Справа № 620/475/19 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
20 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповілача Аліменка В.О., суддів Безименнної Н.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 1), Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач 2), Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради (далі - відповідач 3) про скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради від 29.08.2017 про скасування виданої позивачу довідки про внутрішньо переміщену особу та рішення комісії (протокол від 12.09.2017 № 24) про припинення позивачу всіх соціальних виплат; визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в особі Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призупинення виплати пенсії позивачу; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в особі Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України відновити виплату пенсії позивачу з 01.05.2017 та виплатити виниклу заборгованість.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року позов задоволено частково.
Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що дії пенсійного органу щодо призупинення виплати пенсії позивачу є правомірними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно пенсійного посвідчення отримує пенсію за віком.
На підставі довідки № 7425000575 від 27.07.2016 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 16) позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Прилуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України.
Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради 29.08.2017 на підстави листа Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 3957/16 від 21.08.2017, акту обстеження № 261 від 29.08.2017, статті 12 Закону України «Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» прийнято рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.
Не погодившись з такими діями та рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про відсутність в Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради правових підстав для винесення рішення про припинення виплати всіх видів соціальних допомог та про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що доводи апеляційної скарги стосуються виключно правомірності припинення виплати пенсії і при цьому скаржник не наводить будь-яких доводів щодо неправильності рішення суду в частині скасування рішення про скасування довідки позивача, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції приймаючи рішення в цій частині допустив неповне з'ясування обставин справи чи порушив норми права.
Надаючи оцінку доводам скаржника про правомірність припинення виплати пенсії у зв'язку із надходженням рішення Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради від 29.08.2017 про скасування виданої позивачу довідки внутрішньо переміщеної особи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509) від у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 8 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Так, у частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд наголошує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Однак, як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Тому, припиняючи виплату позивачці пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивачки на отримання пенсії.
При цьому, скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення пенсії.
Судом першої інстанції вірно зазначено про пріоритетність застосування вимоги статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки з травня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постановах 12 лютого 2019 року у справі № 243/5451/17, від 31 травня 2018 року у справі № 243/5475/17 та від 2 жовтня 2018 року у справі № 243/3785/17.
Додатково щодо рішення Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради від 29.08.2017 про скасування виданої позивачу довідки про внутрішньо переміщеної особи, то суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" умов для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також відсутні і відомості про подання органами, визначеними у пункті 7-1 Порядку № 509, відповідної інформації, на підставі якої рішення про скасування дії довідки може бути прийнято.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування рішення суду першої інстанції також і в цій частині.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Судді-доповідача В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма