Апеляційне провадження 22-ц/824/12103/2019
Справа № 362/5972/18
Іменем України
25 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської областів складі судді Марчука О.Л., ухвалене в м. Васильків 05 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , спадкоємцями за законом є вона і відповідачі, як діти померлої, інші спадкоємці першої черги відсутні. Відповідачі у шестимісячний строк подали заяви про прийняття спадщини до Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області, про що їй відомо з їх слів. Позивач пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки після смерті матері була домовленість з відповідачами про спільну подачу заяв до нотаріальної контори і лише в останній день вона дізналася, що відповідачі такі заяви подали самостійно. Вона проживає в іншому населеному пункті від місця відкриття спадщини, останній день подачі заяви припав на вихідний день, після приїзду позивач звернулася в державну нотаріальну контору і отримала відмову у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом у зв'язку з пропуском строку подачі заяви. Такий строк пропущений лише на чотири дні та причини пропуску є поважними.
На підставі вищевикладеного просила продовжити їй строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на один місяць.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, незаконність і необґрунтованість рішення, просила скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 05 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що за змістом ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Віднесення будь-яких обставин до поважних є оціночним та таким, що безпосередньо належить до волі суду та його оцінки.
Зазначала, що відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Вказувала, що з позовною заявою до суду першої інстанції подано клопотання про витребування у Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 . Разом з тим, копія спадкової справи судом не витребовувалась, в зв'язку з чим залишились без належного з'ясування обставини подачі відповідачами заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, які б могли підтверджувати наявність спільної домовленості сторін про подачу таких заяв, які дії були вчинені нотаріусом щодо повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини.
Посилалася на те, що шестимісячний строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 сплив 04 жовтня 2018 року. 10 жовтня 2018 року позивач вже отримала постанову приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом на спадкове майно, у зв'язку з тим, що сплив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини, за наданням правничої допомоги вона звернулася 23 жовтня 2018 року, а позов до суду представник позивача подав 24 жовтня 2018 року, тобто пропущений ОСОБА_1 строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.
Зазначала, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, доводи представника позивача щодо обставин пропуску строку та звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, відсутність повідомлення нотаріуса про відкриття спадщини, а відтак таке рішення підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.
Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено існування поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача як спадкоємця на вчинення дій по зверненню до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Таким чином, встановлений законом строк для прийняття спадщини пропущено позивачем без поважних причин, а тому і немає підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що 04 квітня 2018 року складено відповідний актовий запис № 1; сторони у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є її дітьми (а. с. 4, 8, 9, 71,76, 77).
Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 10 жовтня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини, враховуючи, що на день смерті спадкодавця вона постійно не проживала за однією адресою зі спадкоємцем в АДРЕСА_1 і заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк спадкоємець до нотаріальної контори або приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини не подала, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 199/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка заведена та зберігається у Васильківській районній державній нотаріальній конторі Київської області (а. с. 7).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, позивач не подала у шестимісячний строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 1268, 1269 ЦК України.
Судом перевірено, що постановою від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як на підставу пропуску строку для прийняття спадщини позивач вказувала виключно на наявність домовленості із відповідачами про спільну подачу заяв до нотаріальної контори, яка ними дотримана не була і заяви про прийняття спадщини подані самостійно, про що вона дізналася в останній день подачі заяви.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки не може бути визнана поважною наявність домовленості з іншими спадкодавцями, що не є об'єктивною перешкодою для подачі до нотаріуса за місцем проживання спадкодавця відповідної заяви про прийняття спадщини. Причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для подання заяви про прийняття спадщини нею повідомлено не було.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач мала реальну об'єктивну можливість дотриматись строків, визначених законом для прийняття спадщини.
Відповідно до 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено, які дії вчинені нотаріусом щодо повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини на виконання вимог ст. 63 Закону України «Про нотаріат». Так, дані обставини не були підставою позову і в позовній заяві ОСОБА_1 на них не посилалася.
Крім того, в судовому засіданні було безспірно встановлено, що позивач була обізнана про час та місце відкриття спадщини, а також про необхідність подання заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_1 була обізнана про смерть матері та відповідно про відкриття спадщини, однак із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернулася на власний розсуд, а отже не можна ставити об'єктивну можливість позивача реалізувати свій обов'язок, передбачений ч. 1 ст. 1269 ЦК України, щодо звернення із заявою про прийняття спадщини, в залежність від вчинення або невчинення нотаріусом дій, передбачених ст. 63 Закону України «Про нотаріат».
Не мають правого значення для вирішення спору по суті доводи апеляційної скарги, що судом не досліджені обставини подачі відповідачами заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, які могли б підтверджувати наявність спільної домовленості сторін про подачу таких заяв, та не витребувано спадкової справи. Наявність будь-яких домовленостей між спадкоємцями не скасовує необхідності дотримання ними строку для прийняття спадщини, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, також не мають доказового значення для доведення позову обставини подання відповідачами заяв про прийняття спадщини або неподання таких заяв.
Апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі відсутнє клопотання про витребування спадкової справи, не було заявлено такого клопотання і під час розгляду апеляційної скарги.
Не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову доводи апеляційної скарги, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, оскільки сама по собі тривалість пропущеного спадкоємцем строку не є підставою для встановлення додаткового строку.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд враховує наступне.
Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не буде дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державною заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, як були б менш обтяжливими для прав свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Відтак, посилання на порушення судом першої інстанції принципу пропорційності є безпідставними.
Апеляційний суд приймає до уваги, що в судовому засіданні представник відповідачів, які також є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення позову.
Апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, що віднесення будь-яких обставин до поважних є таким, що безпосередньо належить до волі суду, оскільки кожна обставина, на яку посилається позивач як на причину поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини, повинна підлягати оцінці з точки зору її обґрунтованості, розумності і можливості бути визнаною поважною причиною, та має бути доведеною.
Крім того, до апеляційної скарги включені заперечення на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2019 року, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про повернення помилково сплаченого судового збору та яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2019 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.