П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 521/6025/19
Головуючий в 1 інстанції: Гуревський В.К.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О.О.,
- Єщенка О.В.,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 липня 2019 року, прийняте у складі суду судді: Гуревського В.К. в місті Одесі по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
09 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ДН18 №038503 від 03.03.2019 року про адміністративне правопорушення, винесеної щодо ОСОБА_1 інспектором УПП в Одеській області.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №038503 від 03 березня 2019 року інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції 1 батальйону 4 роти лейтенанта поліції Опалинського О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень. Справу закрито.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заявлених вимог ОСОБА_1 повністю. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення. Інспектор мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред'явив законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, ним дотримані процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова серії ДП18 №038503 від 03 березня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.03.2019 року близько 09 год. 26 хв. на 401 км автодороги Київ-Одеса, інспектором патрульної поліції 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Опалинським О.В. було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення від 03.03.2019 року серії ДП18 №038503 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
Позивач вважає постанову інспектора патрульної поліції 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Опалинського О.В. необґрунтованою, в зв'язку з чим оскаржив її до управління патрульної поліції в Одеській області.
Листом від 11.03.2019 року за №С-782/41/13/04/03-19 (який отримано позивачем 03.04.2019 року) управління патрульної поліції в Одеській області відмовило в задоволенні його скарги від 05.03.2019 року про скасування Постанови від 03.03.2019 року серії ДП18 №038503 за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Підстава відмови - Постанова від 03.03.2019 року серії ДП18 №038503 винесена працівниками управління правомірно, підстави для скасування відсутні.
Незважаючи на відмову управління патрульної поліції в Одеській області, яке відмовило в задоволенні скарги позивача від 05.03.2019 року про скасування Постанови від 03.03.2019 року серії ДП18 №038503 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач вважає Постанову інспектора патрульної поліції 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Опалинського О.В. про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять гривень) за ч. 1 ст. 122 КУпАП необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої спірної постанови.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.
Статтею 14 Закону №3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п. 12.9 «б» ПДР України, перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 Знак 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, в т.ч. за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
За змістом ст. 222 КУпАП розгляд справ за ч. 1, 2, 3, 5 ст. 122 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції.
Доводи позивача на протиправність дій посадової особи відповідача під час складання постанови про адмінправопорушення на місці його вчинення, спростовуються положеннями ст. 258 КУпАП, відповідно до якої розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу, що вказує на дотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі №341/91/17, яка відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
На виконання приписів КУпАП в оскаржуваній постанові є посилання на технічний засіб, яким здійснювалось вимірювання швидкості - Trucам ТС000790.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст. 251 Кодексу.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З метою підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи фіксацію лазерним вимірювачем TruCam LTI 20/20 швидкості автомобіля під керуванням позивачем (а.с. 58).
Позивач в позовній заяви посилається на незаконність використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 та, відповідно, прийняття незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року №UА-МІ/1-2903- 2012 (а.с 60).
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року №1362 пристрій TruCAM виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки, враховуючи що, нормами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 01.01.2016 року, повторне внесення до Реєстру приладів, яким до набуття чинності цього закону, видано сертифікат, не передбачено.
Даний прилад, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшов повірку.
Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCAM, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 може засвідчувати порушення позивачем швидкісного режиму, а тому може бути належним доказом по справі.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивач перевищив дозволену швидкість, що є визначальним при застосуванні санкції передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП при порушенні позивачем максимально допустимої швидкості руху, як знаку 3.29 так і п. 12.4 ПДР України (а.с. 58).
Посилання позивача на те, що йому не роз'яснено його права і обов'язки судова колегія не приймає до уваги, адже позивач скористався своїм правом на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у судовому порядку у строки, встановлені ст. 286 КАС України.
Колегія суддів критично відноситься до висновку суду першої інстанції, що дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» (50 км/год) встановлений з порушенням вимог закону, а саме без встановлення разом з цим дорожнім знаком додаткового відповідного дорожнього знаку, який попереджає про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено на якій саме відстані чи яким саме чином повинні бути розміщені знаки, щоб вони вважалися встановленими разом.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, чи звертався позивач самостійно, чи через свого представника з відповідною заявою чи позовом до відповідною органу, предметом діяльності якого є установка, заміна та забезпечення експлуатаційного стану знаків дорожнього руху та відповідні рішення уповноважених органів, що могли б підтверджувати доводи позивача.
Слід зазначити, що під часу руху транспортного засобу в обов'язки водія не входить з'ясування законності встановлення дорожніх знаків та відповідність їх нормам ДСТУ. Так, згідно п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Також колегія суддів зауважує, що згідно наданого позивачем суду першої інстанції відеозапису чітко вбачається наявність розміщення знаків щодо ступінчатого обмеження швидкості руху до 50 км/год.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про невідповідність встановлення дорожнього знаку вимогам законодавства.
Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення. Інспектор мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред'явила законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, нею дотримані процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова серії ДП18 №038503 від 03 березня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Крім того колегія суддів вважає, що відповідач не вчинив будь-які неправомірні дії стосовно позивача при здійсненні зупинки автомобіля під керуванням позивача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Інші доводи позивача не спростовують висновки колегії суддів, оскільки належними та допустимими доказами підтверджено правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.03.2019 року серії ДН18 №038503.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 ..
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 286, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, яке прийнято 10 липня 2019 року - задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси, яке прийнято 10 липня 2019 року - скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко