Справа № 320/3946/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
24 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Лічевецького І.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Григорук В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Велес" Северин Юрій Петрович, Публічне акціонерне товариство "Банк Велес" про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - ПАТ "Банк Велес", уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Северин Ю.П. про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2017 № 5286 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Банк Велес" та делегування повноважень ліквідатора"; визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.11.2018 № 3206 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Банк Велес" та делегування повноважень ліквідатора".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про передачу справи на розгляд до іншого адміністративного суду, Київський окружний адміністративний суд, вихоив з того, що предметом позову є оскарження рішень відповідача, які підпадають під ознаки нормативно-правового акту на визнання протиправності та яких розповсюджується правило виключної підсудності, встановлені ч.1 ст. 27 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішення Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Приписами пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення нормативно правого акта, згідно з яким - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2017 № 5286 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Банк Велес" та делегування повноважень ліквідатора"; визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.11.2018 № 3206 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Банк Велес" та делегування повноважень ліквідатора".
Колегія суддів, вважає за необхідно зазначити, що для застосування правил виключної юрисдикції, оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень в обов'язковому порядку повинні мати ознаки нормативно-правового акут та одночасно відповідати наступним критеріям: повинні бути прийняті уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку; встановлюють, змінюють, припиняють загальні правила регулювання однотипних відносин; встановлюють норми права для неозначеного кола осіб; розраховані на довгострокове та неодноразове застосування.
Відсутність хоча б однієї з наведених ознак беззаперечно унеможливлює віднесення оскаржуваних рішень до нормативно-правових актів. Як наслідок, оскарження таких рішень здійснюється за загальними правилом територіальної юрисдикції за вибором позивача, згідно ч.1 ст.25 КАС України.
Оскаржуване рішення не встановлює, не змінює, не припиняє загальні правила регулювання однотипних відносин; встановлюють норми права для чітко визначених осіб.
В даній справі предметом оскарження є Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2017 № 5286 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Банк Велес" та делегування повноважень ліквідатора".
Зважаючи на вищевикладене, для позивача, , так як він є акціонером даного банку, Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2017 № 5286 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Банк Велес" є актом індивідуальної дії територіальна юрисдикція оскарження якого визначається у загальному порядку.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що даний спір виник не з приводу оскарження нормативно-правового акту,, а тому, відповідно до ст. 25 КАС України, така справа не підсудна Окружному адміністратвиному суду м. Києва, а підлягає розгляду саме Київським окружним адміністративним судом.
При цьому, апеляційним судом враховується правова позиція, викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 р. по справі "Сокуренко і Стригун проти України", в якому Суд зазначив, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі "Zand v. Austria" визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів".
Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо підсудності цієї справи.
Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Харченка Віталія Олексійовича підлягає задоволенню, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року - скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді І.О. Лічевецький
А.Ю. Кучма