Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6679/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.186 КК України Доповідач ОСОБА_2
23 вересня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду
в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження, внесене 16.03.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019060020001144 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 11.07.2019 року,
щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вирок суду просить змінити, пом'якшити призначене йому судом покарання. Зазначає, що судом не враховано, що в нього є неповнолітня сестра та хвора матір, які потребують його допомоги.
Захисник ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі вирок суду просить змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Посилається на відсутність в діях свого підзахисного кваліфікуючої ознаки ч.2 ст. 186 КК України-повторність. Вказує на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по кримінальному провадженні доказам та безпідставно прийняв до уваги, як доказ вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину протокол пред'явлення особи до впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_9 , показання потерпілого ОСОБА_9 та показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та необгрунтовано не прийняв до уваги показання ОСОБА_7 .
На апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурор подала заперечення в яких, вирок Богунського районного суду м. Житомира від 11.07.2019 року просила залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 11.07.2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому залишено попередній - тримання під вартою.
Строк покарання визначено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення, починаючи з 16.03.2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта для проведення експертизи в сумі 1792 грн.24 коп.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Як визнав суд, 15.03.2019 року біля 23 год.25 хв. ОСОБА_7 проходив повз приміщення ЗАТ «Хлібзавод №2» за адресою м. Житомир, вул. Покровська, 51, де в той же час знаходився раніше незнайомий йому ОСОБА_9 .
В цей же день, час та місці у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення будь-якого цінного майна, що належить ОСОБА_9 , поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив, у вказаний день, час, місці та за вказаних обставин, підійшовши до ОСОБА_9 попросив останнього надати належний ОСОБА_9 мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка.
Після чого, ОСОБА_7 , діючи в межах свого злочинного умислу, взяв до рук мобільний телефон марки «Samsung J3» та з метою подолати волю до опору ОСОБА_9 раптово наніс один удар кулаком в область обличчя останнього, внаслідок чого ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на землю. В подальшому, ОСОБА_7 , утримуючи викрадене майно при собі місце вчинення злочину покинув, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_9 , а саме мобільний телефон марки «Samsung» моделі «J3», вартістю 1792 грн. 24 коп.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника про задоволення їх апеляційних скарг, прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин наведених у вироку грунтується на зібраних у кримінальному провадженні та перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених в сукупності і є обґрунтованим.
Вина обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину стверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_9 , про те, що 15.03.2019 року пізно ввечері він йшов по вул. Покровській, та розмовляв по телефону. В цей час до нього підійшов молодий чоловік та попросив телефон зателефонувати мамі, він дав останньому телефон, в цей час молодий чоловік кулаком вдарив його в обличчя, від удару він втратив рівновагу та впав, а обвинувачений пішов. Піднявшись він почав йти за ОСОБА_7 і побачив машину поліцейського патруля, до яких звернувся за допомогою і вказав куди пішов нападник, останній побачивши поліцію викинув за паркан телефон і почав втікати, але його наздогнали, і він впізнав його як особу, яка заволоділа його телефоном і нанесла удар в обличчя.
При огляді місця події, перехрестя вулиць Л.Українки-Покровська від 16.03.2019 року за участю потерпілого, було оглянуто ділянку місцевості, де ОСОБА_9 показав місце вчинення злочину.
Під час огляду місця події від 16.03.2019 року, території ТОВ "Хлібзаводу №2" за парканом, виявлено мобільний телефон марки «Samsung J3» та чохол.
При проведенні слідчого експерименту від 13.04.2019 потерпілий детально розповів та показав за яких обставин обвинувачений вчинив злочин щодо нього.
Показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 свідчать про те, що 15.03.2019 року вони перебували на нічному чергування, близько 23 год. на перехресті вулиць Л.Українки-Покровська, побачили молодого хлопця, якому наказали зупинитися, бачили як останній щось викинув через паркан, пізніше вони його затримали. До них звернувся потерпілий, у якого руки та обличчя були у крові, який вказав на затриманого, як на особу, яка його вдарила та відібрала мобільний телефон.
Винність ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, стверджується і іншими зібраними по кримінальному провадженні доказами, які зазначені у вироку суду.
Доводи захисника, про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно ч.1 ст. 32 КК України, повторністю злочинів визначається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до примітки 1 у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК України.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», п.3, для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин.
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 за ст.ст. 187 ч.1, 186 ч.2 КК України, внесеному до ЄРДР за №12018060020002441 від 14.06.2018 року, ОСОБА_7 13.06.2018 року о 23 год. 30 хв., перебуваючи неподалік буд. №10 на перехресті вул. Бориса Тена та Хлібна в м. Житомирі вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_13 під час якого заволодів її мобільним телефоном марки Нокіа, вартістю 1000 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 14.06.2018 року біля 08 год. 30 хв., перебуваючи неподалік буд. №29 по провулку Виробничому на перехресті в м. Житомирі відкрито заволодів мобільним Мікрософт вартістю 2857, 50 грн., який належить потерпілій ОСОБА_14 .
Таким чином, з матеріалів провадження видно, що ОСОБА_7 відкрито, а не таємно, як про це зазначено в апеляційній скарзі захисника, заволодів мобільним телефоном який належав ОСОБА_9 , поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно.
Посилання захисника про відсутність в діях ОСОБА_7 кваліфікуючої ознаки ч.2 ст. 186 КК України повторно, є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження свідчать про те, що обвинувачений згідно обвинувального акту 13.06.2018 року та 14.06.2018 року вчинив злочини, передбачені 187 ч.1 та 186 ч.2 КК України.
Таким чином доводи захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України, колегія суддів не приймає до уваги.
Суд дав належну оцінку зібраним по кримінальному провадженню доказам та обгрунтовано прийняв до уваги, як доказ вини ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного злочину протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_9 , показання потерпілого ОСОБА_9 та показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки показання вказаних осіб узгоджуються між собою та іншими зібраними по кримінальному провадженні доказами, які викривають ОСОБА_7 у вчиненні даного злочину.Також, суд обгрунтовано не взяв до уваги протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 та його показання в судовому засіданні про те, що він не завдавав удару кулаком в обличчя потерпілому та відкрито не викрадав його мобільний телефон, оскільки показання обвинуваченого є неправдивими і дані з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Доводи захисника та обвинуваченого про призначення ОСОБА_7 надмірно суворого покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Вирішуючи питання про призначення покарання суд врахував, що ОСОБА_7 в минулому притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став, знову вчинив тяжкий злочин, посередньо характеризується, його молодий вік, а тому обгрунтовано призначив обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для його пом?якшення про, що зазначають в апеляційних скаргах захисник і обвинувачений, колегія суддів не знаходить.
Вирок суду є законний та обґрунтований, підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених, в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 11.07.2019 року, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, протягом такого ж строку з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді: