Єдиний унікальний номер: 448/750/19
Провадження № 2/448/498/19
14.08.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору,
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого була ОСОБА_4 (бабця, мати позивачів), а членом такого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (позивачі).
Вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_4 , яка за свого життя склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачці ОСОБА_1 . Стверджують, що немає спадкоємців, яким би належало право на обов'язкову частку в спадщині.
Зазначають, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , однак нотаріусом їй роз'яснено право звернення до суду із відповідним позовом про визнання права власності на спірне будинковолодіння, оскільки бабусею за життя не переоформлено право власності на таке у частках.
Вказують, що беручи до уваги те, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , спадщину прийняла, інших спадкоємців яким би належало право на частку в спадщині немає та враховуючи те, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 претендують на частку у майні колишнього колгоспного двору, як його учасники, а також те, що відсутність належних правовстановлюючих документів на майно колгоспного двору створює складнощі в належному оформлені їхніх прав власності, просять суд ухвалити рішення, яким визнати за ними право власності по 1/3 частці за кожним на спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак представник такої - адвокат Голубінка Л.В. подала через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності, вказавши, що вимоги позовної заяви підтримують повністю та просять слухати справу у їх відсутності.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, однак подали через канцелярію суду заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд слухати справу у їх відсутності.
Представник відповідача - Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій просить справу слухати у їх відсутності та проти позову не заперечує.
Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Яксманицький Р.С. в судове засідання не з'явився, проте подав копії сторінок спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за №496/2016 та просив справу слухати у його відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.
Згідност.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.
Частиною 1статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3ст.12 ЦПК України.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", головою якого була ОСОБА_4 (мати, бабця позивачів), а членом такого, як вважає суд є: її дочка (позивачка) - ОСОБА_2 та її онук (позивач) ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області №449 від 10.05.2019р. про склад сім'ї станом з 1988-1991рр. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.
Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.
Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали ОСОБА_4 (мати, бабця позивачів), її дочка (позивачка) - ОСОБА_2 та її онук (позивач) ОСОБА_3 , тобто кожен по 1/3 частці у будинковолодінні АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 .
До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_4 , входить право власності 1/3 частку, яка належала їй як члену колгоспного двору, у спірному житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Спадкодавець ОСОБА_4 за життя розпорядилася своїм майном, склавши 06.08.2001 року заповіт на усе своє майно на ім'я своєї внучки ОСОБА_1 (позивачки по справі), що підтверджується копією такого, що долученого до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій сторінок із спадкової справи №496/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка ОСОБА_1 у встановлений законом строк, зокрема 14.06.2016р. звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті такої та отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, а саме: земельну ділянку площею 0,2500га, яка розташована по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також на земельну ділянку площею 0,2000га, яка розташована по АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства.
Судом не здобуто доказів, що є інші спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку у спадщині та такі у встановлені законом строки вчинили будь-які дії щодо прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_4 майно (1/3 частку у спірному будинковолодінні, що належала їй як члену колгоспного двору) успадкувала саме внучка останньої (позивачка) ОСОБА_1 .
При цьому, приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дане спадкового майна - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів, виданих на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 Нотаріус роз'яснив позивачці ОСОБА_5 можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.
З огляду на наведені обставини, позивачі з метою захисту своїх майнових прав звернулися до суду із зазначеним позовом.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.
Отже, з 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
Таким чином, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та належність такого до суспільної групи «колгоспний двір», право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв'язку з чим такі звернулися до суду із вказаним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть та заповіту спадкодавця ОСОБА_4 ; копіями сторінок із спадкової справи №496/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 22.07.2019р.; копією свідоцтва про право власності на житловий будинок виданий голові колгоспного двору ОСОБА_4 ; довідкою виконавчого комітету Крукеницької сільської ради від 10.05.2019р. №449, яка підтверджує належність будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір» та склад членів двору; листом-повідомленням від приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. від 10.05.2019р. №706/02-14 про відмову позивачу ОСОБА_1 у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копіями паспортів позивачів по справі; іншими матеріалами справи..
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки у даному випадку питання про право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачами права власності на спірне майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зокрема: за позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - право власності на 1/3 ідеальну частину такого за кожним, яка належала їм як членам колгоспного двору; за позивачем ОСОБА_1 - право власності на 1/3 ідеальну частину такого (яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 як члену колгоспного двору і яку позивачка успадкувала після її смерті).
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 200 ч.3, 206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,право власності на 1/3 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/3 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженка с.Соснівка Макарівського району Київської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , уродженка с.Воля Садківська Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , уродженець с.Крукеничі Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач - Крукеницька сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: 81364, с.Крукеничі, вул.Грушевського, 23, Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ - 04372000.
Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.
Суддя Ю.В.Кічак
Рішення набрало законної сили «___» ______________ 20 р.
Суддя Ю.В.Кічак