Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/620/19 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
26.09.2019 року. м.Кропивницький
Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_2 , вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.2019 року, -
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.2019 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, на 60 днів, тобто до 16.11.2019 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Перевіривши зміст апеляційної скарги та вивчивши матеріали провадження, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з наступного.
Змістом ч.2 ст.392 КПК України, визначено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового розгляду кримінального провадження, окремому оскарженню не підлягає.
Водночас, рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Цим же рішенням Конституційний Суд зобов'язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене ч.2 ст.392 КПК України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, а також запровадити такий механізм гарантування права на свободу обвинуваченого, стосовно якого винесено ухвалу про тримання під вартою під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, який не перешкоджатиме досягненню цілей правосуддя, не порушуватиме права інших учасників кримінального провадження та забезпечуватиме інші засади судочинства, зокрема розумні строки розгляду справи (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини, пункт 2 резолютивної частини).
Конституційний Суд приймаючи рішення не зазначив про втрату чинності ч.2 ст.392 КПК України, як не конституційної, а визнано неконституційним відсутність норми про апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, та зобов'язано законодавця впровадити відповідне нормативне регулювання.
Станом на дату надходження апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого ч.2 ст.392 КПК України не приведена законодавцем у відповідність із Конституцією України та рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року і залишається чинною у викладеній вище редакції, якою встановлено обмеження на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, тобто відсутній процесуально визначений порядок прийняття та розгляду зазначеної категорії проваджень.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.85 Конституції України прийняття законів України належить виключно до повноважень Верховної Ради України.
В ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене наразі Суд не може самостійно визначати порядок та спосіб розгляду зазначених скарг, фактично вчиняти підміну повноважень визначених нормами чинного Законодавства, та покладати на Суд функцію законодавчого органу, тобто делегування функцій законодавчого органу, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Враховуючи викладене, за відсутності спеціальних норм, що чітко визначають порядок, строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження, процедуру апеляційного розгляду цих скарг, апеляційний суд за відсутності наявного нормативно - правового регулювання не має повноважень приймати до розгляду апеляційні скарги на вказані ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК України
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.2019 року.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати обвинуваченому ОСОБА_3 разом із апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя: ( підпис )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2