Справа № 127/8783/19
Провадження № 2/127/1249/19
25 вересня 2019 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Іщук Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивачів Тетевої-Родюк І.О. , представника відповідача Білобородової В.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання права власності за набувальною давністю,
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання права власності за набувальною давністю, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Свої вимоги мотивували тим, що в 60- х роках батько позивачів, ОСОБА_11 , отримав для проживання квартиру АДРЕСА_1 , працюючи шофером місцевого комітету обласного управління сільського господарства. Позивачі зареєстровані у зазначеній квартирі: з 1982 року ( ОСОБА_1 ) та з 1986 року ( ОСОБА_4 ) відповідно. Маючи на меті оформити прибудову до квартири, позивачі звернулись до Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області та в листопаді 2018 року з відповіді зазначеної установи дізнались про те, що архіві відсутні документи про найм житла їх батьком ОСОБА_11 , зокрема і ордер на вказану квартиру. Зазначають, що з 80-х років добросовісно, відкрито та безперервно володіють квартирою, утримують її в належному стані, мешкають, сплачують комунальні послуги та проводять косметичний і капітальний ремонти. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2018 власник квартири АДРЕСА_1 відсутній, натомість балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є Вінницька міська державна лікарня ветеринарної медицини. З посиланням на положення ст. 344 ЦК України позивачі просять визнати за ними право власності за набувальною давністю (за кожним по Ѕ частки) на спірну квартиру АДРЕСА_1 , а судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 (а. с. 3-9).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.05.2019. Одночасно витребувано у відповідача витяг з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності щодо спірної квартири (а. с. 71-72).
29.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача в якому останній зазначив, що позовні вимоги не визнає. Звернув увагу на те, що відсутні будь-які документи які свідчать про оформлення правовідносин з позивачами та членами їх сім'ї щодо спірної квартири у встановленому законом порядку. Одночасно вказав, що спірна квартира є об'єктом права державної власності та обліковується на балансі Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини. Посилаючись на норми ЦК України щодо набуття, реалізації та захисту права власності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а. с. 100-104). Аналогічного змісту відзив на позовну заяву надійшов до суду і 06.06.2019 (а. с. 108-120).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2019 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до розгляду по суті (а.с. 137).
Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів - адвокат Тетева-Родюк І.О. в судовому засіданні позові вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Білобородова В.Д. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явилися з невідомих причин, будучи завчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.
Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами глави 24 книги ІІ ЦК України щодо порядку та підстав набуття права власності, зокрема на нерухоме майно.
Судом установлено, що батьком позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є ОСОБА_11 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 20.04.1965 (а. с. 67) та серії НОМЕР_2 від 07.10.1969 (а. с. 68) відповідно.
ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть сер НОМЕР_3 від 17.10.1990 (а. с. 66).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.11.2018 №58114, а також відмітки у паспорті громадянина України, позивач ОСОБА_1 з 16.06.1982 по теперішній час зареєстрований по АДРЕСА_1 ( а. с. 11, 18).
Позивачка ОСОБА_4 з 23.05.1986 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 24.01.2019 № 4901, а також відміткою в паспорті громадянина України (а. с. 13, 19).
Вказане підтверджується також і даними домової книги.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2018 № 150732620 інформація щодо права власності, інших речових прав на квартиру АДРЕСА_1 відсутня (а. с. 20).
Відповідно до листа виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.04.2019 № 01-00-011-19774 квартира АДРЕСА_1 у переліку об'єктів комунальної власності відсутня, а відтак не є власністю територіальної громади (а. с. 129).
Однак судом встановлено, що двухквартирний житловий будинок в АДРЕСА_1 , згідно довідки Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26.02.2019 № 17.2-11/3072-19, а також витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, перебуває у державній власності, балансоутримувачем якого є Вінницька міська державна лікарня ветеринарної медицини (а. с. 123, 124). Крім того, відповідно до інвентарної картки №4 обліку основних засобів в бюджетних установах, двухквартирний житловий будинок в АДРЕСА_1 облікований на балансі Міської лікарні ветеринарної медицини з 1960 року (а. с. 17, зворот).
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, на відміну від рухомих речей, підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК) та право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4 ст.334 ЦК України).
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Отже набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. При цьому підставою добросовісного заволодіння майном не може бути договір, що опосередковує передання майна в володіння та користування.
Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.
Отже суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Такого правового висновку, зокрема, дійшов Верховний Суд у постанові суду від 24.01.2019 в справі № 755/16913/16-ц та викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 910/17274/17, які є обов'язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Аналогічні роз'яснення викладені у пунктах 9,11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Згідно п. 13 зазначеної постанови можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивачі вказують, що їх володіння спірною квартирою є добросовісним, відкритим та безперервним, починаючи з 1982 та 1986 років, відповідно до часу реєстрації їх місця проживання, що підтверджується у тому числі копіями квитанцій про проведення ними оплати комунальних послуг за період з 2007 рік по 2019 рік (а. с. 28-45). Разом із тим, позивачами не заперечується факт перебування спірної квартири у державній власності та перебування на балансі Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, суб'єктом управління якого є відповідач - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів. Сам факт відсутності реєстрації права державної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не спростовує того факту, що вказана квартира є об'єктом права державної власності. При цьому, позивачі також вказують на правомірність вселення їхнього батька та їх як членів його сім'ї до цієї квартири. Правомірність же вселення не може бути підставою добросовісного заволодіння майном. Відсутність же в архіві відповідача ордера на вселення батька позивачів у вказану квартиру та й позивачів як членів його сім'ї не вказує на не правомірність їхнього користування квартирою.
За змістом ст. 335, 344 ЦК України за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, що не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, або на майно, що придбано добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.
В той же час, правовідносини з користування житлом регулюються параграфом 1 глави 58 ЦК України та ЖК України, а набуття права власності на житлові приміщення Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»
Згідно з статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок).
Оскільки спірна квартира перебуває у державній власності, а позивачі, будучи обізнаними про дані обставини, із заявою про її приватизацію у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» до належного органу не зверталися, суд не знаходить підстав застосування до правовідносин сторін правових наслідків, визначених ст. 344 ЦК України.
Суд звертає увагу, що позивачі не позбавлені можливості права звернутися із заявою про приватизацію спірної квартири в порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачами.
На підставі викладеного, керуючись ст. 316, 317, 328, 344 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 13, 49, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вінницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;
Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ЄДРПОУ 39924774);
ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ;
ОСОБА_6 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ;
ОСОБА_7 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ;
ОСОБА_8 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ;
ОСОБА_9 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 .
Повний текст рішення складений 30.09.2019.
Суддя: