Справа № 766/2828/19
н/п 2-о/766/402/19
10.09.2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Прохоренко В.В.
за участю секретаря Литвиненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Плахотнюк Маргарита Олегівна, заінтересована особа: Херсонський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
Представник заявника звернулася до суду з вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт неправильності (неповноти) в актовому записі про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненому Відділом державної реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим 20.04.2007 року за №1201; зобов'язати Херсонський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненому Відділом державної реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим 20.04.2007 року за №1201, а саме: в графі «Для відміток» доповнити відомостями «національність - німка (німкеня)», «національність батька - німець».
В судове засідання заявник та його представник не з'явились, представником подано заяву про розгляд справи без участі заявника та його представника, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у заяві.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу без її участі, заяву підтримала та просила її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Херсонського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, просить розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
У вказаній справі ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся із заявою про встановлення факту неправильності (неповноти) в актовому записі про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що свідоцтво про народження дитини не містить відомостей про національність. Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 вказав, що Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області його було повідомлено про неможливість внесення змін до актових записів, оскільки для виправлення національності відсутні документи, що підтверджують факт допущеної помилки. При цьому рішення, дії чи бездіяльність органу ДРАЦС щодо внесення змін до актового запису цивільного стану заявник не оскаржує.
З огляду на викладене справа не містить ознак публічно-правового спору, а вимоги про зобов'язання органу ДРАЦС внести зміни до актових записів щодо національності дитини заявника є похідними від його вимог установити певні обставини і неправильність відомостей, що містяться у таких записах.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі N 807/45/17 за позовом фізичної особи до органу ДРАЦС про зобов'язання внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши в графі національності його батька «поляк» замість «українець».
Разом з тим актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 49 ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (ч. 2 ст. 49 ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» .
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону №2398-VI).
Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.
Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).
Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року №24 «Про порядок зміни громадянами України національності» , відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року №70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі ст. 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року №703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Таку правову позицію висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998р.), у кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви на підставі п.1 ст.136 ЦПК, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц (постанова від 06.02.2019 р.) зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
З вимог, викладених заявником в своїй заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку ст. 315 ЦПК України вбачається спір про право, що не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в порядку окремого провадження, а тому приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Плахотнюк Маргарита Олегівна, заінтересована особа: Херсонський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Суддя: В.В. Прохоренко