Справа № 127/18175/19
Провадження № 2/127/2515/19
25.09.2019 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Крижанівського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10.02.2006 року. Згідно з довідкою про склад сім'ї, виданою МКП «Управляюча компанія «Житло-Гарант» від 01.07.2019 року №3436 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не проживає в цьому житловому приміщенні з вересня 2016 року без поважних причин, що підтверджується актом про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні від 02.07.2019 року.
Відповідач ОСОБА_2 , колишній чоловік позивача, шлюб з яким розірвано 28.03.2019 року, фактично не проживає у квартирі з вересня 2016 року, не сплачує комунальні платежі, участі в утриманні житла не бере. Всі витрати з утримання квартири та сплати платежів за комунальні послуги покладені на позивача.
Реєстрація відповідача у квартирі позивача порушує її право на вільне розпорядження майном та позбавляє можливості отримувати субсидію.
В судовому засіданні позивач підтримала позов, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач позов не визнав. Згідно з його запереченнями в судовому засіданні вони з позивачем разом прожили 23 роки, виховали трьох дітей, тому він вважає, що у квартирі є і його частка.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10.02.2006 року. Згідно з довідкою про склад сім'ї, виданої МКП «Управляюча компанія «Житло-Гарант» від 01.07.2019 року №3436 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не проживає в цьому житловому приміщенні з вересня 2016 року без поважних причин, що підтверджується актом про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні від 02.07.2019 року.
Відповідач ОСОБА_2 , колишній чоловік позивача, шлюб з яким розірвано 28.03.2019 року, фактично не проживає в квартирі з вересня 2016 року, не сплачує комунальні платежі, участі в утриманні житла не бере. Витрати з утримання квартири та сплати платежів за комунальні послуги зазнає позивач.
Реєстрація відповідача в квартирі позивача порушує її право на вільне розпорядження майном та позбавляє можливості отримувати субсидію.
ОСОБА_2 з вересня 2016 року створив іншу сім'ю, що він визнав у судовому засіданні.
Статтею 64 ЖК УРСР визначено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Як зазначено у ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно з положеннями ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи те, що факт непроживання відповідача без поважних причин за місцем реєстрації понад один рік встановлений, а визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням має для позивача юридичне значення, суд вважає позовні вимоги позивача щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, доведеними.
Згідно з положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є достатньою підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку за місцем проживання.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 ЖК Української РСР, ст. ст. 317, 319, 321, 379, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування витрат із сплати судового збору 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.09.2019 р.
Суддя