Київський апеляційний суд
24 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12017110040002765 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2019 року,
Києво-Святошинским районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12017110040002765 щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 9 жовтня 2017 року близько 3 години 30 хвилин він, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і особа, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, діючи на попередньою змовою між собою, проникли в будинок АДРЕСА_3 , де з метою заволодіння чужим майном, демонструючи предмет, схожий на ніж, висунули ОСОБА_10 вимогу передати грошові кошти. Після цього, застосовуючи до ОСОБА_10 насильство, яке не є небезпечним для ___________________________________
Справа № 11-кп/824/2345/2019
Категорія: ст.331 КПК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1
життя чи здоров'я потерпілого, зв'язали йому руки та спричинили легкі тілесні ушкодження. Зайшовши до іншої кімнати, вказані особи, демонструючи предмет, схожий на ніж, ОСОБА_12 , висунули вимогу передати грошові кошти, зв'язали йому руки та ноги і спричинили легкі тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і особа, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, перебуваючи у вказаному будинку, заволоділи грішми ОСОБА_12 і ОСОБА_10 в сумі 17 000 євро, що згідно з курсом НБУ становило 527 000 гривень, 1 200 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 32 400 гривень, 5 000 гривень та платіжними картками ОСОБА_10 , чим заподіяли потерпілим майнової шкоди на загальну суму 564 000 гривень, тобто в особливо великих розмірах.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2019 року ОСОБА_6 і ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 01.09.2019 року включно, кожному з них визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання покладених на них обов'язків, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 гривень, зазначено, які обов'язки з передбачених ст.194 КПК України будуть покладені на обвинувачених у разі внесення застави, та наслідки їх невиконання.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки після передачі кримінального провадження з Ірпінського міського суду Київської області до Києво-Святошинського районного суду Київської області для його підзахисного не було залучено перекладача з української на російську мову. В судове засідання, в якому вирішувалося питання доцільності продовження тримання під вартою, перекладач також запрошений не був, чи порушено загальні засади кримінального провадження, як то забезпечення права на захист та право обвинуваченого користуватися послугами перекладача, передбачене п.18 ч.3 ст.42 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також стверджує про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки раніше ОСОБА_6 не порушував умови обраних йому запобіжних заходів та виконував свої процесуальні обов'язки. Під час обшуку помешкання обвинуваченого предмети та речі, які б належали потерпілому, не вилучались, тому ОСОБА_6 не зможе знищити, сховати або спотворити їх, а необізнаність з анкетними даними свідків та перебування під цілодобовим контролем працівників Національної поліції унеможливить незаконний вплив на потерпілих, а так само унеможливить перешкоджання кримінальному провадженню або вчиненню іншого кримінального правопорушення. Отже, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, на переконання захисника, зможе запобігти відповідним ризикам.
Звертає увагу і на те, що під час перебування в ДУ “Київський слідчий ізолятор” стан здоров'я обвинуваченого погіршився і він потребує негайного хірургічного втручання, підтримує фактичні шлюбні стосунки з жінкою, яка найближчим часом має народити дитину. За таких обставин подальше тримання ОСОБА_6 під вартою порушує його права та інтереси і суперечить п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі “Єлоєв проти України”), у контексті якої після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою ОСОБА_9 не оскаржена.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих і свідків, і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції врахував характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, що має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, роботи та постійного місця проживання, зареєстрований на непідконтрольній Україні території.
Крім того, ОСОБА_6 судимий за вчинення відкритого викрадення чужого майна, у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.
Такі обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, такі ризики не зменшилися і виправдовують подальше його тримання під вартою, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Що стосується тверджень захисника про погіршення стану здоров'я ОСОБА_6 , наявність у нього сімейних зв'язків, то матеріали судового провадження таких даних не містять. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що при постановленні ухвали суд першої інстанції визначив розмір застави, який не є непомірним і може бути внесений у будь-який момент з метою забезпечення виконання обвинуваченим відповідних обов'язків та буде для нього достатнім стримуючим фактором.
З огляду на те, що ОСОБА_6 є громадянином України і проживав на її території, посилання захисника на порушення права обвинуваченого користуватися послугами перекладача лише з огляду на те, що він спілкується російською мовою, не дають підстав вважати, що судом було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2019 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3