м. Вінниця
27 вересня 2019 р. Справа № 120/2370/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук Максим Петрович, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Державної Фіскальної служби України
про: визнання протиправним та скасування індивідуальних актів,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Державної Фіскальної служби України, яким просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїки) від 11.05.2019 року № Ф-4556-58, визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 10.07.2019 року № 31936/6199-99-11-05-02-25.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого рішення, оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем та являється внутрішньо-переміщеною особою. Відтак, на думку позивача він на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є звільненим від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Відповідно, така обставина унеможливлює складання органом фіскальної служби та направлення позивачу спірної вимоги.
Також, позивачем подано клопотання про розгляд адміністративної справи № 120/2370/19-а за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.08.2019 року відмовлено позивачеві у задоволені зазначеного клопотання.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд в задоволені позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 за своїм правовим статусом відповідає поняттю платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також, відповідачем зазначено, що згідно до п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводиться антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків на підставі заяви платника єдиного внеску, яка подається ним до відповідного органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання.
Разом з відзивом, представником відповідача до суду подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Щодо розгляду даного клопотання суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Частиною 6 ст. 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України дану справу віднесено до справ незначної складності, для якої пріоритетним є час, отже клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін задоволенню не підлягає.
Відтак, на думку відповідача, оскаржуване рішення є правомірним і прийняте з урахуванням приписів чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач 12.02.2009 року взятий на облік Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (східне відділення м. Антрацит) та є фізичною особою-підприємцем за основним видом діяльності ремонт взуття та шкіряних виробів за кодом КВЕД 95.23.
Відповідно довідки від 24.02.2017 року № 532-279 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеної особою та зареєстрований в м. Хмільнику.
20.09.2018 року в зв'язку із закриттям ФОП, позивач знятий з обліку Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (східне відділення м. Антрацит).
21.09.2018 року взятий на облік в ГУ ДФС Вінницької області, Хмільницького управління (м. Хмільник).
Згідно даних ІС "Податковий борг" за позивачем станом на 30.04.2019 року рахується заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 18763,44 грн.
11.05.2019 року податковим органом винесена вимога № Ф-4556-58 про сплату боргу (недоїмки), якою зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погоджуючись із такою вимогою позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 10.07.2019 року вимогу залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску, а вимогу такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону, визначено, що облік осіб, зазначених у п. 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у п. 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Так, абз. 3 та 5 ст. 9 Закону, вказано, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Враховуючи зазначене, 11.05.2019 року податковим органом сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу № Ф-4556-58.
У відповідності до ч. 12 ст. 9 цього Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Приписами ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Водночас, п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Аналізуючи викладене, суд зазначає, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. А підставою для такого звільнення платника податку є його заява, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за його місцем тимчасового проживання не пізніше тридцяти днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Однак, до матеріалів справи ані позивачем, ані відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт звернення позивача до органу доходів і зборів із відповідною заявою.
Окремо суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", зокрема виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", в якому скасовано норму, зазначену в п. 94 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО.
Отже, з 01.01.2016 р. законодавством про єдиний внесок не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО.
Щодо посилання позивача на положення п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України норм ст. 25 та 26 зазначеного Закону.
Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абз. 1 цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.
Беручи до уваги зазначене, суд вказує на те, що на відміну від положень п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень, положення п. 9-3 зазначених положень Закону, поширюються лише на платників єдиного внеску із місцем проживання саме на тимчасово окупованій території України.
Однак, як встановлено судом та не спростовано позивачем, ОСОБА_1 , згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрований в місті Хмільнику Вінницької області, що не входить до визначеного переліку територій на яких проводиться антитерористична операція.
Відтак, суд приходить до висновку, що положення п.9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на позивача не поширюються.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесена оскаржувана вимога від 11.05.2019 року № Ф-4556-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак, рішення податкового органу від 10.07.2019 року № 31936/6199-99-11-05-02-25 про залишення скарги без розгляду, (прийняте правомірно.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Отже, вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають до задоволення.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 39402165), Державної Фіскальної служби України (м. Київ-53, Львівська площа, ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович