26 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 215/73/17
головуючий суддя І інстанції - Сліпець Н.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року в адміністративній справі № 215/73/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення у адміністративній справі № 215/73/17 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди було відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану ухвалу скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції, всупереч приписам ст. 254 КАС України, було протиправно відмовлено у роз'яснені рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року.
Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати неправомірними дії чи бездіяльність Держави Україна, яка не додержалася і не виконала протягом тривалого часу рішення Тернівського районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року у справі №215/3481/14-а та не розглянула скаргу від 12.12.2016 року;
- визнати дії Держави Україна такими, що порушили право позивача на виконання рішення суду з недотриманням встановленого порядку реалізації права на ліквідацію перешкод при здійсненні її прав та законних інтересів після звернення до державних установ;
- визнати дії чи бездіяльність Держави Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з 12.12.2016 року по 10.01.2017 року такими, що порушили порядок розгляду скарги від 12.12.2016 року та права і інтереси щодо:
- порушення права на виконання рішення суду, права на інформацію;
- невжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових соціальних та інших причин виникнення складних життєвих обставин, не запобігання втраті цих прав, не попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з не виконанням рішення суду;
- порушення права на ліквідацію перешкод при здійсненні її прав та законних інтересів після звернення до відповідача, який не дотримався встановленого порядку реалізації даного права;
- порушення законного права позивача будь-якими не забороненими законом засобами захищати права і свободи від порушень і протиправних посягань;
- порушення законних прав позивача відповідно до Конвенції про права інвалідів, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права;
- стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, діями Держави Україна в сумі 3000 грн.;
- окремою ухвалою звільнити позивача від сплати судового збору згідно п. 13 ч. 2 ст. 3, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з додержанням Конвенції про права інвалідів;
- зобов'язати Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Пономаренко Л.В., відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» відправити виконавчий лист №2-а/215/86/14 по справі №215/3481/14-а особі, яка має повноваження для його примусового виконання;
- зобов'язати Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Пономаренко Л.В. розглянути усі вимоги скарги від 12.12.2016 року і надати рішення;
- зобов'язати Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Пономаренко Л.В. розглянути вимогу позивача про надання рішення про скасування постанови ВП №50431500 від 10.03.2016 року та дисциплінарного стягнення державного виконавця Стаднік О.В.;
- витребувати у Держави Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Пономаренко Л.В. документ, який підтверджує, що остання відправила виконавчий лист №2-а/215/86/14 по справі №215/3481/14-а особі, яка має повноваження для його примусового виконання та матеріали згідно розгляду скарги від 12.12.2016 року;
- зобов'язати Державу Україну вжити системних заходів для попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з не виконанням рішення суду від 15.07.2014 року по справі № 215/3481/14-а.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка полягає у не розгляді скарги ОСОБА_1 від 12.12.2016 року.
Зобов'язано Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Пономаренко Л.В. розглянути усі вимоги скарги від 12.12.2016 року.
11.07.2019 року позивач звернулась до суду першої інстанції із заявою про роз'яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року у справі № 215/73/17, в якій просила:
1) видати і направити негайно копію рішення від 08.05.2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №215/73/17 згідно вимог п. 13.7 Інструкції з діловодства в судах, завірені згідно наказу Державної судової адміністрації України від 17.12.13 року №173;
2) видати і направити виконавчий лист до рішення від 08.05.2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №215/73/17;
3) роз'яснити ухвалене судове рішення від 08.05.2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 215/73/17, шляхом постановлення ухвали, чим здійснити ефективний захист прав, свобод та інтересів відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для відповідного роз'яснення, з огляду на ненаведення позивачем обґрунтувань його незрозумілості.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Колегія суддів зазначає, що роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш зрозумілій формі. Тобто, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
Отже, роз'яснено може бути рішення суду, яке набрало законної сили, є не виконаним або не закінчився строк примусового виконання та у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Як вбачається з поданої позивачем заяви про роз'яснення судового рішення, в останній відсутні обґрунтування неясності або незрозумілості рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року, які б ускладнювали його виконання та зумовлювали необхідність додаткового роз'яснення останнього.
Що стосується посилань позивача на неналежне виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року та як наслідок, необхідність його роз'яснення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що наведене є підставою для звернення позивача до суду в порядку ст. 383 КАС України.
Також, необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року в адміністративній справі № 215/73/17 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку у відповідності до приписів ч. 2 ст. 328 КАС України не підлягає.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко