Справа № 810/2939/18 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.
26 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації, відповідно до змісту якого просив суд:
- визнати незаконною відмову відповідача від 07.06.2018 р. № 2065/06 у наданні йому статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати відповідача надати йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Вимоги позовної заяви обгрунтовує тим, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки подані ним до Управління документи, на його думку, належним чином підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наявністю всіх необхідних та законних підстав для надання позивачу статусу інваліда війни.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу до суду не подано, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.03.2005 р. та вкладкою до нього № НОМЕР_2 від 23 березня 2005 року.
Відповідно до довідки МСЕК серії КИО -І № 100491 , позивачу встановлено другу групу інвалідності з 22 вересня 1999 року, причиною якої є захворювання, пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
06.10.1994 р., Центральною міжвідомчою експертною Радою по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру, за результатами розгляду звернення позивача та наданої документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб (інвалідності) з роботами щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, встановлено основний діагноз: гіпертонічна хвороба І ст. Дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст. з правосторонньою пірамідною недостатністю і екстрапірамідним синдромом. Згідно з експертним висновком, захворювання позивача пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
Відповідач листом № 2065/06 від 07 червня 2018 року, відмовив заявнику у наданні статусу інваліда війни, посилаючись на те, що в наданих позивачем копіях документів відсутній розпорядчий документ про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони та усіх відомостей про роботу.
Крім того, відповідач у цьому листі повідомив, що відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 12 від 14 січня 2009 р. до Положення про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302, із вказаного положення виключено п. 12, в якому було зазначено, що посвідчення "інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності та довідки виданої органами Міноборони, МВС, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці, а п. 10 доповнено абзацом першим такого змісту: посвідчення "інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності. Крім того, дана довідка не містить інформації про залучення особи до складу формувань Цивільної оборони.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про залучення його до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що долучені до позовної заяви документи належним чином підтверджують лише його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ позивачем не доведено.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом № 3551-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з пунктом дев'ятим частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отож, правильними є висновок суду першої інстанції, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках, незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції правильно встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, як правильно зазначив відповідач, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом дев'ятим частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім, як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої Управлінню соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації, щодо набуття статусу інваліда війни, а також матеріали справи належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Проте, належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків, і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС (підпункт перший частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 360/2690/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 826/11163/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 756/8382/16-а та інших.
Разом з цим, судовою колегією встановлено, що позивач у позовній заяві просить зобов'язати відповідача видати йому відповідне посвідчення інваліда війни.
Згідно з п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 інвалідам війни (стаття 7 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - інвалід».
З огляду на те, що позивач не має статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі йому відповідного посвідчення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни, а також відсутності підстав для зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видачі посвідчення.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович