ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
07.07.2009 р. < Час проголошення > № 2а-5335/09/2670
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейком Бівллінг Сервіз ЛТД(Україна)»
До Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м Києва
про визнання недійсним податкового рішення №0002712302/0-25606 від 07.06.2007р.
Суддя Смолій І.В.
Секретар Бузінова І.Ю.
Представники:
від позивача Никитюк Н.О. -пк (довіреність від 22.05.2009р. б/н)
від відповідача: Хмельницький С.Ю. - пк (довіреність від 08.01.2009р. №6)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.07.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м Києва про визнання недійсним податкового рішення №0002712302/0-25606 від 07.06.2007р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю оскільки встановлене перевіркою порушення п. 4.1.6 п. 4.1.ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'від 22.05.1997р. а саме заниження задекларованих позивачем показників на суму 30 000грн. не відповідає дійсності.
Позовні вимоги ґрунтуються тим, що під час проведення позапланової виїзної перевірки кошти що надходили на рахунки позивача в сумі 30 000грн. як інвестиції відповідачем були враховані як дохід підприємства.
Крім того позивачем заявлено клопотання про продовження строку на звернення до суду які були пропущені з поважних причин, а саме позивачем податкове повідомлення-рішення оскаржувалось 22.06.2007року до Господарського суду міста Києва, однак позовну заяву, на підставі ч.3 ст.108КАС України, позивачу було повернуто. Дане рішення суду позивач оскаржив до Київського апеляційного адміністративного суду, який лише 08.01.2009року розгляну апеляційну скаргу та відмовив у її задоволенні, про що позивачу було повідомлено лише 22.05.2009р.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та в обґрунтування зазначає, позивач порушив вимоги п. 4.1.6 п. 4.1.ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'від 22.05.1997р. в зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002712302/0-25606 від 07.06.2007р.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Працівниками державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва в період з 24.05.2007р. по 29.05.2007р. було проведено перевірку господарської діяльності позивача результаті якої 31.05.07р. було складено акт № 2161-23/2-31118030 яким встановлено порушення п. 4.1.6 п. 4.1.ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'від 22.05.1997р., а саме ТОВ «Пейком Біллінг Сервіз ЛТД (Україна)»не включенням до складу валового доходу підприємства 30 000грн. в зв'язку з чим виникло заниження податку на прибуток в сумі 7 500,0грн.
На підставі акту перевірки відповідачем -Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002712302/0-25606 від 07.06.2007р. на суму 9000 грн.
Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв'язку із процедурою ліквідації за рішенням учасників товариство надало Відповідачу проміжний баланс який відображав фінансовий стан підприємства до початку перевірки. Станом на перевіряємий період в ТОВ «Пейком Біллінг Сервіз ЛТД (Україна)»не мав договорів про поворотну чи беповоротну фінансову допомогу, страховий резерв, договорів зберігання, сум штрафів отриманих за рішенням суду та інших доходів які можуть бути віднесені до валового доходу.
Станом на початок перевірки ТОВ «Пейком Біллінг Сервіз ЛТД (Україна)»результатом господарської діяльності підприємства були збитки в сумі 26 860,53грн. Дані збитки у відповідності до п.8.15 Статуту підприємства повинні бути сплачені за рахунок коштів резервного фонду, а в разі необхідності з інших фондів товариства. Тому товариство покрило збитки за рахунок статутного фонду, розмір якого становив 30 000грн., дана сума була внесена учасниками товариства до статутного капіталу в 4-му кварталі 2006року.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що під час проведення перевірки Державною податковою інспекцією не досліджувалося джерело надходження коштів та їх призначення.
Суд не погоджується з висновком податкового органу про заниження задекларованих позивачем показників, вважає вимоги позивача обґрунтованими , а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пп.4.1 ст.4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств'від 22.05.1997р. №283\97-ВР валовий доход, це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 цього ж Закону доходами з інших джерел є суми безповоротної фінансової допомоги, суми поворотної фінансової допомоги, суми невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону, суми заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону, суми коштів страхового резерву, використаних не за призначенням, вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті, сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду, суми акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, доходи від продажу електричної енергії (включаючи реактивну) та суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.
Актом перевірки № 2161-23/2-31118030 від 30.05.07р. встановлено, що позивачем не включено до складу валового доходу суму у розмірі 30 000грн.
Як встановлено судом в судовому засіданні, жодного з перечислених у пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств'від 22.05.1997р. №283\97-ВР доходів позивачем у перевіряє мий період отримано не було.
З матеріалів справи вбачається що сума 30 000грн. отримана ТОВ «Пейком Біллінг Сервіз ЛТД Україна'від учасників товариства як внесок до статутного капіталу.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про інвестиційну діяльність'від 18.09.91р. із змінами та доповненнями, під інвестиціями слід розуміти всі види майнових та інтелектуальних цінностей що включаються об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Таким чином внески у статутний капітал підприємства вважаються інвестиціями.
Відповідно до пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'від 22.05.1997р. №283\97-ВР не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Аналізуючи наведені вище норми, матеріали справи та пояснення сторін, суд прийшов до переконання, що отримана позивачем в 4-му кварталі 2006року сума 30 000грн. є внеском учасників товариства до статутного фонду підприємства, є інвестицією тому не можу бути включена до валового доходу підприємства, а тому позов підлягає до задоволення.
Крім того позивачем заявлено клопотання про продовження строку звернення до суду у зв'язку з тим що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем 22.06.2007року до Господарського суду міста Києва, з дотриманням строків встановлених ст.99 КАС України, однак позовну заяву, на підставі ч.3 ст.108КАС України, позивачу було повернуто.
Дане рішення суду позивач оскаржив до Київського апеляційного адміністративного суду, який лише 08.01.2009року розгляну апеляційну скаргу та відмовив у її задоволенні, про що позивачу було повідомлено лише 22.05.2009р. тому скористатись правом на касаційне оскарження не виявилось можливим.
Відповідачем клопотань про відмову у позові в зв'язку із пропущенням строку на звернення до суду не заявляв, та стосовно продовження строку на звернення до суду не заперечував. Тому суд задовольняє клопотання позивача про визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними та продовження строку на звернення до суду.
В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки позивач в судовому засіданні відмовився від позовних вимог в часті стягнення з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва судових витрат у вигляді сплаченого державного мита за розгляд справи в суді в сумі 3, 40грн., тому вказана сума не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейком Бівллінг Сервіз ЛТД(Україна)»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва задовольнити повністю, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002712302/0-25606 від 07.06.07р.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя Смолій І.В.