Справа № 152/1083/19
іменем України
26 вересня 2019 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Палій М.Д.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,
04 вересня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі - позивачі) звернулися до суду із зазначеним вище позовом.
В обгрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер їх дідусь - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається, у тому із права на земельну частку (пай), площею 2,60 умовних кадастрових гектарах на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, належного останньому на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 12 травня 1999 року за № 15, виданного на підставі рішення Шаргородської райдержадміністрації від 01 березня 1999 року в редакції від 08 лютого 2000 року № 26.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько - ОСОБА_5 , який спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв, проте не встигла оформити.
Позивачі є спадкоємцями майна після смерті батька за законом. Спадщину після смерті батька вони прийняли, частково оформили, проте оформити спадкові права на земельну частку (пай) не можуть через відсутність правовстановлюючого документу, у зв'язку з чим нотаріусом їм було відмовлено в оформленні спадщини на земельну частку (пай).
Просять визнати за ними в порядку спадкування за законом, право кожної з них на Ѕ частину спадкового майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_5 , яке складається із його права на земельну частку (пай) площею 2,60 умовних кадастрових гектара на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належала його батьку - ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , який зареєстровано 12 травня 1999 року за № 15, виданий на підставі рішення Шаргородської райдержадміністрації від 01 березня 1999 року в редакції рішення від 08 лютого 2000 року № 26.
В підготовче засідання позивачі не з'явилися, однак 26 вересня 2019 року від їхнього представника - адвоката Костриці В.С., який діє на підставі договорів про надання правової (правничої) допомоги та представництво від 03 серпня 2019 року (а.с. 38, 39), до суду надійшла заява про розгляд справи у його та позивачів відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, зазначених у ньому та ухвалити рішення у підготовчому засіданні (а.с. 70).
Представник відповідача - Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області в підготовче засідання не з'явився, 11 вересня 2019 року від в.о. сільського голови Талізіної В. до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, позовні вимоги визнає, не заперечує щодо їх задоволення (а.с. 47).
Третя особа - ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явилася, 20 вересня 2019 року від неї надійшла заява, відповідно до якої вона визнає позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення (а.с.51).
За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з?ясувавши усі обставини, об?єктивно оцінивши усі досліджені докази, суд доходить висновку про задоволення позовної заяви, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого повторно, Серії НОМЕР_2 (а.с. 21).
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син і батько позивачів - ОСОБА_5 , проте оформити не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого повторно, Серії НОМЕР_3 (а.с. 20) та довідкою виконкому Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 16 липня 2018 року № 322 (а.с. 22).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається, в тому числі, із земельної частки (паю), площею 2,60 га, належної ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого він прийняв за діючим на той час цивільним законодавством, але не оформив.
Спадкоємцями померлого ОСОБА_5 за законом є його дочки - позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , копіями свідоцтв про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 (а.с.16-18) .
Інший спадкоємець - сестра померлого та третя особа ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняла та на неї не претендує, що вбачається з її заяви (а.с.51).
Спадкоємці за законом померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не можуть оформити спадщину на земельну частку (пай) площею 2,60 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Пасинківської сільської ради, яку батько прийняв у спадщину після смерті свого батька - дідуся позивачів - ОСОБА_4 через відсутність правовстановлюючого документу, сертифікату на право на земельну частку (пай), у зв'язку із чим 24 травня 2019 року державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Масилюк Р.М. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 8,9).
З листа Відділу у Шаргородському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 червня 2018 року №М-202/0.0.40-335/152-18 вбачається, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) ОСОБА_4 був виданий сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , зареєстрований 12 травня 1999 року за № 15, площею 2,79 умовних кадастрових гектарах, виданий на підставі рішення Шаргородської РДА від 08 лютого 2000 року за № 26 зі змінами площі на 2,60 умовних кадастрових гектарах на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с. 23).
Зазначений вище сертифікат на земельну частку (пай), виданий ОСОБА_4 , був втрачений, у зв'язку із чим у газеті «Шаргородщина» поміщено оголошення про втрату сертифікату та визнання його недійсним (а.с. 24).
Отже, оскільки судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), що був втрачений, набув право на земельну частку (пай), площею 2,60 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, то право на цю земельну частку (пай) входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , яку прийняв, але не оформив ОСОБА_5 , син спадкодавця та батько позивачів.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права власності на спадкове майно.
Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно частини другої статті 1269 ЦК України, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В силу ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку, в силу вимог ст.126 ЗК України, оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто свідоцтвом про право власності.
Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.
За приписами ст.ст. 1217, 1218 ЦК України та ст.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94 право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.
Із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що спадкодавці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у визначений законом спосіб не набули права власності на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів 12 травня 1999 року за № 15 та виданого на підставі рішення Шаргородської РДА від 01 березня 1999 року в редакції рішення від 08 лютого 2000 року за № 26, сертифікат втрачено, у зв'язку з чим нотаріусом відмовлено позивачам в оформленні спадщини на земельну частку (пай) (а.с. 8, 9).
Згідно з п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Отже, оскільки ОСОБА_5 , спадщину після смерті якого прийняли його дочки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , мав право на земельну частку (пай) померлого батька та дідуся позивачів - ОСОБА_4 , площею 2,60 га, то позивачі в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 вправі порушувати питання про успадкування права на цю земельну частку (пай) з послідуючим отриманням свідоцтв про право власності.
Визнання за позивачами права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Отже, оскільки право позивачів на оформлення своїх спадкових прав порушено, то воно підлягає судовому захисту.
Згідно з абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи, що відповідачем - Пасинківською сільською радою визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 76-81, 89, 200,, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 та за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , право кожної на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на земельну частку (пай) площею 2,60 умовних кадастрових гектарах на території Пасинківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 12 травня 1999 року за №15, виданого згідно рішення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 01 березня 1999 року в редакції рішення від 08 лютого 2000 року за № 26, належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті якого прийняв, але не оформив ОСОБА_5 .
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Войнаровський