17 вересня 2019 р. м. ХарківСправа № 1640/2989/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2019, головуючий суддя І інстанції: Костенко Г.В., судді: Алєксєєва Н.Ю., Ясиновський І.Г. (повний текст складено 18.06.19) по справі № 1640/2989/18
за позовом ОСОБА_1
до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив суд:
- визнання протиправними дії Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
- зобов'язання Глобинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок ОСОБА_1 пенсію з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01 жовтня 2017 року до моменту здійснення перерахунку,
- визнання дій Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області при вирішенні звернення ОСОБА_1 , як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії, яке було подано до Глобинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у задоволені позову відмовлено (а.с.181-189 т.1).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі №1640/2989/18 залишено без задоволення, а зазначене рішення Полтавського окружного адміністративного суду без змін (а.с.29-36 т.2).
07.05.2019 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 23.10.2018 у справі №1640/2989/18 за виключними обставинами, в якій просив суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року у справі № 1640/2989/18, яким ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі №1640/2989/18 скасовано та ухвалено нове.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов'язано Глобинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати ОСОБА_1 пенсію на підставі частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25 квітня 2019 року та провести виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на факті прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зміст якого, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в порядку перегляду судового рішення за виключними обставинами.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.
Відповідачем до суду відзив на апеляційну скаргу не надано, своїх представників в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та оцінивши зібрані під час слухання та наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 17).
Згідно протоколу Глобинського УПФУ №273 від 13.12.2003 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків (а.с. 65).
06.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до Глобинського об'єднаного УПФУ Полтавської області із заявою, у якій просив перерахувати пенсію на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №851 (а.с. 25), яку просив обчислювати з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017 року.
За результатами розгляду заяви, Глобинським об'єднаним УПФУ Полтавської області 11.04.2018 прийнято рішення №30, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №851 від 15 листопада 2017 року (а.с. 24).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року у справі №1640/2989/18, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , бо у період з 07.08.1986 по 11.09.1986 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС та у вказаний період не проходив дійсну строкову службу, тому не має права на перерахунок пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відмовляючи в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заяви за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2019, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для застосування положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII у редакції Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 до дати ухвалення цього рішенн, з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, закріплений у статті 58 Конституції України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на вимоги діючого законодавства та фактичні обставини справи.
Нормами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII, у редакції Закону України «Про внесення змін до вказаного Закону від 05 жовтня 2006 року № 231-V» було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Тобто, частина третя ст. 59 Закону № 796-XII, у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII, у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Отже, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань; особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Проте, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Так, право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої ст. 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічного висновку щодо одночасної необхідності дотримання вказаних вище критеріїв дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 11.12.2018 у справі № 822/1346/18, від 26.03.2019 у справі № 816/99/18.
Згідно частини п'ятої ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, у Рішенні Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) було зроблено висновок, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, а тому воно втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що положення частини третьої ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно частини третьої ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25 квітня 2019 року.
Разом з тим, станом на день звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його дій протиправними.
З урахуванням викладеного колегія суддів, дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду, що зумовлює відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у ході розгляду справи не було встановлено підстав для звернення до Верховного Суду та для постановлення окремих ухвал, а тому відповідні клопотання, заявлені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстав для здійснення нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 по справі № 1640/2989/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, з врахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 27.09.2019.