Постанова від 17.09.2019 по справі 440/937/19

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 р. м. ХарківСправа № 440/937/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2019, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко (повний текст складено 17.05.19) по справі № 440/937/19

за позовом Приватного підприємства "Антарекс"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Антарекс" (надалі - ПП "Антарекс", позивач) звернулося до суду з вимогами до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 позов Приватного підприємства "Антарекс" було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 09.01.2019 №0000401401 та №0000421401.

Не погодившись за таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з вимогами про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог стверджує, що позивачем безпідставно включено до складу витрат за 9 місяців 2018 року придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, оскільки порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України. На думку заявника апеляційної скарги, реальність господарських операцій з такими контрагентами не підтверджено належним чином. Також, просить звернути увагу на ту обставину, що позивач надає в оренду власні виробничі приміщення, що не відноситься до його виробничої діяльності, а тому на такі об'єкти нерухомого майна не поширюється дія підпунктів 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наводить доводи законності прийнятого судового рішення, яке просить залишити без змін. Зокрема, просить врахувати фактичні обставини його діяльності щодо реалізації електротехнічної продукції власного виробництва, виконання електромонтажних робіт на великих об'єктах будівництва по всій території України. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про помилковість висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій ПП "Антарекс". Також, зазначає, що частина будівель, яка передана позивачем в оренду підприємствам, які використовують їх за виробничим призначенням, не є перепоною до застосування пільг підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки вони зумовлені законодавчо лише наявністю двох умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Сторони у справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП "Антарекс" зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку.

У період з 26.11.2018 по 14.12.2018 Головним управлінням ДФС у Полтавській області, на підставі наказів від 09.11.2018 №2889, від 05.12.2018 №3169, повідомлення від 09.11.2018 № 816 про проведення перевірки, направлення на перевірку, проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Антарекс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018.

З результатами проведеної перевірки складено акт від 21.12.2018 № 1709/16-31-14-01-10/30063426 (т.1 а.с.29-73), у якому зафіксовано порушення позивачем, в тому числі:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 та п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п.4, 6, 9 П(С)БО 16, ст.ст.2, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 174465 грн., в т.ч. за І квартал 2018 року - на суму 72585 грн., за півріччя 2018 року - на суму 174465 грн.;

- п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2.1 п.266.2, п.п.266.3.1, 266.3.3 п.266.3, п.п.266.5.1 п.266.5, п.п.266.7.5 п.266.7, п.п.266.9.1 п.266.9 ст.266 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 113642,81 грн., в т.ч. за 2016 рік - на суму 20250,66 грн., за 2017 рік - на суму 43263,69 грн., за 2018 рік - на суму 50128,45 грн. (т.1 а.с.72)

На підставі зазначених висновків проведеної перевірки, ГУ ДС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 09.01.2019 № 0000421401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» на загальну суму 142053,50 грн., в тому числі: 113642,80 грн. за податковими зобов'язаннями та 28410,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); (т.1 а.с.78-79)

- від 09.01.2019 № 0000401401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 218081,25 грн., в тому числі: 174465,00 грн. за податковими зобов'язаннями у розмірі та 43616,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (т.1 а.с.83-84)

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється. Наданими позивачем до матеріалів справи документами, які не містять недоліків щодо форми та змісту, підтверджується безпосередній зв'язок придбаних позивачем послуг у контрагентів з господарською діяльністю позивача.

Суд першої інстанції також відмітив, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не передбачено, як обов'язкову умову для звільнення від оподаткування платника податку обов'язку за вказаним пунктом, використання власником нежитлової нерухомості безпосередньо будівель промисловості у своїй виробничій діяльності. Позивач є власником нежитлових приміщень, які відповідно до ДК 018-2000 належать до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промислові".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ, ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем вимог податкового законодавства по податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки контролюючого органу про вчинення позивачем порушень п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 та п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п.4, 6, 9 П(С)БО 16, ст.ст.2, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" грунтуються на тій обставині, що ПП "Антарекс" неправомірно включило до складу інших операційних витрат за 9 місяців 2018 року витрати на придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.с.36-41), оскільки акти виконаних робіт не доводять реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Положеннями п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Інші терміни для цілей цього Закону використовуються у значеннях, визначених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі та міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства, залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Положеннями ч.1 ст.11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Аналіз вищезазначених приписів чинного законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, щодо господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2

Так, між ПП "Антарекс" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт з обслуговування та ремонту комп'ютерної та офісної техніки №1 від 01.10.2017. (т.2 а.с.172-174)

Умовами даного Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконувати роботи та надавати послуги на умовах, викладених у Договорі, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконувані роботи та надавані послуги.

Так, Виконавець за викликом Замовника зобов'язується виконувати такі роботи та послуги: роботи з профілактичних заходів, що проводяться відповідно до експлуатаційної документації на відповідні моделі оргтехніки, що підлягають чистці, змазці або заміні ресурсних вузлів, регулюванні, налагодженні тощо; діагностичні та тестові роботи; ремонтні роботи; для копіювально-розмножувальної техніки (далі КРТ): заправка експлуатаційно- витратних матеріалів КРТ; заміна вузлів КРТ; підбір нових одиниць КРТ, потрібних замовнику; навчання користувачів КРТ; інші роботи, пов'язані з КРТ; роботи з обслуговування персональних комп'ютерів (далі - ПК), що потребують дефрагментації жорстких дисків; розробці та організації заходів з резервування та архівування даних; модернізації та налагодженні ПК; налагодження операційних систем ПК; заходи з оптимізації роботи ПК; інсталяція програмного забезпечення (далі - ПЗ); надання консультацій співробітникам замовника з приводу порядку роботи з оргтехнікою та ПК; навчання співробітників замовника роботі з ПЗ; підбір нового обладнання, комплектуючих або периферійних пристроїв, оргтехніки; підбір необхідного ПЗ; інші роботи та послуги, пов'язані з обслуговуванням та ремонтом комп'ютерної та офісної техніки.

Вид, обсяг замовлених робіт і послуг, їх вартість та інші умови виконання/надання визначаються сторонами в відповідних замовленнях, актах прийому-передачі, актах надання послуг і рахунках-фактурах на роботи/послуги. Обсяг виконаних робіт та наданих послуг по цьому Договору фіксується та оформлюється в актах надання послуг.

Після виконання кожного замовлення по Договору Виконавець протягом десяти днів складає та передає Замовнику акт виконаних робіт (послуг).

Ціна Договору відповідає загальній вартості робіт та послуг, оплачених Замовником по Договору.

На підтвердження виконання сторонами даного договору, позивачем до матеріалів справи додано копії наступних первинних документів: реєстраційних документів контрагента; актів звірки взаєморозрахунків за період 9 місяців 2018 року між ПП "Антарекс" та ФОП ОСОБА_1 ; платіжних доручень про оплату послуг за договором (т.2 а.с.182-191, 193-199); рахунків на оплату (т.2 а.с.200, 205, 208, 211, 212, 215, 218, 221, 226, 229, 232); актів надання послуг (т.2 а.с.201, 206, 209, 213, 216, 219, 222, 227, 230, 233); актів передачі /прийому обладнання в ремонт (т.2 а.с.202, 223); довідок про результати діагностики (т.2 а.с.203, 224); переліків послуг до актів надання послуг (т.2 а.с.204, 207, 210, 214, 217, 220, 225, 228, 231, 234); бухгалтерської довідки щодо наявності основних засобів (т.2 а.с.235-239); накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ (т.2 а.с.240-250, т.3 а.с.1-25); оборотно-сальдової відомості щодо наявності ліцензованого програмного забезпечення (т.3 а.с.26-27); видаткових накладних на придбання комп'ютерної та офісної техніки (т.3 а.с.29-52).

Колегія суддів відмічає, що зі змісту актів виконаних робіт вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надано послуги ПП "Антарекс" відповідно до предмета укладеного Договору №1 від 01.10.2017.

Заборгованість по даній господарській операції по розрахунках із ФОП ОСОБА_1 . відсутня.

Зазначені обставини не заперечуються контролюючим органом.

Також, між ПП "Антарекс" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено Договір про надання адміністративних послуг з підбору персоналу та його супроводу №2 від 01.12.2017. (т.1 а.с.99-100)

Умовами даного Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується за письмовим завданням Замовника надавати послуги на умовах Договору, а Замовник зобов'язується вчасно приймати та сплачувати їх.

Виконавець зобов'язується надавати наступні адміністративні послуги: вивчення та аналіз ринку трудових ресурсів в Україні; попередній підбор кваліфікованого персоналу на вакантні посади замовника; консалтинговий супровід кадрового діловодства замовника.

Вид, обсяг замовлених послуг, їх вартість та інші умови визначаються сторонами у відповідних замовленнях та актах надання послуг /пункту 1.3 Договору/.

Після виконання кожного замовлення по даному Договору, Виконавець протягом десяти днів складає та передає Замовнику звіт щодо виконаних робіт та акт надання послуг.

Замовник сплачує рахунки-фактури, складені Виконавцем до цього Договору, протягом 15 банківських днів.

На підтвердження виконання сторонами даного договору, позивачем до матеріалів справи додано копії наступних первинних документів: акта звірки взаєморозрахунків (т.1 а.с.105); платіжних доручень (т.1 а.с.106-118); письмових завдань щодо пошуку працівників (т.1 а.с.119, 130, 143, 151, 162, 170, 181, 191, 204, 215, 224, 238); рахунків на оплату послуг (т.1 а.с.120, 131, 144, 152, 163, 171, 182, 192, 205, 216, 225, 239); актів надання послуг (т.1 а.с.121, 132, 145, 153, 164, 172, 183, 192, 206, 217, 226, 240); звітів про надання послуг (т.1 а.с.122, 133, 146, 154-155, 165, 173, 184-185, 194-195, 207-208, 218, 227, 241-242); резюме працівників (т.1 а.с.123-129, 134-142, 147-150, 156-161, 166-169, 174-180, 186-190, 196-203, 209-214, 219-223, 228-237,243-246); договорів підряду на виконання електромонтажних робіт, укладених між позивачем та його замовниками (т.2 а.с.1-34); наказів про прийняття працівників на роботу (т.2 а.с.35, 37, 39, 42, 44, 48, 51, 55, 58, 61, 64, 67, 70); повідомлень про прийняття працівників на роботу (т.2 а.с.36, 38, 41, 43, 46-47, 50, 53-54, 57, 60, 63, 66, 69); протоколів навчань працівників з питань техніки безпеки (т.2 а.с.74-77); наказів про відрядження працівників, призначення відповідальних осіб на висоті (т.2 а.с.78-139); строкових трудових договорів (т.2 а.с.140-167, т.4 а.с.155-168, 177-206, 219-249, т.5 а.с.1-42, 59-116, 132-184); довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.2 а.с.168-171).

Зі змісту актів виконаних робіт вбачається, що ФОП ОСОБА_2 надано послуги ПП "Антарекс" відповідно до предмета укладеного Договору №2 від 01.12.2017.

Заборгованість по розрахунках із ФОП ОСОБА_2 відсутня.

В обгрунтування зв'язку отриманих послуг із господарською діяльністю позивачем надано копії договорів підряду на виконання електромонтажних робіт, укладених між позивачем та його замовниками, які підтверджують здійснення господарської діяльності позивачем та необхідність постійного пошуку нових співробітників.

Зазначені обставини не заперечуються контролюючим органом.

Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки від 21.12.2018 № 1709/16-31-14-01-10/30063426 жодним чином не обгрунтовано, чому саме надані до перевірки акти виконаних робіт, складені за результатами здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, не доводять реальність здійснення господарських операцій.

Інших доводів стосовно нереальності здійснення відповідних господарських операцій контролюючим органом також не наведено як у відзиві на адміністративний позов, так і в апеляційній скарзі, які є ідентичними за змістом із актом перевірки.

При цьому слід враховувати, що контролюючим органом не наводиться доводів, а судом не встановлено невідповідності вимогам чинного законодавства первинних документів, складених позивачем та його контрагентами при здійсненні вказаних господарських операцій.

Також контролюючим органом не наводиться жодних доводів стосовно відсутності зв'язку між виконаними на користь позивача роботами (отриманими послугами) та господарською діяльністю позивача.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.01.2019 № 0000401401 Головне управління ДФС у Полтавській області діяло необґрунтовано, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем вимог податкового законодавства по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованому в реєстрі за номером 2296 від 07.11.2012, у власності ПП "Антарекс" перебуває нерухоме майно за адресою: м. Полтава, вул. Визволення, буд. 21 (т.3 а.с.73-86), в тому числі виробничі будівлі (т.3 а.с.81-84), які за вимогами ДК 018-2000 належать до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промислові".

Вказане не заперечується контролюючим органом в акті перевірки (т.1 а.с.66).

Складовими частинами зазначеного об'єкта нерухомого майна є: адміністративно-побутовий корпус, виробничий цех, А-1-3; загальна площа - 4255,6 кв.м; виробничий цех з сушильними камерами, Б-1, загальна площа: 663,2 кв. м; блок допоміжних приміщень, Г-2, загальна площа - 885 кв.м.; трансформаторна підстанція, Д-1; загальна площа - 40,4 кв.м.; виробнича будівля, Е-1; загальна площа (кв.м): 101.6; вбиральня, Ж-1; загальна площа (кв.м): 8.3; склад, З-1; загальна площа (кв.м): 10.1; трансформаторна підстанція, К-1; загальна площа 118,2 (кв.м); прохідна, Н-1; загальна площа (кв.м): 52.1; кранова площадка з козловим краном, №1.

Контролюючим органом встановлено та не заперечується позивачем, що ПП "Антарекс" надає в оренду частину власних виробничих приміщень на підставі укладених договорів оренди.

В той же час, і це не заперечується контролюючим органом, ПП "Антарекс" за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 було сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єкту нерухомості «Адміністративний корпус», який розміщений за адресою: м.Полтава, вул. Визволення, буд. 21, площа 1287,00 кв.м. (т.1 а.с.65).

Відповідно до ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно із п.п.266.1.1 п.266.1, п.п..266.2.1 п.266.2, п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до п.п.266.3.3 п. 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Згідно з п.п. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України до об'єктів, які не є об'єктом оподаткування, віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Наведене дає підстави вважати, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

Цей клас включає:

- криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.

Цей клас не включає:

- резервуари, силоси та склади (1252);

- будівлі сільськогосподарського призначення (1271);

- комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Матеріали справи свідчать, що ПП "Антарекс" на праві приватної власності належать виробничі будівлі, які за вимогами ДК 018-2000 належать до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промислові".

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії - це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ПП «Антарекс» за кодом КВЕД 27.90 є «Виробництво іншого електричного устаткування». Іншими видами діяльності за кодами КВЕД є: 43.21 Електромонтажні роботи; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів; Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до ДК 009:2010 основний вид діяльності ПП "Антарекс" "Виробництво іншого електричного устаткування" відноситься до секції "Переробна промисловість".

Приймаючи до уваги основний та інші види діяльності позивача за КВЕД, можна зробити висновок про віднесення позивача до промислових підприємств.

Отже, вказані виробничі будівлі є будівлями промисловості, які належить промисловому підприємству, а тому вони не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15.05.2018 по справі № 806/2676/17.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування п.п. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України при оподаткування вказаних виробничих приміщень у зв'язку із здаванням позивачем їх частини в оренду, колегія суддів зазначає наступне.

Положення Податкового кодексу України не передбачають виключення з об'єктів оподаткування податком об'єктів нерухомості, переданих у платне користування третім особам.

Разом з тим, положення Податкового кодексу України так само не передбачають виключень стосовно застосування вимог підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 залежно від використання промисловим підприємством будівель промисловості особисто у своїй виробничій діяльності чи третіми особами в їхній виробничій діяльності.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б використання зданих в оренду виробничих приміщень не за призначенням, тобто не для промислового виробництва тих чи інших товарів/виконання робіт/надання послуг.

Тобто, будівлі промисловості, які належать промисловому підприємству (ПП «Антарекс»), також можуть використовуватися третіми особами (орендарями) для здійснення промислового виробництва.

Зазначене не спростоване контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Податкового кодексу України одним із принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.01.2019 № 0000421401 Головне управління ДФС у Полтавській області не з'ясувало в повному обсязі необхідні обставини, що мали значення для прийняття рішень, а тому не було дотримано необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 по справі № 440/937/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал

Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець

Повний текст постанови складено 27.09.2019.

Попередній документ
84566323
Наступний документ
84566325
Інформація про рішення:
№ рішення: 84566324
№ справи: 440/937/19
Дата рішення: 17.09.2019
Дата публікації: 01.10.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств
Розклад засідань:
29.04.2020 10:00 Буський районний суд Львівської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
ШЕНДРІКОВА Г О
суддя-доповідач:
ШЕНДРІКОВА Г О
відповідач:
Красненська селищна Рада
позивач:
Кичурчак Євген Михайлович