Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6830/19 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.
Категорія 23 Доповідач Талько О. Б.
24 вересня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/6830/19 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови у передачі в оренду земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2019 року, постановлену суддею Сингаївським О.П.,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 11.09.2018 року щодо передачі йому в оренду земельної ділянки для сінокосіння, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області. Також просив зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Житомирській області передати йому в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 12.5200 га (кадастровий номер 1825280800:04:000:0178) для сінокосіння.
Обґрунтовучи вимоги, зазначив, що у серпні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про передачу йому в оренду вказаної земельної ділянки. Однак, відповідач своїм листом за №Г-8304/0-5105/0/22-18 від 11.09.2018 року відмовив йому, мотивуючи відсутністю проекту землеустрою та порушенням порядку оформлення права оренди, а саме: вимог ст.ст.34,123,124,134, 135,136 ЗК України, ст.50 Закону України «Про землеустрій», ст.14 Закону України «Про оренду землі».
Оскільки такі дії порушують його права та не узгоджуються з вимогами законодавства, ОСОБА_1 просив задовольнити його позов.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти рішення згідно із законодавством.
Зокрема, посилається на ту обставину, що спірні правовідносини пов'язані із захистом його порушеного права на користування земельною ділянкою, а тому відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України даний спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
За змістом положень ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебуваються у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною 4 ст. 123 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.
Матеріали справи свідчать, що 9 серпня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про передачу йому в оренду для сінокосіння земельної ділянки терміном на 49 років із кадастровим номером 1825280800:04:000:0178, площею 12.5200 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області.
Листом за №Г-8304/0-5105/0/22-18 від 11.09.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило ОСОБА_1 у задоволенні заяви про передачу земельної ділянки в оренду.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Позивач звернувся до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв'язку з порушенням порядку оформлення права оренди. Наявність речового права позивача на земельну ділянку площею 12.5200 га, з кадастровим номером 1825280800:04:000:0178, не встановлено. Отже, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.
З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, як помилково вважає позивач. За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала відповідає вимогам закону та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 259, 268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 27 вересня 2019 року.