25 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2175/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_8,
представника відповідача Виш А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся в суд із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0005801302 від 02.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 575642,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період із 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2011 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт від 12.03.2019 №4304/03-20-13-02/ НОМЕР_1 . В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_2 отримав інші доходи, з яких виплатив заробітну плату. Позивач вказує, що даний висновок не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства. При цьому зазначає, що виплата заробітної плати працівникам проводилась за рахунок залучених коштів через договори поворотної фінансової допомоги
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.1-1а).
Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов (т.1, а.с.46-47) вимог підприємця не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні планової виїзної документальної перевірки, якою встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства. Зазначає, що враховуючи задекларовані підприємцем показники витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату та отриманих коштів, згідно виторгів з використанням реєстраторів розрахункових операцій за надані товари (роботи, послуги) та коштів отриманих на розрахунковий рахунок, перевіркою здійснено висновок, що на заробітну плату найманим працівникам ФОП ОСОБА_2 за 2017- 2018 виплачено 2558409,47 грн без підтверження походження цих коштів. Документи, що підтверджували б зняття грошових коштів з розрахункових рахунків на виплату заробітної плати найманим працівникам ФОП ОСОБА_2 під час перевірки не надано. Також, підприємцем не було надано пояснення щодо походження коштів, які були виплачені на заробітну плату в сумі 2558409,47 грн. В отриманих доходах підприємця, окрім готівкових коштів та безготівкових коштів, які були на розрахункових рахунках підприємця та використані в господарській діяльності підприємця, відсутні інші доходи та кошти. Також, під час перевірки встановлено, що документи, які б підтверджували внесення на розрахунковий рахунок будь-яких коштів, які в подальшому використані на виплату заробітної плати найманим працівника у підприємця відсутні. ФОП ОСОБА_2 будь-яких договорів поворотної фінансової допомоги під час перевірки не надавалось. Позивачем жодним чином не доведено, яким чином дані кошти обліковувались в господарській діяльності підприємця.
На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить позовні вимоги залишити без задоволення.
Ухвалою суду від 04.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.2, а.с.12-13).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що з 12.02.2019 по 04.03.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проводилась планова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період із 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2011 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт перевірки від 12.03.2019 №4304/03-20-13-02/3212106376 (т.1, а.с.6-31).
Згідно з висновками акту перевірки від 12.03.2019 №4304/03-20-13-02/3212106376 позивачем, зокрема, порушено:
- п.2 ч.1 ст.7, п.2,3,9 ст.9 розділу III ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 140162,21 грн., а саме за 2017 на 59748,9 грн. та за 2018р. на 80413,31 грн., чим порушено чим порушено п.2 ч.І ст. 7, п. 2,3,9 ст. 9 розділу III ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI.
- п.44.1 ст.44, п. 177.2 ст.177, п. 177.4 ст.177, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в редакції від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями, а саме занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 460513,69 грн., а саме: за 2017р. в сумі 161279,11 грн. та за 2018 р. в сумі 299234,58 грн.
- пп. 162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір на 38375,54 грн., в тому числі за 2017 р. на суму 13439,33 грн. та за 2018р. на суму 24936,21 грн.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки 02.04.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0005801302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 575642,10 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням - 460513,69 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 115128,41 грн (т.1, а.с.33).
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд приходить до таких висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).
Так, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначені вимогами статті 177 ПК України.
Відповідно до пунктів 177.1 та 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Вимогами пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов'язані з її здійсненням.
Як слідує з акта перевірки позивача, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників, єдиного внеску та військового збору.
Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного у розділі ІІІ податкових декларацій та додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки, встановлено його заниження на загальну суму 2558409,47 грн.
Плановою виїзною документальною перевіркою встановлено, що в ході здійснення господарської діяльності СПД ОСОБА_2 крім безготівкових операцій проводились готівкові розрахунки з використанням реєстраторів розрахункових операцій за надані товари (роботи, послуги), також встановлено внесення вищевказаних коштів на розрахунковий рахунок, а саме: за 2017 рік отримано готівкових коштів в сумі 2201525,69 грн, з яких на розрахунковий рахунок внесено 1712500,00 грн, за 2018 рік отримано готівкових коштів в сумі 2471562,37 грн, з яких внесено на розрахунковий рахунок 1919000,00 грн.
Згідно банківських виписок по розрахунковому рахунку перераховані кошти були використані виключно на придбання ТМЦ та оплату інших послуг.
Документи, що підтверджували б зняття грошових коштів з розрахункових рахунків на виплату заробітної плати найманим працівникам СПД ОСОБА_2 не надано, підприємцем не надано пояснення щодо походження коштів, які були виплачені на заробітну плату в сумі 2558409,47 грн та відсутні в отриманих доходах, окрім готівкових коштів та безготівкових, які були на розрахункових рахунках.
