Справа № 826/238/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
26 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповілача Аліменка В.О., суддів Парінова А.Б., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також - позивач, ГУ ДФС у Київській області) звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 68 000,00 грн., в рахунок погашення податкового боргу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Судом першої інстанції встановлено, позивачем проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , на підставі якої складено Акт від 30.11.2016 року №0379/1008/21/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).
Незабаром позивачем було винесено Рішення «Про застосування фінансових санкцій» від 12.12.2016 року № 000061/10-08-21-00/ НОМЕР_1 (надалі - Рішення) на суму 68 000,00 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем самостійно вказаної суми заборгованості, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 18 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачає, що за порушення норм цього Закону, зокрема, неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - урозмірі 17000 гривень.
Зважаючи на вказані норми законодавства та на наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що на підставі Акту перевірки від 24.11.2016 року, під час якої позивачем було виявлено ряд порушень з боку відповідача, а саме: в господарській одиниці «Магазин-Кафе», який знаходиться за адресою: Макаровський р-н, с. Колонщина, вул. Київська, 7, виявлено на зберіганні з метою реалізації пакет вина «Каберне Рісніс» 1 л. без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено ст. 11 вказаного Закону України, та встановлено, що відповідачем було подано звіти «Про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» № 1-РА та № 1-РТ за період серпень 2016 року, вересень 2016 року та жовтень 2016 року з недостовірними показниками придбання алкогольних напоїв, в тому числі пиво, чим порушено абзац 18 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
На підставі вказаного Акту було винесено Рішення про застосування фінансових санкцій від 12.12.2016 року, яким накладено штраф 68 000,00 за вищевказані порушення.
Вказане Рішення отримано відповідачем про що свідчить поштове повернення, яке наявне в матеріалах справи.
Також судом встановлено, що позивачем винесено податкову вимогу форми «Ф» від 13.05.2017 року № 31786-10 на суму 68000,00 грн., яку також було направлено на адресу відповідача.
Також згідно довідки ГУ ДФС у Київській області за відповідачем обліковується заборгованість станом на 10.10.2017 року на суму 68000,00 грн.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 54.5. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.
Аналогічна позиція доведена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 28 березня 2014 року №375/11/14-14.
Враховуючи викладене, та ті обставини, що позивачем до матеріалів справи не надано податкового повідомлення-рішення, яке б було винесено на підставі прийнятого Рішення про застосування фінансових санкцій від 12.12.2016 року № 000061/10-08-21-00/2785318954, також не надано доказів надсилання та отримання такого податкового повідомлення-рішення відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність вказаного податкового-повідомлення рішення, а тому вимога про стягнення податкової заборгованості з ФОП Кулик А.Л. д.н. 04.04.1976 р. не може бути задоволеною, адже позивачем порушено встановлену Податковим кодексом України процедуру винесення рішень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" підлягає частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді-доповідача В.О. Аліменко
Судді А.Б. Парінов
А.Ю. Кучма