25 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 160/4769/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 р. ( Серьогіна О.В. , м. Дніпро) у справі №160/4769/19
за позовом ОСОБА_1
до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У травні 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною, яка виявилася у не забезпеченні фундаментальних гарантій ст. 33, 70-71 Конституції України та притягти до відповідальності згідно з ст. 60 Конституції України, п.1 ч.1 ст. 20, 249, ч. 1 ст. 286 КАС України;
- зобов'язати відповідача індивідуальним актом почати службове розслідування відповідно до скарги від 14.03.2019 р. вх. С-223 проступку завідуючої відділом ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг;
- зобов'язати відповідача протягом 15-ти днів надати документи згідно скарги від 14.03.2019 р. вх. С-223;
- захистити права позивача, що пов'язані з виборчим процесом, свободою пересування та вільним вибором місця проживання відповідно до ст. 3, 19, 22, 33, 69-71 Конституції України шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача на звернення до Тернівського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за наданням повноважень для реєстрації місця перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 р. позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 3 073,60 грн.;
- зазначити адресу електронної пошти позивача або відомості щодо її відсутності;
- надати власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- надати належним чином завірену копію скарги ОСОБА_1 від 14.03.2019 року;
- надати належним чином завірену копію документу, який доданий до позовної заяви у якості додатку для відповідача.
Копію ухвали позивач отримав 15.06.2019 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 р. позов повернуто позивачу, оскільки вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 31.05.2019 р., в повному обсязі не були виконані.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності). Суд зобов'язаний встановити організаційно-правову форму відповідача, з урахуванням ст. 78 ГК України та п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", як наслідок віднесення спору до предметної підсудності Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Виявлені порушення відповідно до ухвали від 31.05.2019 р. не перешкоджали суду відкрити провадження по справі, надати ухвалу про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду.
15.06.2019 р. позивач надав суду заяву про поновлення провадження у справі після усунення недоліків, якою усунув недоліки та просив суд ухвалою призначити розгляд справи, який буде проводитися за правилами загального позовного провадження, в режимі відеоконференції в приміщенні Тернівського райсуду м. Кривого Рогу. Але, аргументи позивача суд не зазначив в ухвалі і не прийняв до уваги. Суд неправильно досліджує докази і при встановленні обставин не зазначає суму 5% від річного доходу і тлумачить, що місячний дохід позивача перевищує 2936 грн.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним - ч. 5 ст. 159 КАС України. Наявність таких умов для звернення за судовим захистом і дотримання установленого законом порядку звернення ставить в обов'язок судді відкрити провадження в адміністративній справі шляхом постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та належним чином повідомити позивача.
У зв'язку з тяжким матеріальним станом - місячним доходом у 30,57 грн. позивачу складно звернутися до суду. Суд повинен належним чином відреагувати та відновити порушені права позивача відповідно до ст. 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
У справі відсутні процесуальні документи, які свідчать про з'ясування судом обставин щодо наявності у позивача відповідних пільг та належного майнового стану.
Пунктом 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі №63566\00 від 18.06.06р "Проніна проти України" визначено, що суд зобов'язаний оцінити специфічний, доречний та важливий аргумент по справі, а інакше суд не виконує свої зобов'язання щодо п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.
Право на судовий захист відповідно до статті 62, 64, 129 Конституції України не може бути обмежене. Суддя не бере до уваги те, що предметом позову є захист соціальних прав.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення і витребування доказів з власної ініціативи, яких на думку суду, не вистачає. У змісті ухвали не зазначено місця її постановлення, в описовій частині не зазначенні усі клопотання, не зазначені мотиви відхилення кожного аргументу, що є підставою для скасування ухвали. Ухвала не містить норми права, на які позивач посилався, а саме: рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.01 р. у справі "Креуз проти Польщі", "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії" від 26.07.11 р.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та окремою ухвалою направити позов відповідно до територіальної підсудності.
Відзиву до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 24.06.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2019 р. до суду першої інстанції надійшла заява про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, у якій позивач зазначив, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, заходи досудового врегулювання спору не вживалися, електронної адреси не має. Також у заяві позивач просив суд:
- поновити строк звернення до суду;
- звільнити від сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальними становищем;
- скористатися правом доступу до єдиного реєстру фізичних осіб про місячний дохід;
- розглянути справу за участю позивача в режимі відеоконференції у приміщенні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.
До заяви позивач долучив довідку Тернівського УПЗСН м. Кривий Ріг від 03.06.2019 р. №4638 та заяву про витребування доказів.
В ухвалі від 27.06.2019 р. суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у наданий строк не надав до суду достатніх доказів для звільнення від плати судового збору та не усунув у повному обсязі недоліки апеляційної скарги, оскільки:
- відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення;
- позивач не надав належним чином завірену копію скарги від 14.03.2019 року у примірниках для суду та відповідача, посилаючись на те, що зазначений документ наявний у відповідача;
- позивач не надав квитанції про сплату судового збору або належних доказів на підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави для звільнення від його сплати;
- визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати;
- довідка Управління праці та соціального захисту населення Тернівського району м. Кривий Ріг від 03.06.2019 року № 4638 не є достатнім доказом підтвердження майнового стану, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки вона не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано. Отже, доводи скаржника не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору;
- відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі №810/1728/18.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що "фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)".
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, розгляд справи неналежним судом буде порушенням принципу верховенства права в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України).
Позивач у справі оскаржує протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень - органу місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із поданням позивачем скарги на ім'я голови Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради стосовно реєстрації позивача за місцем перебування, тобто безпосередньо не пов'язані з порушенням виборчого права на виборах президента, як про це зазначає позивач.
Отже, доводи позивача щодо порушення судом правил підсудності є безпідставними.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частинами 2, 4, 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 3 ст. 161 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує, що до позовної заяви додано не засвідчену належним чином копію письмового доказу, а саме скарги від 14.03.2019 року, належним чином завіреної його копії для відповідача та на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2019 р. позивач зазначені недоліки позову не усунув. Також позивач не надав суду доказів сплати судового збору.
Щодо заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.
Питання щодо зменшення, відстрочення, розстрочення чи звільнення сплати судового врегульовано положеннями ст.133 КАС України та ст.8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З наведеного вбачається, що суду надано право, а не покладено обов'язок зменшити, відстрочити, розстрочити чи звільнити сторону від сплати судового збору. Крім того, суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити сторону від сплати судового збору за однієї з умов, перелічених у пунктах 1-3 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", лише з урахуванням майнового стану заявника.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні сплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Аналіз правового врегулювання питання звільнення від сплати судового збору дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
До позову від 15.05.2019 року позивач долучив довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг №4045 від 02.05.2019 р., до заяви від 15.06.2019 р. - довідку від 03.06.2019 р., відповідно до яких позивач отримує щомісячну компенсацію по догляду за особою з інвалідністю 1-ї групи, зокрема в сумі 32,71 грн. за квітень 2019 року, 33,73 грн. - за травень.
Отже, зазначені довідки містять відомості лише щодо отримання позивачем щомісячної компенсації по догляду за особою з інвалідністю 1-ї групи, тобто не відображають майновий стан позивача, який може мати інші джерела доходу.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, відомості щодо майнового стану особи, яка звертається до суду з позовом або апеляційною скаргою, та наявності в неї підстав для звільнення від сплати судового збору не є доказами в розумінні ч.1 ст.72 КАС України, а тому обов'язок підтвердження таких підстав покладається на позивача.
Таким чином, долучені позивачем до позову докази на час їх подання до суду та наведені доводи однозначно не свідчили про його майновий стан, який перешкоджав виконанню вимог ст.161 КАС України в частині надання доказів сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені в апеляційній скарзі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 р. у справі №160/4769/19 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя В.Є. Чередниченко
Суддя С.М. Іванов