25 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7459/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Шинкар Т.І.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (головуючого судді Борискіна С.А., ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Рівне о 12 год. 38 хв. повний текст рішення складено 13.06.2019) у справі №460/937/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні транспортних засобів,-
ОСОБА_1 18.04.2019 звернувся в суд з позовом до Рівненської митниці ДФС в якому просить скасувати рішення відповідача від 19.03.2019 №UA204000/2019/000440/2 про коригування митної вартості товарів, а саме: автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2018 р.в. VIN НОМЕР_1 , та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.03.2019 № UA204000/2019/00442.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року задоволено позов.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Рівненська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що декларантом до митного оформлення імпортованого автомобіля не надано документів, що свідчили б про транспортування транспортного засобу по маршруту Литва - Україна, а тому виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів та обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що Рівненською митницею ДФС перед прийняттям оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, декларанту позивача направлялися вимоги щодо надання додаткових документів, які підтверджують заявлений рівень митної вартості товарів, зокрема і щодо вартості транспортування автомобіля, на вказані вимоги декларантом позивача були направлені категоричні відмови в надані запитуваних документів. Також судом першої інстанції грубо проігноровано та протиправно не враховано положення пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, в які визначено, що при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, відтак висновок суду щодо відсутності підстав для витребування додаткових документів, в результаті неповного та суб'єктивного розгляду даної справи та оцінки доказів, є хибним і таким що не відповідає обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 згідно з рахунку-фактури №SF 00049 від 20.12.2018 придбано у компанії UAB «Mano autocentras» автомобіль WV Passat, WVWZZZ3CZJE208936 за ціною 13000,00 євро.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України автомобіля, а саме: легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 позивачем, через представника ТОВ «ПЕЛІКАН-ПРО» (декларант), 18.03.2019 подано до Рівненської митниці ДФС митну декларацію №UA204010/2019/209272 (попередня митна декларація від 24.12.2018 №R31788163/156963884/700050440), в якій зазначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в сумі 13000,00 євро. та подано: рахунок-фактуру з ПДВ (інвойс) № SF 00049 від 20.12.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.12.2018 UA205010/2018/418811; рішення про визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД від 15.03.2019 КТ-UA204000-0005-2019; договір про надання послуг митного брокера від 21.12.2018 №265; квитанцію про оплату за митне оформлення від 15.03.2019 №0.0.1295974870.1; копію митної декларації країни відправлення від 21.12.2018 №18LTVC0100EK327D19; копії паспорту та реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, 18.03.2019 Рівненською митницею ДФС направлено позивачу електронне повідомлення №b24c4572-ce76-4697-95ee-27bad4859484 з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. Зазначено, що у відповідності до ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
У відповідь на вказане повідомлення декларантом 18.03.2019 надано митному органу звіт від 11.03.2019 №165Е про оцінку автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2018 р.в., VIN НОМЕР_1 .
18.03.2019 митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA204000/2019/00442 з причин таких причин: митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в ч.3 ст.53 МК України (аркуш справи 28).
19.03.2019 відповідачем прийнято рішення №UA204000/2019/000440/2 про коригування митної вартості товарів, за яким митну вартість легкового автомобіля (бувшого у використанні) марки «VOLKSWAGEN» модель «PASSAT», 2018 р.в., ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 збільшено з 13 000,00 євро до 24298,50 євро та зазначено, що у поданих до митного оформлення документах відсутні належні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті за товари), а саме: митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 та враховуючи електронний довідник SuperSHCWACKE03/2019, вартість товару складає 26 700 євро.
З огляду на викладене, відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (періодичне видання: електронний довідник SuperSHCWACKE03/2019) із застосуванням другорядного (резервного) методу. Для визначення митної вартості транспортного засобу митний орган використав наказ ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів», наказ ДФС України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та довідкову інформацію з електронного довідника Super SHCWACKE.
При цьому, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Рівненською митницею ДФС не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації №UA204010.2019.209272 від 18.03.2019, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із частиною 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. (стаття 52 МК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частина 2 статті 54 МК України встановлює, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно частини 4 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
А частина 5 статті 54 МК України визначає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Положеннями частин 1- 3 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Відповідно до пункту 8 Розділу 2 наказу ДФС України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», які розроблено відповідно до положень Розділів III та XI МК України та наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466), у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться у документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів.
Відповідно до пункту 2 Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі-Тимчасовий порядок чинний на момент спірних правовідносин), затвердженого постановою КМУ від 12.12.2018 №1077, митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України здійснюється у порядку, передбаченому законодавством, з особливостями, визначеними цим Тимчасовим порядком.