Контролюючий орган зазначив, що платником в ході перевірки надано документи, які підтверджують виплату заробітної плати найманим працівникам, а саме відомості про заробітну плату під розпис кожного працівника, однак документів щодо походження коштів на виплату заробітної плати за 2017-2018 роки в сумі 2558409,47 грн не надано, з огляду на що відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 отримав інші доходи для виплати заробітної плати в зазначеній сумі, які не задекларовані в додатку Ф2 графи 4 декларації про майновий стан та доходи, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 460513,70 грн.
Однак, такі висновки ГУ ДФС у Волинській області суд вважає необґрунтованими, оскільки спростовуються наступним.
Як слідує з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 як позичальником укладено ряд договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги з наступними позикодавцями, а саме:
Договір №20/01 від 20.01.2017 з фізичною особою ОСОБА_3 на суму фінансової допомоги у розмірі 500000,00 грн (а.с.67-68);
Договір №28/07 від 28.07.2017 з фізичною особою ОСОБА_4 на суму фінансової допомоги у розмірі 400000,00 грн (а.с.69-70)ф;
Договір №4/12 від 04.12.2017 з фізичною особою ОСОБА_5 на суму фінансової допомоги в розмірі 300000,00 грн (а.с.71-72);
Договір №10/01 від 10.01.2018 з фізичною особою ОСОБА_5 на суму фінансової допомоги в розмірі 300000,00 грн (а.с.73-74);
Договір №15/03 від 15.03.2018 з фізичною особою ОСОБА_6 на суму поворотної фінансової допомоги 400000,00 грн (а.с.75-76);
Договір №1/06 від 01.06.2018 з фізичною особою ОСОБА_3 на суму фінансової допомоги 400000,00 грн (а.с.77-78);
Договір №11/09 від 11.09.2018 з фізичною особоюОСОБА_9 на суму фінансової допомоги в розмірі 400000,00 грн (а.с.79-80).
Так, згідно з даними договорами Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується використати її для господарської діяльності і повернути у визначений даним Договором строк. Пунктом 1.2 Договорів передбачено, що фінансова допомога надається для поповнення обігових коштів Позичальника. Пунктом 1.4. Договорів визначено, що фінансова допомога надається строком на три роки з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги в касу або розрахунковий рахунок Позивальника.
На виконання вказаних договорів між сторонами даних договорів укладені акти приймання-передачі грошей від 02.02.2017 до договору позики №20/01 від 20.01.2017, від 08.08.2017 до договору позики №28/07 28.07.2017, від 12.12.2017 до договору позики №4/12 від 04.12.2017, від 17.01.2018 до договору позики №10/01 від 10.01.2018, від 26.03.2018 до договору позики №15/03 від 15.03.2018, від 12.06.2018 до договору позики №01/06 від 01.06.2018, від 20.09.2018 до договору позики №11/09 від 11.09.2018 (т.2, а.с.2-8).
Таким чином, дослідженими доказами підтверджується факт отримання позивачем поворотної фінансової допомоги на загальну суму готівкових коштів в розмірі 2700000,00 грн.
Вирішуючи питання, чи відноситься поворотна фінансова допомога до складу доходів фізичної особи-підприємця, суд зазначає наступне.
В силу вимог пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно з пунктом 177.6 статті 177 ПК України у разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку-фізичних осіб.
Таким чином, оскільки безповоротна фінансова допомога не є результатом здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця, тому повинна оподатковуватися за нормами, встановленими ПК України для оподаткування доходів фізичних осіб, а не відображатись у складі доходів фізичної особи-підприємця як стверджує контролюючий орган.
Вищенаведене також підтверджується роз'ясненнями, наданими ДФС України в Індивідуальній податковій консультації від 29.08.2017 №1757/6/99-99-13-01-02-16/ІПК «Щодо окремих питань оподаткування інвестицій».
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що в ході розгляду справи по суті не знайшло свого підтвердження порушення ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства в частині заниження інших доходів, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб.
Водночас суд зазначає, що висновки акта перевірки не підтверджені відповідачем жодним доказом. Посилання контролюючого органу на той факт, що згідно банківських виписок по розрахунковому рахунку перераховані кошти були використані ФОП ОСОБА_2 виключно на придбання ТМЦ та оплату інших послуг, не заслуговує на увагу, оскільки позивачем до матеріалів справи долучені платіжні доручення, відповідно до яких з розрахункового рахунку в період 2017-2018 здійснювалось також перерахування коштів в рахунок сплати ПДФО, ЄСВ та військового збору (т.1, а.с.82-301).
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.04.2019 №0005801302 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача - задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 5756,42 грн, що сплачений відповідно до платіжного доручення від 09.07.2019 №311 (т.1, а.с.41).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 02 квітня 2019 року №0005801302.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір у розмірі 5756,42 грн (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень 42 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Повне судове рішення складено 30 вересня 2019 року.