27 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 160/6446/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Панченко О.М. (доповідач),
судді: Чередниченко В.Є., Іванов С.М.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 160/6446/19
за позовом ОСОБА_1
до Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування постанов, -
встановив:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надіслав апеляційну скаргу безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 ч. 1 р. VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Отже, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи залишився попередній порядок подання апеляційних скарг, який діяв до 15 грудня 2017 року - дня набрання чинності редакцією КАС України відповідно до Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII.
На даний час Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не функціонує, тому відповідно до зазначеної норми підлягають застосуванню положення КАС України, які діяли до 15 грудня 2017 року, а саме вимоги частини 1 статті 186 КАС України, якою було встановлено, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №804/6135/16 з аналогічного питання, однак не погоджується та не застосовує їх з огляду на наступне.
У зазначеній постанові Верховний Суд з посиланням на практику Європейського суду з прав людини зазначив, що апеляційним судом, який повернув апеляційну скаргу без розгляду, порушені норми процесуального права, а саме не застосовано приписи статті 297 КАС України в редакції, яка є чинною з 15.12.2017 року. Також Верховний Суд зазначив, що апеляційним судом ухвала постановлена без дотримання принципу пропорційності, яке вимагає такого тлумачення пп. 15.5 п. 15 ч. 1 р. VII Перехідних положень КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України.
З приводу зазначеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
Колегія суддів зазначає, що пп. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII Перехідних положень КАС України не містить жодного втручання у права та свободи людини і жодним чином їх не обмежує у порівнянні з попереднім станом, а саме з правилами подання апеляційної скарги, які діяли до 15 грудня 2017 року, а лише залишає такі правила незмінними на період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Європейський суд з прав людини у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії", "Щокін проти України" (заява №23759/03 та 37943/06), "Серков проти України" (заява №39766/05) дійсно дійшов висновків що:
- національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;
- національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Проте, зазначені висновки Європейського суду з прав людини жодним чином не стосуються спірних правовідносин, оскільки:
- як зазначалось вище, пп. 15.5 п. 15 ч. 1 р. VII Перехідних положень КАС України лише передбачає залишення попереднього порядку подання апеляційної скарги, що не є свавільним втручанням у права заявника і не створює жодних перешкод для використання процесуальних прав, оскільки попередній порядок діяв на протязі більше 10 років з дня введення в дію КАС України і не викликав у учасників процесу жодних проблем при поданні апеляційної скарги;
- національне законодавство в цих відносинах не містить жодних суперечностей і не вимагає від учасників процесу ніякого тлумачення чи трактування. Навпаки, національне законодавство, а саме пп. 15.5 п. 15 ч. 1 р. VII Перехідних положень КАС України, містить чітке правило поведінки - до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами ч. 1 ст. 186 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), тобто через суд першої інстанції, а після початку її функціонування - за правилами статті 297 КАС України (в редакції після 15.12.2017 року), тобто безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Невиконання цього правила заявником свідчить лише про незнання ним норм процесуального законодавства.
Встановлення у Перехідних положеннях КАС України такого правила пов'язано з особливостями функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, після початку якого за приписами статті 18 КАС України буде забезпечено обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, а також між судом та учасниками судового процесу. Отже, суд апеляційної інстанції буде мати доступ до матеріалів справи в електронному вигляді у зазначеній системі, а тому витребовування процесуальних та інших документів в паперовій формі передбачено лише у разі необхідності. Саме у зв'язку з цим законодавцем до початку функціонування системи і збережено правило, за яким апеляційна скарга подається через суд першої інстанції, який забезпечує її надходження до апеляційного суду разом із матеріалами справи.
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявник не може очікувати застосування статті 297 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року), як зазначив у постанові Верховний Суд, оскільки за приписами пп. 15 п. 5 ч. 1 р. VII Перехідних положень КАС України ця норма почне свою дію лише після початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Суд апеляційної інстанції, повертаючи без розгляду апеляційну скаргу, яка подана з порушенням порядку, встановленого КАС України, чітко виконує правило поведінки, встановлене цим Кодексом. Крім того, суд апеляційної інстанції не може прийняти до розгляду апеляційну скаргу всупереч вимогам КАС України, оскільки таким чином надасть перевагу одній стороні процесу перед іншою, яка чекає від суду неухильного дотримання норм процесуального законодавства.
Крім того, колегія суддів зазначає, що останнє речення пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України про повернення апеляційної скарги у разі порушення порядку його подання зобов'язує скаржника дотримуватися цього законодавчо визначеного порядку подання апеляційної скарги й водночас інформує (застерігає), що у разі недотримання цього порядку суд таку скаргу не буде розглядати і мотивованою ухвалою поверне її скаржнику.
Водночас таке повернення не обмежує права скаржника подати апеляційну скаргу відповідно до загальних вимог закону і приписів суду про повернення апеляційної скарги без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №0440/4893/18.
Отже, відповідно до пп. 15.5 п. 15 ч. 1 р. VII Перехідних положень КАС України суд апеляційної інстанції повинен повернути без розгляду апеляційну скаргу, яка подана без посередньо до нього. Іншого варіанту поведінки для суду за таких обставин КАС України не містить.
Керуючись пп. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 160/6446/19 повернути Вільногірському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя В.Є. Чередниченко
Суддя С.М. Іванов