ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23.07.2009 р. 15-44 № 2а-5147/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. при секретарі Каракашьян С.К., за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Харченко Алли Валентинівни
від прокурора Голуб Євгена Валентиновича
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС"
про стягнення заборгованості в розмірі 3338,19грн.
25 травня 2009 року перший заступник прокурора Шевченківського району м.Києва звернувся з позовом в інтересах держави в собі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" про стягнення 3307,50 грн. суми адміністративно -господарських санкцій за порушення вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та 30,69грн. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХII для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких використовується наймана праця, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" у відповідності до наведених положень законодавства має працевлаштувати 1 інваліда, проте не працевлаштував. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у відповідача становить 6615 грн. Отже, оскільки у відповідача не було створеного належної кількості місць для інвалідів, інваліди не працевлаштовані, то адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування інваліда підлягають сплаті суб'єктами господарювання до 15 квітня 2008, а у відповідача утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 3307,50 грн. та 30,69 грн. пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій.
З урахуванням вищезазначеного позивач стверджує, що заявлена у позові сума підлягала сплаті відповідачем на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Оскільки відповідачем у визначений законом термін цього зроблено не було, то за таких обставин позивач просить суд стягнути вказану суму у примусовому порядку разом з нарахованою пенею за порушення терміну сплати санкцій.
Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на пропуск строку для звернення з позовом, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до звіту товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (копія -в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 13 осіб. Як вбачається з рядка за кодом 02 зазначеного звіту відповідачем не було виконано вимог нормативу з працевлаштування інвалідів.
У рядку за кодом 05 звіту зазначений розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 6615 грн. При цьому у рядку за кодом 06 даного звіту підприємством самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місяця для інвалідів в розмірі 3307,50грн.
Як підтверджується матеріалами справи виконання нормативу працевлаштування інвалідів або своєчасного та повного надходження адміністративно-господарської санкції до Державного бюджету України не було.
Частиною другою статті 4 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини третьої статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини п'ятої статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань -визначено частиною шостою статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Статтею 20 зазначеного Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Міністерством праці та соціальної політики України за погодженням з Держкомстатом.
Подання звітності до центрів зайнятості передбачено законодавчо і не звільняє підприємство від обов'язку працевлаштувати інвалідів або сплатити адміністративно-господарські штрафні санкції за невиконання 4% нормативу працевлаштування інвалідів.
Також суд приймає до уваги звіт відповідача до центру зайнятості за формою 3-ПН, у якому відповідачем не зазначено потреби у інвалідах.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у відповідача становить 6615грн., у зв'язку з чим посилання про наявність обов'язку сплати відповідачем 3307,50 грн. адміністративно -господарських санкцій та 30,69грн. пені вбачаються обґрунтованими.
Таким чином суд доходить висновків, що відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства.
Проте позовні вимоги вбачаються такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до суду, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому суд враховує, що відповідно до абзацу третього частини п'ятої мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року№3-рп/99 орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.
Отже, строк на звернення до адміністративного суду слід обраховувати з часу, коли про несплату адміністративно -господарських санкцій відповідачем дізналося Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи звіт за 2007 рік відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів було здано 18.02.08р.
Частинами третьою та четвертою статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Отже, враховуючи, що згідно з частиною другою статті 99 КАС України строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, початок перебігу строку слід відраховувати з 16 квітня 2008 року.
Керуючись статтями 69, 70, 71,99, та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Б.Федорчук