465/6889/17
2-а/465/153/19
Іменем України
24.09.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
Головуючого-судді Кузь В. Я.
за участі секретаря судових засідань- Янковської С.Ю.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Гембарського Віталія Романовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ГУ НП у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАА № 211725 від 17 листопада 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Позивач звернувся в суд із позовною заявою про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАА № 211725 від 17 листопада 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17 листопада 2017 року інспектором 2 батальйону 2 роти УПП у м. Львові Департаменту патрульної поліції ГУ НП у Львівській області, лейтенантом поліції Гембарським Віталієм Романовичем, було складено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАА № 211725, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.5.1. Правил дорожнього руху.
В оскаржуваній постанові, у якості опису обставин інкримінованого правопорушення зазначено , що 16.11.2017 року, 14:50:51 м. Львів, вул. Словацького, 4, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив стоянку транспортного засобу на місці з дорожньою розміткою 1.30, яка позначає місця стоянки транспортних засобів, що перевозять інвалідів чи на яких встановлено розпізнавальний знак Інвалід, не являючись водієм з інвалідністю, чим порушив п. 8.5.1. ПДР - Порушення вимог горизонтальної розмітки.
Вказує, що даного правопорушення він не вчиняв, так як протягом останнього місяця не користувався вказаним транспортним засобом -Volkswagen СС, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передав його у користування іншій особі.
Написи на бруківці, які трактуються відповідачем як розмітка 1.30, абсолютно не відповідають Правилам дорожнього руху та вимогам ДСТУ 2587:2010 «Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування», а відтак не можуть вважатися відповідною розміткою.
Відповідно до п. 1 Розділу 34 Правил дорожнього руху, лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Синій колір має лінія 1.1, якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині. Жовтий колір мають лінії 1.4, 1.10.1, 1.10.2, 1.17, а також лінія 1.2, якщо нею позначаються межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. Червоно-білий колір мають лінії 1.14.3-1.14.5, 1.15. Оранжевий колір мають лінії тимчасової розмітки.
Згідно з п. 5.2.1. ДСТУ 2587:2010 «Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування.», горизонтальна розмітка має бути білого кольору, крім ліній розмітки за номерами 1.4., 1.10.1, 1.10.2., 1.17., що мають жовтий колір; 1- 15. - поєднання червоного і білого; 1.14.3.-1.14.5., 1.15., 1.25.-1.27. - поєднання білого, чорного та червоного; 1.28. - поєднання синього та білого; 1.1. - синього кольору, якими позначають відведені майданчики для паркування на проїзній частині і на бордюрах. Тимчасова розмітку має бути оранжевого кольору.
Таким чином, розмітка 1.30. повинна бути виконана білим кольором. Натомість, розмітка, вимоги, якої він ніби то порушив, виконана синім кольором. Відтак, такі написи не можуть вважатися розміткою.
Більше того, спірна розмітка 1.30. не відповідає вимогам ДСТУ 2587:2010 (Додаток А. Геометричні розміри елементів розмітки). Так, відповідно до вказаних вимог розмітка 1.30 повинна бути виконана у розмірі 1,3 м х 1,1м. Натомість, спірна розмітка виконана у значно менших розмірах (1 м х 0,8 м).
Таким чином, твердження Відповідачів про порушення ним вимог розмітки 1.30. є безпідставним, оскільки така розмітка була відсутня, а були наявні незрозумілі і невідомо ким виконані написи.Відтак, просить позов задовольнити.
Ухвалою від 30.05.2019 року призначено спрощений порядок розгляду справи.
Позивач в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить заяву задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, подавши відзив на позов, у якому зазначив, що Порушення п. 8.5.1 ПДР та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП підтверджується фото- доказами. Інформаційно-вказівний дорожній знак 5.38 "Місце для стоянки" застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою "Р" та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою "Р" та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби (п. 5 розділу 33 ПДР).
Табличка до дорожнього знаку 7.17 "Особи з інвалідністю". Означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил (п. 7 розділу 33 ПДР).
Горизонтальна розмітка 1.30 - позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" (розділ 34 ПДР). Відтак, просять відмовити у задоволенні позову.
Не погоджуючись із відзивом відповідача, позивач подав свої заперечення, згідно яких наголошує, що розмітка 1.30. повинна бути виконана білим кольором. Натомість, розмітка, вимоги, якої він ніби то порушив, виконана синім кольором. Відтак, такі написи не можуть вважатися розміткою.
Окрім того, спірна розмітка виконана у значно менших розмірах (1 м х 0,8 м).
Таким чином, твердження Відповідачів про порушення вимог розмітки 1.30. є безпідставним, оскільки така розмітка була відсутня, а були наявні незрозумілі і невідомо ким виконані написи.
У зв"язку із неявкою сторін, судовий розгляд здійснювався за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 229 КАС України.
Згідно з ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що 17 листопада 2017 року інспектором 2 батальйону 2 роти УПП у м. Львів Департаменту патрульної поліції ГУ НП у Львівській області, лейтенантом поліції Гембарським Віталієм Романовичем, було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАА № 211725, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП за порушення п. 8.5.1. Правил дорожнього руху.
В оскаржуваній постанові зазначено , що 16.11.2017 року, 14:50:51 м. Львів, вул. Словацького, 4, водіфй ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив стоянку транспортного засобу на місці з дорожньою розміткою 1.30, яка позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких встановлено розпізнавальний знак Інвалід, не являючись водієм з інвалідністю, чим порушив п. 8.5.1. ПДР - Порушення вимог горизонтальної розмітки.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.5 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за Зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю"
Позивач категорично заперечує факт порушення вимог ПДР України.
Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом, суду не надав.
У своєму відзиві на позов, відповідач посилається на загальні норми Правил дорожнього руху України, при цього не надаючи аргументів на твердження позивача про колір дорожньої розмітки.
Натомість, позивачем надано до суду фотодоказ із місця складання постанови про адміністративне правопорушення, з якого вбачається , що дорожня розмітка синього кольору, що прямо суперечить вимогам п. 1 Розділу 34 Правил дорожнього руху.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України, обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення від 17 листопада 2017 року, слід скасувати.
Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги позивача про визнання незаконними поведінки працівника поліції, оскільки вказане питання належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
На підставі наведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, статтями 9, 122, 245, 251, 280 КУпАП, статтями 9, 72-74, 77, 121, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Гембарського Віталія Романовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції ГУ НП у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАА № 211725 від 17 листопада 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити частково.
Постанову серії ЕАА № 211725 від 17 листопада 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП - скасувати.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.