Справа №463/5074/19
Провадження №1-кп/463/447/19
підготовчого судового засідання
30 вересня 2019 р. Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 1201814004000721 від 14 березня 2018 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді головного механіка у ТзОВ «Спецтехлізинг», раніше не судженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
21 червня 2019 року на адресу Личаківського районного суду м.Львова поступив обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 1201814004000721 від 14 березня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Ухвалою суду від 21 червня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні призначено до розгляду в підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні захисник подав клопотання, яке підтримане обвинуваченим про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Зазначає, що потерпілим у вказаному обвинувальному акті зазначено ТзОВ «Західкомбуд» (код ЄДРПОУ 32380983), але юридичної особи із такими ідентифікуючими даними не існує. В обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_5 за допомогою лафети вивіз автомобіль марки «УАЗ» моделі «3909» номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності ТзОВ «Західкомбуд». Проте, згідно даних Головного сервісного центру МВС України, власником такого транспортного засобу є TзOB «ДІСКОМ» (код ЄДРПОУ 32380983). Згідно з технічним паспортом Серії НОМЕР_3 , транспортний засіб марки «УАЗ» моделі «3909» із номером шасі НОМЕР_1 має також обов'язкові ідентифікуючі дані як номер кузова - НОМЕР_4 та номер рами - НОМЕР_4 . Вказані ідентифікуючі дані, а саме номер кузова та номер рами в обвинувальному акті не вказані, а тому, неможливо в повній мірі ідентифікувати автомобіль, який являється предметом вчинення кримінального правопорушення. Тобто за таких обставин буде відсутній предмет кримінального правопорушення. В обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на заволодіння транспортним засобом, проник на територію Львівської філії ПАТ «Свемон-Захід», за адресою: м.Львів, вул.Бескидська,33. Проте, вказані твердження органу досудового розслідування є хибними у зв'язку з тим, що згідно з договором оренди між ПАТ «Свемон-Захід» (код ЄДРПОУ 23884450) та TOB «Свемон-Захід 1948» (код ЄДРПОУ 39139461), територія за адресою: м.Львів, вул.Бескидська,33, знаходиться у користуванні TOB «Свемон-Захід 1948». Згідно наказу № 95-К ОСОБА_5 перебуває на посаді головного механіка TOB «Свемон-Захід 1948» та був відряджений за вказаною адресою за робочим завданням. Тому останній не міг вчинити незаконне проникнення на територію за адресою: м.Львів, вул.Бескидська,33. В обвинувальному акті вказується, що 17.10.2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаним із проникненням у приміщення чи інше сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України. Вказане не відповідає дійсності, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься копія повідомлення про підозру від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а це взагалі інша особа. Із вказаного випливає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, в рамках кримінального провадження за № 1201814004000721 від 14.03.2018 року, не повідомлялось та ОСОБА_5 стверджує, що повідомлення про підозру він не отримував. Крім цього, за вказаною в обвинувальному акті адресою, а саме: АДРЕСА_1 , обвинувачений не проживає та взагалі такої адреси в місті Києві на даний час не існує. Таким чином, в обвинувальному акті не вказано фактичне місце проживання обвинуваченого, що є обов'язковим відповідно до п.2 ч.2 ст.291 КПК України. Також зазначає, що всупереч вимогам ст.293 КПК України копія обвинувального акта була вручено ОСОБА_5 слідчим СВ Личаківського ВП ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 , а не прокурором, а копія реєстру матеріалів досудового розслідування не була надана ОСОБА_5 . Крім цього, обвинувальний акт не скріплений печаткою, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Даний обвинувальний акт не містить ні формулювання обвинувачення, ні виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, ні правової кваліфікації. Обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, в яких він обвинувачується викладене сумбурно, непослідовно, не конкретно, та незрозуміло, з розривом дій в часі, що є важким для сприйняття, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи. В обвинувальному акті не зазначено конкретно місце скоєння кримінального правопорушення. Зокрема вказано, що ОСОБА_5 проник та вивіз за допомогою автомобіля лафети, але не вказано державного номерного знаку вказаного автомобіля, що унеможливлює встановити спосіб вчинення кримінального правопорушення. З приводу місця вчинення злочину, не вказано конкретного місця, а саме зі стоянки, гаража чи якого саме місця. Щодо правової кваліфікації зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаним із проникненням у приміщення чи інше сховище та не вказано конкретного місця куди саме на думку органу досудового розслідування проник ОСОБА_5 . Враховуючи наведене, просять клопотання задовольнити.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні відносно повернення обвинувального акту заперечив, вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам ст.291 КПК України та просить призначити справу до судового розгляду.
Представник потерпілого у підготовчому судовому засіданні підтримав думку прокурора.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Відповідно до ч.1 ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Згідно з ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А згідно з підпунктами «a» та «b» п.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що межі гарантій, передбачених підпунктом «a» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов'язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (пункт 37 рішення у справі «Жупнік проти України»).
Отже, визначення та встановлення меж судового розгляду кримінального провадження в суді на основі обвинувального акту є однією із гарантій забезпечення права обвинуваченого на захист, а також права на справедливий судовий розгляд змагального характеру.
З обвинувального акту вбачається, що у такому невірно зазначені відомості про потерпілого ТзОВ «Західкомбуд» (код ЄДРПОУ 32380983), оскільки згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код даної юридичної особи - 38928961. Крім цього, відповідно до інформації Головного сервісного центру МВС України від 26.06.2018 року, станом на 25.06.2018 року власником автомобіля марки «УАЗ» моделі «3909», 2005 року випуску, зеленого кольору, р.н. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_1 значиться ТОВ «ДІСКОМ» (код ЄДРПОУ 32380983), що не відповідає обставинам, викладеними в обвинувальному акті.
Також в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 за допомогою автомобіля лафети вивіз з території компанії ЛФ ПАТ «Свемон-Захід», за адресою: м.Львів, вул.Бескидська,33 автомобіль марки «УАЗ» моделі «3909», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2005 року випуску, р.н. НОМЕР_2 . Таким чином, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаним із проникненням у приміщення чи інше сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
В той же час, в обвинувальному акті не зазначено повністю ідентифікуючі дані щодо автомобіля марки «УАЗ», тобто предмета кримінального правопорушення, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 ; не зазначено конкретно місце вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, вказано, що ОСОБА_5 проник та вивіз за допомогою автомобіля лафети, але не вказано державного номерного знаку вказаного автомобіля, що унеможливлює встановити спосіб вчинення кримінального правопорушення. З приводу місця вчинення злочину, то в обвинувальному акті, не вказано конкретного місця (приміщення чи іншого сховища), звідки було викрадено транспортний засіб.
З огляду на це, правильна ідентифікація юридичної особи (потерпілого) у даному кримінальному провадженні та конкретність викладення фактичних обставин в обвинувальному акті має значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також сприятиме належному забезпеченню обвинуваченому права на захист від конкретного пред'явленого обвинувачення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд, -
обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 1201814004000721 від 14 березня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1