Справа № 149/919/18
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
26 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (час ухвалення рішення та дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - не зазначено, місце ухвалення рішення - м.Вінниця) у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року ,-
В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 149/919/18.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 року, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, учасники справи подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення дати перерахунку пенсії і вказати, що такий перерахунок пенсійний орган зобов'язаний здійснити з 01.10.2017 року.
Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області порушує питання про скасування судового рішення в частині задоволення вимог позивача та перегляд рішення за виключними обставинами та відмову у задоволенні заяви, у зв'язку з відсутністю правових підстав для такого перегляду. Крім того, зазначає УПФУ у Вінницькій області, позивач із заявою про перерахунок пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019, справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не звертався.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивачем подано не було. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Вінницькій області - задовольнити, з огляду на наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії (а.с. 13) та отримує пенсію по інвалідності - ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка обчислена відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Окрім того, ОСОБА_1 має статус інваліда війни (а.с.14).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони Російської Федерації від 28.02.2002 року № 143/2/7749 ОСОБА_1 з травня 1986 року по жовтень 1990 року в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 приймав участь в підземних випробуваннях ядерної зброї на Новоземельському полігоні (а.с. 9).
В січні 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності, як учаснику ядерних випробувань.
Листом №1991/Г-10 від 23.01.2018 року відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки останній приймав участь в підземних випробуваннях ядерної зброї на Новоземельському полігоні не під час проходження строкової служби (а.с.4).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року, з яким погодився суд апеляційної інстанції 04.09.2018 р., у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Приймаючи рішення про відмову у позові, суд виходив з того, що позивач приймав участь в підземних випробуваннях ядерної зброї не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком пенсії.
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Вінницького окружного адміністративного суду заяву про перегляд рішення від 12.07.2018 року у справі № 149/919/18 за виключними обставинами. В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У зв'язку з цим, за результатами перегляду, позивач просив скасувати зазначене судове рішення за виключними обставинами та ухвалити нове, яким зобов'язати пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, виходячи з положень ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.10.2017 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Статтею 368 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 59 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Аналізуючи редакцію ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можна дійти висновку, що дана норма регулювала порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, а тому висновки, викладені в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 та в постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року ґрунтувалися на нормах чинного на той час законодавства.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 826/14077/18, яка у відповідності до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо перегляду судового рішення за виключними обставинами, колегія суддів враховує Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019, справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Також, вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень ст. ст. 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за ч. 3 ст. 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків. Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, за висновками Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Згідно з резолютивною частиною вказаного рішення КСУ словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, враховуючи, що станом на день звернення ОСОБА_1 до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, була чинною редакція ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визнана неконституційною лише 25.04.2019, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому й відсутні підстави для скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 149/919/18.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно з ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25 квітня 2019 року, яке може бути реалізовано шляхом звернення ОСОБА_1 до органу ПФУ з заявою про проведення перерахунку пенсії.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним пенсійним законодавством визначено строки та порядок перерахунку пенсій.
Так, відповідно до приписів ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: від 23.12.2004 ) проводиться:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Щодо рішення суду про зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р , апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 3 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, позивач, звернувшись до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з наведених підстав, повинен отримати ефективний захист конституційного права шляхом прийняття відповідачем рішення в межах наданої законом компетенції.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване рішення в частині задоволення заяви підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову ОСОБА_1 у перегляді за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 149/19/18.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наведених мотивів.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити .
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в частині задоволення заяви ОСОБА_1 ,- скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у перегляді за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 149/919/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок пенсії та зобов'язання перерахувати пенсію.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 27 вересня 2019 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.