Відповідно до пункту 9 Тимчасового порядку Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів приймається органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Для перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу орган доходів і зборів використовує індикатор ризику, значення якого для кожного транспортного засобу встановлюється окремо на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів.
Під час встановлення значення індикатора ризику використовується інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.
Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу, проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу.
Апеляційним судом встановлено, що 18.03.2019 посадовою особою митного поста «Рівне» направлено запит до ВКМВ УАМП та МТР з питання перевірки правильності визначення митної вартості легкового автомобіля марки «Volkwagen», моделі «Passat», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , 2018 р.в. пробіг 10 км. поданого до митного оформлення за МД №UA204010/2019/209272 за рівнем митної вартості 13050 EUR/шт. (заявлена декларантом за основним методом). При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №UA204010/2019/209272 на підставі статті 54 МК України контролюючим органом встановлено, що відповідно до рахунку від 20.12.2018 №ІА00049 продавцем транспортного засобу є UAB Mano autocentras, Vilniaus Литва, покупцем - ОСОБА_1 , а вартість товару зазначено 13 000 без вказання розміру ПДВ, рахунок не містить підпису покупця, а з боку продавця підписаний невстановленою особою. Будь-які документи щодо проведення розрахунків з вказаним підприємством відсутні. Також згідно довідки про витрати на транспортування від 05.01.2019 року товар доставлявся з м.Гмунд Німеччина до п/п Ягодин. Разом із тим, документи, що подавалися до митного оформлення підтверджують, що автомобіль транспортувався з Литви до України, однак автомобіль, визначення митної вартості якого є предметом оскарження, експлуатувався у Німеччині, відповідно до наданих позивачем сервісних документів. Також автоматизованою системою управління ризиками за митною декларацією згенеровано обов'язкові до виконання форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 з повідомленням «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта- EUR, вартість- 24298,50».
На пропозицію відповідача надати додаткові документи, які б усували наявні сумніви, позивач таких фактично не надав направивши листа ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про вартість транспортування легкового а/м марки «VOLKSWAGEN» модель «PASSAT», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 р.в., від міста Gmund (Німеччина) до «Ягодин-Дорогуск» (Україна) становить 50 ЄВРО.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання доведеною оплату позивачем придбаного автомобіля на підставі рахунку-фактури (інвойсу), оскільки наявний у справі інвойс передбачає два альтернативних варіанти оплати - готівкою та вказаний банківський рахунок продавця. В той же час, підтвердження здійсненої оплати будь-яким з цих варіантів сам інвойс не містить, а на пропозицію митного органу позивачем додаткових доказів здійсненої оплати за придбаний товар не було надано, також вказується дата рахунку та «оплатити до 19.01.2019», зазначено, що рахунок виписано ОСОБА_3 та його підпис, а на місці де зазначається «Рахунок прийнято» не має будь яких відміток, а тому на думку колегії суддів в митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо оплати за легковий автомобіль куплений у Литві, марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 18 км пробігу, із не значними пошкодженнями, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 .
Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що згідно поданого рахунку-фактури на імпортований позивачем автомобіль здійснений у країні Литва, а транспортування вказаного автомобіля здійснювалось із території Німеччина, що підтверджує лист ОСОБА_1 від 05.01.2019 до Рівненської митниці ДФС вартість транспортування легкового а/м марки «VOLKSWAGEN» модель «PASSAT», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 р.в., від міста Gmund (Німеччина) до «Ягодин-Дорогуск» (Україна) становить 50 ЄВРО, (аркуш справи 77).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів відповідає зазначеним вимогам.
Колегія суддів дійшла висновку, що з врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та обґрунтованих сумнівів щодо ціни товару, що рішення Рівненської митниці ДФС від 19.03.2019 №UA204000/2019/000440/2 про коригування митної вартості товарів, а саме: автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2018 р.в. VIN НОМЕР_1 , та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.03.2019 № UA204000/2019/00442 відповідають чинному митному законодавству, а тому суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нового про відмову в задоволені даного позову.
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.
Апеляційний суд не здійснює розподілу судових витрат на користь Рівненської митниці ДФС згідно статті 139 КАС України, оскільки такий є суб'єктом владних повноважень, яким не здійснювалися витрати на залучення свідків та проведення експертиз під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС - задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №460/937/19 - скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні транспортних засобів - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
Т.І. Шинкар
Повний текст постанови складено 27.09.2019
з