справа № 2610/17191/2012
провадження № 22-ц/824/12900/2019
26 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
при секретарі Примушку О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця ОСОБА_2, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського Павла Петровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року в складі судді Пономаренко Н. В.,
встановив:
26.07.2019 року ОСОБА_1 в особі представника Малиневського П. П. звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною відмову приватного виконавця ОСОБА_2 у знятті арешту з пенсійних коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк». Зобов'язати приватного виконавця ОСОБА_2 усунути допущені порушення (відновити порушене право заявника).
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/2547/74/48378 від 01.11.2006 року в сумі 77 262 долари 67 центів США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 617 406 грн, а також судового збору в сумі 3 219 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 11 січня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 від 30 серпня 2018 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника в Приватбанку.
Зазначив, що боржник перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком з 11.07.2016 року. За загальним правилом, з пенсії боржника може бути відраховано не більш як 20% пенсії, після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Боржником приватному виконавцю були надані документи, з яких вбачається, що на рахунку боржника знаходяться саме пенсійні кошти. Вказані документи отримані приватним виконавцем 23 листопада 2018 року.
Не дивлячись на це, приватний виконавець арешт з коштів на картковому рахунку боржника до цього часу не зняв, чим порушив права останнього на розпорядження належною йому частиною пенсійних коштів.
Для вирішення ситуації, яка склалася, боржник спочатку звернувся до Міністерства юстиції України, а потім до Ради приватних виконавців. Однак жодних дієвих заходів, спрямованих на поновлення порушених прав боржника, вказаними органами вжито не було. Відповідь від Ради приватних виконавців сторона боржника отримала 16.07.2019 р.
З огляду на те, що боржник вживав усіх залежних від нього заходів, спрямованих на поновлення своїх прав, а за наслідками вичерпання позасудових заходів закон дозволяє боржнику звернутися до суду, вважав, що дана скарга подана з дотриманням процесуальних вимог.
Якщо суддя вважатиме, що строк звернення до суду є порушеним, просив поновити цей строк.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Малиневський П. П. просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначив, що предметом оскарження є бездіяльність приватного виконавця щодо відмови у знятті арешту.
Відповідь виконавця про відмову у знятті арешту була надіслана боржнику 11.01.2019 , а не 11.01.2018 , як зазначає суд.
При цьому 16.01.2019 та 18.02.2019 боржником було застосовано позасудові заходи, а саме, направлено скарги на приватного виконавця до Міністерства юстиції України та Ради приватних виконавців України. Згідно ч.2 ст. 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", одночасне здійснення позасудових та судових заходів контролю за приватним виконавцем є неможливим.
Відповідь з Ради приватних виконавців України скаржник отримав лише 16.07.2019 , тому вважає, що строк звернення до суду має обраховуватися саме з цієї дати. Скаргу до суду боржник подав 26.07.2019 , тобто в межах десяти днів після одержання останньої відповіді.
Враховуючи те, що боржник протягом усього часу вживав заходи, спрямовані на поновлення своїх прав, в прохальній частині скарги заявлено клопотання про поновлення процесуального строку. З огляду на це, вважає, що винесена судом ухвала є незаконною, необґрунтованою і підлягає скасуванню.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи інтереси.
Відповідно до п. а ч.1, ч. 2 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_2 винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках : Київське ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк"; АТ КБ "Приватбанк" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 683 038,50 грн (а.с. 12, 13).
Не погоджуючись з діями приватного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку, відкритому в АТ КБ "Приватбанк", представник боржника - адвокат Малиневський П. П. звернувся до приватного виконавця з клопотанням про відновлення можливості вільного розпорядження належною боржнику частиною пенсійних коштів, яке було отримане останнім 23.11.2018 (а.с. 19-23).
11.01.2019 приватний виконавець ОСОБА_2 надав відповідь, в якій, зокрема, зазначив, що відповідно до ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а.с. 24-26).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що десятиденний строк звернення зі скаргою до суду повинен був обраховуватися з дня, коли особа дізналася про порушення свого права, в даному випадку - з дня отримання відповіді приватного виконавця від 11.01.2019 року.
Помилкове зазначення в ухвалі суду першої інстанції дати надання відповіді приватним виконавцем не призвело до неправильного вирішення справи.
Звернувшись до суду зі скаргою лише 26.07.2019 року, боржник пропустив строк звернення до суду, що має своїм наслідком залишення скарги без розгляду.
Доводи апеляційної скарги, що строк звернення до суду зі скаргою пропущено не було, з огляду на те, що він 16.01.2019 та 18.02.2019 звернувся не до суду, а зі скаргами на приватного виконавця до Міністерства юстиції України та Ради приватних виконавців України, а відповідь з Ради приватних виконавців України боржник отримав лише 16.07.2019, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ст. 40 цього Закону, Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.
У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.
Своїм правом звернутися зі скаргою на дії приватного виконавця до суду у визначений законом строк, що могло слугувати підставою саме для відкладення Дисциплінарною комісією розгляду подання, боржник не скористався.
Звернення останнього до органів, які здійснюють контроль за діяльністю приватного виконавця, не є поважною причиною пропуску звернення до суду з даною скаргою.
Крім цього, як вбачається зі змісту звернення до Міністерства юстиції України та Ради приватних виконавців України, представник боржника - адвокат Малиневський П. П. просив провести позапланову перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_2 , у разі виявлення дисциплінарного проступку - внести подання до Дисциплінарної комісії про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності шляхом зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців або припинення діяльності приватного виконавця (а.с. 28-34).
Враховуючи те, що дані звернення мали чітку мету - притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, та не містили вимоги про відновлення права боржника на користування грошовими коштами, що знаходяться на відповідному рахунку в банку, доводи апеляційної скарги про пропуск строку звернення до суду з огляду на обрання боржником позасудового способу захисту є необґрунтованими.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Малиневського Павла Петровича залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк