Житомирський апеляційний суд
Справа №278/671/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія 6 Доповідач Галацевич О. М.
25 вересня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №278/671/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, третя особа - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області, про визнання права власності на самочинне будівництво,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 28 травня 2019 року суддею Зубчук І.В. у м. Житомирі,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом, у якому вказала, що вона є власником 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 . У 2009 році вона без дозвільного документу виконала будівельні роботи з реконструкції своєї частини будинку з надбудовою, проте ОСОБА_2 , який є співвласником вказаного будинку, відмовився надати згоду на оформлення права власності на самовільну добудову. Тому, посилаючись на ч. 3 ст. 376 ЦК України, просила визнати за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно загальною площею 97,7 кв.м в будинку, який знаходиться за вищевказаною адресою, а саме: приміщення 1-1 коридор площею 18,6кв.м, 1-2 кухню площею 9,8 кв.м, 1-3 санвузол площею 9,9 кв.м, 1-6 коридор площею 9,5 кв.м, 1-7 хол площею 14,4 кв.м, 1-8 кімнату площею 10,5 кв.м, 1-9 кімнату площею 25 кв.м.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення її позовних вимог.
Крім доводів викладених у позовній заяві, зазначила, що без наявності судового рішення про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва неможливо заповнити та подати Декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду для того щоб питання оформлення прав на майно стало предметом розгляду компетентного органу. Тобто, подана нею Декларація була б повернута без розгляду. Крім того, Декларація не була б прийнята у неї і у зв'язку з відсутністю нотаріально посвідченої згоди співвласника жилого будинку - відповідача у справі. Також, вважає безпідставним посилання суду на правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 127/18746/15-ц, предметом розгляду у якій було визнання права на введення в експлуатацію. В той же час вона обрала спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання права власності на самочинне збудоване майно власником земельної ділянки.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав, посилаючись на її безпідставність.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками жилого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по Ѕ кожний (а.с. 9-12).
Позивачкою у 2009 році виконано будівельні роботи з реконструкції своєї частини житлового будинку з надбудовою без відповідного дозвільного документу, який дає право на початок виконання будівельних робіт, що підтверджується актом перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, складеним 28.02.2017 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області. За наслідками цієї перевірки ОСОБА_1 винесено припис з вимогою усунути виявлені порушення, складено протокол про адміністративне правопорушення від 28.02.2017 та постановою від 10.03.2017 вищевказаного органу притягнуто останню до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП (а.с.38-41).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
При розгляді справ зазначеної категорії слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року у справі №727/720/17, від 07 лютого 2018 року у справі № 127/18746/15-ц.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що порушення прав позивачки та, як наслідок, необхідність їх судового захисту під час розгляду справи не встановлено, оскільки остання не зверталась у передбаченому законом порядку до компетентних органів для оформлення своїх прав на спірне майно та не позбавлена можливості такого звернення в подальшому.
Доводи апеляційної скарги про те, що звернення до компетентних органів не є обов'язковою умовою для визнання за особою права власності на самочинно побудовані будівлі, є безпідставними з огляду на вищевказані норми чинного законодавства та судову практику.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач зверталась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об'єкту до експлуатації у встановленому законом порядку.
Крім того, за змістом ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Проте, хоча ОСОБА_1 і є власником земельної ділянки, на якій розташований будинок з самочинною надбудовою, суд не вправі визнати за нею право власності на самочинне будівництво, оскільки матеріали справи свідчать про порушення позивачкою ДБН при здійсненні самовільно збудованих об'єктів та прав іншого співвласника будинку (а.с. 140-144).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність ухваленого рішення не впливають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 27 вересня 2019 року.