико-соціальною експертною комісією проведено повторний огляд інваліда і встановлено ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності довічно, що не підлягає переогляду.
03.05.2017 позивачу було видано безтермінове посвідчення інваліда ІІ групи серії НОМЕР_1 .
Позивач неодноразово звертався як безпосередньо до Міністерства оборони України, так і безпосередньо до Адміністрації ДПС України із заявами про виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, на які отримував відповіді про відсутність компетенції щодо розгляду вказаного питання, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2017, яка набрала законної сили, у справі № 158/1228/16-а в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації ДПС України, ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії було відмовлено з тих підстав, що позивач не дотримав законодавчо визначеної процедури подання документів на виплату йому одноразової грошової допомоги. При цьому суд зазначив, що питання про виплату вказаної допомоги повинно вирішувати Міністерство оборони України.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2017, яка набрала законної сили, у справі № 803/1182/17 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду документів ОСОБА_1 на одержання одноразової грошової допомоги та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності згідно з Порядком № 975.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі № 803/1182/17 залишено без змін.
21.05.2018 позивач звернувся до Ківерцівського районного військового комісаріату з необхідним пакетом документів, згідно з пункту 11 Порядку № 975, про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням, контузією, отриманими при виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.
Крім того, 06.11.2018 позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення суду. 14.11.2018 відкрито виконавче провадження згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 57684685.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав відповідь Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника Р.А. Кулика від 21.12.2018 № 1591, а саме: витяг з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 125 від 14.12.2018 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 19 Основного Закону проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ (далі - Закон України № 2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час виконання ними обов'язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Положеннями пункту 1 статті 16 Закону України № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної відмови) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до пункту першого статті 16-2 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Положеннями пункту четвертого статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ закріплено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Пунктом шостим статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до пункту восьмого статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Положеннями пункту дев'ятого статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі-військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст), визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацом третім пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Положеннями пункту 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 15 Порядку № 975 закріплено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Як встановлено з матеріалів справи, правовою підставою для винесення оскаржуваної відмови є застосування відповідачем до спірних правовідносин положень абзацу другого пункту 4 статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII у Законі України № 2011-XIІ пункту 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим наступного змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У силу статті 58 Основного Закону, норма Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яка набрала чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 03.05.2017.
Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-563а14 зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Дана правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17 (адміністративне провадження № К/9901/5281/17) в аналогічних правовідносинах, де відмова відбулася з посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ за наявності строку між двома групами інвалідності більше 2 років, яка, відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Застосовуючи механізм захисту порушеного права та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, та скасувати пункт 14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 14.12.2018 №125, зобов'язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві», відповідно Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Конституції України, зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат направити Міністерству оборони України пакет документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві» затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідачем у порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано неправомірність відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності з 03.05.2017 внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Разом з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Крім того, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та виходячи з обставин даної справи, суд не вбачає за необхідне зобов'язувати відповідача подавати звіт про виконання даного рішення суду.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби та скасувати пункт 14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 14.12.2018 № 125.
Зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат направити Міністерству оборони України пакет документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Зобов'язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві», відповідно Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Конституції України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук