03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 755/558/18
Головуючий у суді І інстанції - Яровенко Н.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8358/2019
25 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Укрпрес-Інфо», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,-
У січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Інформаційне агентство «Укрпрес-Інфо», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, спричиненої поширенням відповідачами недостовірної інформації щодо нього.
Позов мотивовано тим, що з 27 липня 2017 року він обіймає посаду начальника служби безпеки та контролю якості надання послуг КП «Київтранспарксервіс». В мережі інтернет на веб-сторінці www.Ukrpress.info опубліковано статтю під назвою: «Чим пахнуть «ліві» гроші «Київтранспарксервісу?» від автора ОСОБА_8 , в якій згадуються ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як такі, що є злочинним угрупуванням в складі 4 осіб, що збирає в місяць від 700 000,00 грн. до 1 000 000,00 грн. «чорної готівки» та привласнюють частину вказаних коштів.
У наведеній статті йдеться мова про те, що позивач, за словами автора, є ніби то безпосереднім виконавцем та організатором роботи вказаної злочинної схеми. Зазначена інформація підлягає спростуванню, оскільки є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і негативно впливає на його репутацію керівника підрозділу комунального підприємства.
Позивач зазначає, що поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідачів до нього, що, в свою чергу, впливає на зниження цінності його особи - приниження його гідності. Також поширенням згаданої інформації відповідачі створили негативну соціальну оцінку його роботи в очах оточуючих, порушивши його честь. До того ж, значно знизилась оцінка його професійних якостей третіми особами, його професійні здібності були поставлені під сумнів колегами та керівництвом, це принижує його професійний авторитет та загальну оцінку його якостей як добропорядної людини.
Розповсюдження в суспільстві, серед підприємств, установ та організацій вказаної недостовірної інформації порушує ділову репутацію КП «Київтранспарксервіс», оскільки на підґрунті даної інформації у суб'єктів господарювання та інших учасників суспільних відносин складається хибне уявлення про діяльність підприємства. Додав, що неправомірними діями відповідачів йому було завдано моральну шкоду, що виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги в зв'язку з тим, що він був ображений та принижений серед невизначеного кола учасників суспільних відносин, які ознайомились з даною статтею.
З врахуванням викладеного, просив суд визнати інформацію, викладену в указаній статті недостовірно, зобов'язати відповідача спростувати вказану інформацію щодо нього та стягнути з відповідачів на його користь 50000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаним судовим рішенням подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував тим, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, неправильно застосував норми матеріального права та не надав оцінки наданим доказам у зв'язку з чим не дотримався вимог процесуального законодаства.
Зокрема, факт поширення відповідачами вказаної інформації - статті в мережі інтернет на Веб-сторінці Ukrpress.info за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» підтверджується наданою роздруківкою вказаної статті та по суті відповідачами при розгляді справи не заперечувалося.
Той факт, що саме відповідач ОСОБА_2 є адміністратором сайту http://www.ukrpress.info підтверджується наданими ним до суду першої інстанції доказом- витягом щодо власника доменного ім'я, та, по суті, не спростовано відповідачем у справі.
При цьому, відповідачі у справі, поширивши інформацію, в якій міститься фактичні обвинувачення його у вчиненні злочинів (створенні організованого злочинного угрупування, привласнення коштів комунального підприємства) у судовому порядку при розгляді справи судом першої інстанції не довели правдивості зазначених фактів, а суд даним обставинам правової оцінки не надав та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, а тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсягу.
При апеляційному розгляді справи позивач ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 201, 277, 297 ЦК України та цивільного процесуального законодавства щодо оцінки доказів, поданих сторонами.
Зокрема вважає, що ним доведено, що відповідачі у справі розповсюдили щодо нього інформацію, розмістивши в мережі інтернет на сайті http://www.ukrpress.info статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якій поширили неправдиві відомості щодо нього. При цьому посилання місцевого суду щодо неповного співпадіння прізвище вважає недостатньою підставою для відмови у позові, оскільки крім прізвище щодо нього було зазначено його ім'я та по-батькові, займану на той час посаду, що його ідентифікувало як конкретну посадову особу КП «Київтранспарксервіс».
Посилання суду щодо недоведеності того фату, що відповідач ОСОБА_2 є власником доменного сайту http://www.ukrpress.info вважає безпідставним, оскільки на підтвердження зазначених обставин ним до суду було подано відповідний письмовий доказ, що міститься на а.с. 7, якому судом не надано відповідної оцінки, а відповідачем зазначений факт і не спростований та при розгляді не заперечувався.
Посилання суду першої інстанції на те, що автором вказаної статті є ОСОБА_8, який не зазначений ним в якості відповідача, вважає необґрунтованим, оскільки пред'явлення позову до одного чи до декількох відповідачів є його правом. При цьому вважає, що без відповідного дозволу відповідача ОСОБА_2 , як адміністратора сайту, автор вказаної статті чи то Острозький чи то хтось інший не мав би можливість її розмістити та поширити вказану інформацію в мережі інтернет.
Крім того, поширення вказаної неправдивої інформації завдало шкоду його діловій репутації, оскільки не дивлячись на те, що він виграв конкурс на заняття посади керівника КП, його не призначили і одним із чинників цього він вважає, є поширення недостовірно інформації. Крім того, поширення вказаної інформації завдало йому моральну шкоду, що виразилося в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги в зв'язку з тим, що він був ображений та принижений серед невизначеного кола учасників суспільних відносин, які ознайомились з даною статтею.
З врахуванням викладеного просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсягу.
Представник відповідача у справі - директор ТОВ «Укрпрес-Інфо» Хованська Ірина заперечила щодо доводів апеляційної скарги та позову відносно їх підприємства та просила рішення в цій частині залишити без змін.
При цьому пояснила, що ТОВ «Укрпрес-Інфо» не має ніякого відношення до сайту http://www.ukrpress.info, оскільки власником та адміністратором даного доменного ім'я є ОСОБА_2 , як фізична особа. Ні вона як керівник підприємства, ні працівники їх підприємства не мають безпосереднього доступу до вказаного сайту і відношення до розміщення інформації в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» не мають, у зв'язку з чим вважає позов, що заявлений до ТОВ «Укрпрес-інфо» таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду вказаної справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися повторно, заяв про неможливість явки до суду не подали, тому апеляційний суд розглянув вказану справу у їх відсутність згідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, представника відповідача ТОВ «Укрпрес-інфо», вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт вчинення відповідачами правопорушення, яке полягало саме у поширенні ними інформації, що відповідно до положень закону може мати статус недостовірної, та є такою, що порушує особисті немайнові права, чи завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Зокрема суд послався на те, що позивачем не доведено належність ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпрес-інфо» сайту www.ukrpress.info, а також той факт, що прізвище позивача не співпадає із прізвищем особи щодо якої йдеться мова в опублікованій статті.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судом першої інстанції судове рішення не відповідає.
Так, суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 вмережі інтернет на веб-сторінці www.Ukrpress.info опубліковано статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» від автора ОСОБА_8 , в якій згадуються ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як такі, що є злочинним угрупуванням в складі 4 осіб, що збирає в місяць від 700 000,00 грн. до 1 000 000,00 грн. «чорної готівки» (а.с.5-6).
Зміст публікації статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2 » в мережі інтернет за веб-адресою htth://www.ukrpress.info підтверджується відповідною роздруківкою ( а.с.5,6 т.1).
Відповідач у справі ОСОБА_2 , подаючи до суду першої інстанції заперечення на позов ОСОБА_1 не оспорював факт публікації зазначеної статті на сайті htth://www.ukrpress.info, проте при цьому посилався на те, що вказана стаття має суспільний інтерес та викладена у формі суджень автора статті, а тому не підлягає спростуванню. Не оспорював відповідач і свого відношення до вказаного сайту. (а.с. 93, 98 т.1).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір неправильно застосував норми матеріального права та процесуальне законодавство.
Так, відмовляючи позивачу у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував свій висновок не доведення позивачем факту належності відповідачам сайту htth://www.ukrpress.info.
Однак, погодитися із вказаним висновком колегія суддів не може, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, на підтвердження того, що власником та адміністратором вище вказаного сайту є ОСОБА_2 надав витяг із системи реєстрації доменних імен, згідно до якого саме ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 є власником сайту - ukrpress.info. Суд вказаному доказу належної оцінки не надав, а відповідач вказаного факту не заперечував та не спростував даний доказ.
Іншою підставою для відмови у задоволенні позову судом першої інстанції було зазначено той факт, що прізвище позивача « ОСОБА_1 », а в статті зазначено про « ОСОБА_1 », що на думку суду першої інстанції не доводить того фату, що спірна інформація відноситься саме до позивача ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції не обґрунтованим, оскільки відповідач ОСОБА_2 у своїх письмових пояснення суду не заперечував того факту, що вказана інформації стосувалася саме позивача у справі ОСОБА_1 , а, крім того, враховуючи, що крім зміни однієї букви у прізвищі, дана інформація містила повне співпадіння ім'я, по-батькові та займану на той час позивачем посаду, що фактично давало можливість читачам ідентифікувати вказану особу саме як ОСОБА_1 - керівника служби безпеки КП «Київтранспарксервіс».
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2
Відповідно до тексту розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_3 вмережі інтернет на веб-сторінці www.Ukrpress.info статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_1 , як керівник служби безпеки КП «Київтранспарксервіс» та претендент на заняття посади керівника вказаного Комунального підприємства, зазначається як «безпосередній виконавець та організатор роботи злочинної схеми по незаконному збиранню грошових коштів - «чорного налу» із довірливих власників транспортних засобів поза офіційні платні термінали підприємства та привласненні вказаних коштів підприємства», тобто фактично обвинувачується у вчиненні кримінально караного діяння, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України- «Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою».
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, судом повинно бути визначено характер такої інформації та з'ясовано, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загально правовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об'єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.
Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі "Грабчук проти України" (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі "Довженко проти України" (заява № 36650/03)).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що інформація, що міститься в статті ІНФОРМАЦІЯ_2» щодо позивача, а саме : «Безпосереднім виконавцем та організатором роботи цієї злочинної схеми є керівник Служби безпеки КП «Київтранспарксервіс», кандидат на посаду керівника підприємства, запропонований «ручною» комісією КМДА - ОСОБА_1 . Безпосередні виконавці збору «чорного налу» паркувальників комунального підприємства є два «рекет-бригадири» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Це злочинне угрупування, в складі 4 осіб, збирає в місяць від 700 тисяч до 1 мільйона гривень «чорно готівки» і це при цьому, нагадуємо, що оплата за паркування 100% повинна іти виключно через платні термінали, смс - оплати, безготівковий чи в договірний спосіб перерахунку. Суми «чорної готівки, яку збирають «чорні паркувальники» поза встановлені «олефіровські тарифи, залишається самим безпосереднім збирачам «чорного налу», є такою, що може бути перевірена на їх правдивість, оскільки підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу, виключає віднесення розповсюдженої інформації до оціночних суджень чи критичних зауважень, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що поширена інформація представлена у формі тверджень, носить фактичний характер, поширена за згодою відповідача ОСОБА_2 , як власника сайту www.ukrpress.info стосовно позивача у вказаний спосіб, має обвинувальний нахил звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень), у зв'язку з чим є наявні підстави для задоволення позову в частині визнання вищезазначеної інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачів.
Відповідно до частини сьомої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
З огляду на зазначені норми закону, колегія суддів враховуючи, що зазначена інформація визнана недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача у справі ОСОБА_1 вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо покладення на відповідача обов'язку опублікувати спростування поширених відомостей, що є недостовірними та порушують ділову репутацію ОСОБА_1 , шляхом розміщенням на Веб -сторінці :http://www.ukrpress.info інформаційного повідомлення про спростування недостовірної інформації, опублікованої у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме : інформацію про те, що ОСОБА_1 - керівник служби безпеки КП «Київтранспарксервіс», не є безпосереднім виконавцем та організатором роботи цієї злочинної схеми.
Також колегія суддів вважає, що частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою і другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
З врахуванням характеру поширення недостовірної інформації щодо позивача серед невизначеного кола осіб, обвинувачення його у вчинені особливо тяжкого злочину колегія суддів вважає, що справедливою компенсацією буде відшкодування спричиненого морального страждання в розмірі 10000 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Укрпрес-інфо» та в необхідності покладення на відповідача обов'язку видалення зазначеної статті з мережі інтернет з веб сторінки Ukrpress.info за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно відмовити, оскільки належних та допустимих доказів того, що відповідач у справі ТОВ «Укрпрес-інфо» є власником даного доменного ім'я чи самого сайту позивачем не надано. Також із матеріалів справи вбачається, що на час розгляду вказаної справи та на даний час зазначена стаття уже видалена із вказаного сайту.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн., при подачі апеляційної скарги 1057,21 грн. тому вказані кошти повинні бути стягнуті з відповідача на його користь.
Керуючись ст. 32 Конституції України, ст. 23, 201, 277, 297, 1167 ЦК України, ст.141, 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року скасувати, та ухвалити у справі нове судове рішення .
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати недостовірною інформацію, розміщену в мережі інтернет на Веб-сторінці Ukrpress.infoза адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2 » а саме:
«Безпосереднім виконавцем та організатором роботи цієї злочинної схеми є керівник Служби безпеки КП «Київтранспарксервіс», кандидат на посаду керівника підприємства, запропонований «Ручною» комісією КМДА - ОСОБА_1 . Безпосередні виконавці збору «чорного налу» паркувальників комунального підприємства є два «рекет-бригадири» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Це злочинне угрупування, в складі 4 осіб, збирає в місяць від 700 тисяч до 1 мільйона гривень «чорно готівки» і це при цьому, нагадуємо, що оплата за паркування 100% повинна іти виключно через платні термінали, смс - оплати, безготівковий чи в договірний спосіб перерахунку. Суми «чорної готівки, яку збирають «чорні паркувальники» поза встановлені «олефіровські тарифи, залишається самим безпосереднім збирачам «чорного налу».
Зобов'язати ОСОБА_2 опублікувати спростування поширених відомостей, що є недостовірними та порушують ділову репутацію ОСОБА_1 , шляхом розміщенням на Веб -сторінці : http://www.ukrpress.info інформаційного повідомлення про спростування недостовірної інформації, опублікованої у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме :
- інформацію про те, що ОСОБА_1 - керівник служби безпеки КП «Київтранспарксервіс», не є безпосереднім виконавцем та організатором роботи цієї злочинної схеми.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування завданою моральної шкоди та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,01 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний тест постанови виготовлено 26 вересня 2019 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв