Справа № 826/8868/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
20 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповілача Аліменка В.О., суддів Безименнної Н.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Рось" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень
Приватне підприємство «Рось» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - Відповідач) та просить суд:
Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 16 січня 2018 року № 0014831304, яким Філії «Роменський молочний завод» Приватного підприємства «Рось» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 472 455 гривень 60 копійок;
Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 16 січня 2018 року № 0014841304, яким Філії «Роменський молочний завод» Приватного підприємства «Рось» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на загальну суму 44 577 гривень 75 копійок.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Судом першої інстанції встановлено, що Філія «Роменський молочний завод» є відокремленим підрозділом Приватного підприємства «Рось», що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, у період з 07 по 18 грудня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Філії «Роменський молочний завод» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січняпо 31 жовтня 2017 року, за результатами якої складено акт від 26 грудня 2017 року№ 4505/18-19-13-04/33370287/74.
Під час перевірки повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем встановлено несвоєчасність його перерахування, а саме:
- за грудень 2016 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 22 календарних дні та 60 календарних днів;
- за січень 2017 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 91 календарний день;
- за лютий 2017 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 91 календарний день;
- за березень 2017 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 149 календарних днів.
На початок перевірки станом на 07 грудня 2017 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб складала - 905 805,08 гривень. На кінець перевірки було сплачено заборгованість у сумі - 167 591,40 гривень.
Щодо повноти нарахувань, утримання та сплати до бюджету військового збору в акті перевірки зазначено, що протягом вказаного періоду військовий збір нараховувався із виплачених доходів своєчасно, але перераховувався до бюджету несвоєчасно та не в повному обсязі.
Так, за грудень 2016 року затримка сплати податку на доходи фізичних осіб складала 29 та 53 календарні дні; за січень 2017 року - 30 та 91 календарний день; за лютий 2017 року - 91 календарний день; за березень 2017 року - 118 календарних днів; за квітень 2017 року - 119 календарних днів.
На кінець перевірки сума несплаченого військового збору була сплачена у повному обсязі.
На підставі акта перевірки від 26 грудня 2017 року № 4505/18-19-13-04/33370287/74 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2018 року:
- № 0014831304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України та зобов'язано сплатити штраф у сумі 472 455 гривень 60 копійок;
- № 0014841304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України та зобов'язано сплатити штраф у сумі 44 577 гривень 75 копійок.
Не погоджуючись із рішенням податкового органу, оскільки, відповідальність за несвоєчасне перерахування до бюджету вказаних податків повинна наставати за статтею 126 Податкового кодексу України та керуючись вимогами пунктів 56.1 та 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, позивач 13 березня 2018 року звернувся зі скаргою про перегляд цих рішень до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 26 квітня 2018 року№ 14997/6/99-99-11-02-01-15 податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2018 року№ 0014831304 та № 0014841304 залишені без змін.
У зв'язку з чим та відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
У то й же час, пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Також, статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.
Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 813/6774/13-а.
Отже, вказаною нормою права визначено відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Вказана норма ПК України застосовується у випадку, якщо нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Оскільки, обов'язок сплати податку з доходів фізичних осіб у випадку, якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, не пов'язується з фактом виплати доходу, а має встановлений для місячного податкового періоду строк сплати, то норми п.127.1 ст.127 не передбачають відповідальності за порушення строків сплати податку, встановленого, п.176.2 ст.176, пп.168.1.5, 168.1.6 п. 168.1 ст.168 ПК України.
Оскільки, проведеною перевіркою, результати якої відображені в акті від, таких обставин, як ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків до або під час виплати доходу (заробітної плати) працівникам встановлено не було, а тому застосування п.127.1 ст.127 ПК України є безпідставним.
Жодних інших доказів Відповідачем на підтвердження наявності підстав для застосування до Позивача штрафних санкцій згідно ст. 127 ПК України, не надано.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом неправомірно застосовано до спірних правовідносин пункт 127.1 статті 127 ПК України.
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" підлягає частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді-доповідача В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма