26 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 215/4574/17
провадження №2-а/215/15/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2019 року (суддя Науменко Я.О., повний текст складено 16.05.2019р.) по справі №215/4574/17 (провадження №2-а/215/15/19) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилась у ненадані належної відповіді на запит від 20.07.2017 р.;
зобов'язати відповідача протягом 15-ти днів надати відповідно до законодавства належну обґрунтовану відповідь на запит від 20.07.2017 р.;
стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у сумі 96000 грн.;
допустити негайне виконання рішення суду, але не більше ніж за один місяць.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 20.07.2017 р. він, реалізуючи своє конституційне і законне право на отримання інформації, для захисту своїх гарантованих прав на достатній життєвий рівень, соціальний захист, права на ліквідацію перешкод при здійсненні його прав та законних інтересів та право викривати недоліки в роботі відповідача для відстоювання його прав і законних інтересів при свободі пересування, вільному виборі місця проживання, звернувся із скаргою до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про надання інформації. На час звернення із позовом відповідачем не надано відповіді на скаргу позивача, тоді як останньому направлено лист №6385 від 01.08.17 р., але не стосовно вимог скарги 18.07.17 р., тобто потрібної інформації позивач не отримав. Вказаним відповідач порушив його право на інформацію, яке має бути відновлене шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язанням останнього надати належну обґрунтовану відповідь, задовольнивши запит, для гарантування захисту його права на ліквідацію перешкод при здійсненні його прав та законних інтересів та права викривати недоліки в роботі відповідача при відстоюванні його прав і законних інтересів при свободі пересування, вільному виборі місця проживання. Крім того, позивач зазначає, що бездіяльністю відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 96000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано встановленими обставинами справи, які, на думку суду першої інстанції, дають підстави для висновку про те, що звернення позивача належним чином розглянуто відповідачем, позивачу надано вмотивовану відповідь щодо порушених ним питань у порядку та строки, які визначено Законом України «Про звернення громадян».
Вказане судове рішення оскаржено позивачем в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так в апеляційній скарзі позивач зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням порядку розгляду справи, оскільки судом не було враховано значення справи для сторін та безпідставно розглянуто справу в порядку спрощеного провадження. З приводу порушень судом норм процесуального права позивач також посилається на те, що судом безпідставно прийнято до уваги відзив відповідача на позов, оскільки такий відзив, на думку позивача, не стосується розгляду його позову. В частині порушення судом норм матеріального права позивач посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував положення Закону України «Про звернення громадян» у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача у спірних відносинах. З цього приводу позивач зазначає те, що відповідачем його не було повідомлено про час та місце розгляду звернення, у зв'язку з чим він не міг реалізувати своє право бути присутнім під час розгляду його звернення, подавати відповідні клопотання, наводити свої доводи та міркування.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 20.07.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради із скаргою, в якій просив:
- вжити систему заходів для нього, спрямованих на усунення причин порушення гарантій держави на достатній життєвий рівень за поданою ним заявою від 20.07.17 р. одноразовою грошовою допомогою;
- зобов'язати окремими рішеннями начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому міської ради у м. Кривого Рогу і начальника управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий ріг виконувати норми ст.ст. 1,6,8,22,33,55,46,48,68 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ч.1 ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні, культурні права держави, Закону України «Про звернення громадян» при розгляді його заяви від 18.07.17 р. і дотримуватися принципів, викладених у ст.3, ч. 1,2,8 ст. 11 Закону України «Про державну службу»;
- сприяти йому в призначенні допомоги малозабезпеченій сім'ї шляхом звернення до суду, Дніпропетровської державної адміністрації, Кабінету Міністрів України для забезпечення гарантій держави на соціальний захист, на достатній життєвий рівень;
- вжити систему заходів для попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних із не реєстрацією його за юридичною адресою: вул. Сєченова, 50а спеціалізованого закладу м. Кривий Ріг за поданою ним заявою від 18.07.2017 р.;
- провести службове розслідування та за перевищення посадових обов'язків, халатного ставлення до своїх обов'язків начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної ради м. Кривий Ріг і притягнути до дисциплінарної відповідальності;
- звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням надати роз'яснення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №428 Про внесення змін до Постанови КМУ від 29 квітня 2004 р. №558; Кабінету Міністрів України пунктом 2 і 11 внесені зміни у пункті 4 і 15 Постанови Кабінету Міністрів України №428 Про внесення змін до Постанови КМУ від 29 квітня 2004 р. №558 Про затвердження Порядку визначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, чи відповідає вона нормам Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ч. 1 ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, та чи забезпечено нею його право на достатній життєвий рівень. Копію роз'яснення і звернення надати заявнику;
- видати посвідчення, що скаржник непрацююча фізична особа, яка постійно надає соціальні послуги громадянам інвалідам, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги;
- зобов'язати начальника управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг належно оформити зі скаржником трудові відносини, чим гарантовано забезпечити його загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
- надати кошти на місяць, постійний квиток, посвідчення для проїзду в міському транспорті для потреб інваліда (а.с.59).
07.08.2017 року за вих. № С-283 виконавчим комітетом Тернівської районної у місті Кривому Розі на скаргу позивача від 20.07.2017 року надано відповідь на порушені у скарзі питання з наведенням відповідних мотивів та Закону, щодо забезпечення позивача загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, звернення управління до КМУ, видачі заявникові посвідчень та оформлення трудових відносин, видачі коштів, постійного квитка. Зазначене підтверджується змістом копії листа та копією реєстру витрати конвертів про направлення відповіді на адресу позивача: м . Кривий Ріг, вул. Ухтомського 2-8 (а.с.60-62,63).
Вирішуючи спірні відносини між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив як з права громадян звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування так і з обов'язку останніх розглянути таке звернення у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Так, статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно ч.4 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, серед іншого: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
З аналізу вказаним норм права суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними заявами, скаргами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, їх посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків, а на органи державної влади, органи місцевого самоврядування покладений обов'язок по розгляду таких звернень, заяв і скарг.
З огляду на суть спірних відносин, які виникли між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано дослідив надану відповідачем на звернення позивача відповідь на предмет її вмотивованості та співвідношення із порушеними позивачем питаннями.
Так, з наданої позивачу відповіді вбачається, що він перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради як одержувач компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», з 01.12.2014 по теперішній час.
Позивачу роз'яснено порядок надання одноразової грошової допомоги відповідно до Положення про надання одноразової допомоги мешканцям району за рахунок бюджетних коштів, затвердженого рішенням Тернівської районної у місті ради від 29.04.2016 № 63 та порядок призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідно до Закону України від 01.06.2000 № 1768-ІІІ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям».
Також позивачу роз'яснено, що звертатись від імені позивача до суду, вищестоящих органів влади з питання забезпечення йому достатнього життєвого рівня виконком не має законних підстав, так як не є законним представником позивача.
З питання реєстрації позивача за адресою: вул. Сечєнова , 50а позивачу надано рекомендовано особисто звернутись до КУ «Будинок нічного перебування» для вирішення питання реєстрації його за адресою вищевказаної установи.
Під час розгляду звернення позивача від 20.07.2017 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради не встановлено підстав для проведення службового розслідування щодо дій начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради.
Щодо вимоги позивача звернутись відповідачу до ряду державних органів, зокрема Кабінету Міністрів України про надання роз'яснень, відповідач у відповіді від 07.08.2017 р. зазначив, що компенсацію по догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» позивач отримував в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради з 16.11.2011 по 02.12.2014.
З 01.12.2014 по теперішній час позивач перебуває на обліку як одержувач компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян».
Управління праці та соціального захисту населення, яке є структурним підрозділом виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, при призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, керується постановою Кабінету Міністрів України 29.04.2004 № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (зі змінами та доповненнями).
Якщо громадянин не згоден із положеннями постанови, в такому випадку згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», він має право звернутись до органів державної влади із заявою про надання роз'яснень щодо відповідності цих положень законодавству.
Також відповідачем на вимогу позивача про надання йому посвідчення як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, роз'яснено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», згідно якої йому призначена компенсаційна виплата, не передбачена видача посвідчення отримувачу компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку.
З питання належного оформлення трудових відносин з позивачем йому було надано роз'яснення, що період отримання даного виду компенсаційної виплати зараховується до загального трудового стажу непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд, та є компенсацією особі, яка здійснює догляд, за втрачену можливість працювати, тому не вважається працевлаштуванням.
До повноважень управління праці та соціального захисту населення не входить внесення будь-яких записів до трудової книжки отримувачів допомоги чи компенсації. Позивач не перебуває в трудових відносинах з управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради, оскільки не виконує трудову функцію за спеціальністю, кваліфікацією, посадою в управлінні з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, та з ним не укладено трудовий договір.
Щодо надання позивачу коштів на проїзд або посвідчення для проїзду у міському транспорті йому роз'яснено, що згідно ст.38-1 Закону України від 15.06.2004 № 1773-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди I та II групи, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності у інваліда пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги по інвалідності.
Отже, проаналізувавши відповідь, яку надано позивачу на його звернення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що у спірних відносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки звернення позивача було належним чином розглянуто про що відповідачем позивачу надано вмотивовану відповідь.
Також суд першої інстанції, враховуючи дату звернення позивача та дату надання відповіді, обґрунтовано вказав на те, що звернення позивача розглянуто відповідачем у межах строків, які встановлено ст..20 Закону України «Про звернення громадян».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку про порушення відповідачем прав позивача у спірних відносинах.
Як аргументом незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції позивач зазначає те, що відповідачем його не було повідомлено про час та місце розгляду звернення, у зв'язку з чим він не міг реалізувати своє право бути присутнім під час розгляду його звернення, подавати відповідні клопотання, наводити свої доводи та міркування.
Вказані аргументи позивача, як вбачається із судового рішення, були предметом дослідження і у суді першої інстанції, який обґрунтовано їх відхилив з посиланням на те, що позивач у своїй скарзі не зазначав про своє бажання бути присутнім при її розгляді, просив відповідь направити йому на поштову адресу. При цьому, відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування зобов'язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. Отже, оскільки скарга позивача не містила у собі прохання про її розгляд у присутності заявника, то у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем порядку розгляду звернення позивача.
З приводу аргументів позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає зазначити таке.
Так позивач вказує на те, що суд першої інстанції, не врахувавши значення справи для сторін, безпідставно розглянув її в порядку спрощеного провадження.
З такими аргументами позивача погодитися не можливо, оскільки справу розглянуто за правилами загального провадження про що, зокрема, свідчить рішення суду першої інстанції, в якому зазначено про рух та порядок розгляду справи.
Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає і аргументи позивача про те, що судом необґрунтовано прийнято до уваги відзив відповідача на позову.
З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що подання відзиву на позов є правом відповідача, у спірному випадку відповідач таких правом скористався, а зміст вказаного відзиву відповідав суті пред'явленого позивачем позову.
Таким чином, дослідивши аргументи позивача, з якими він пов'язує незаконність рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення його апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2019 року по справі №215/4574/17 (провадження №2-а/215/15/19) - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 27.09.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк