Ухвала
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 759/16577/17
провадження № 22-ц/824/12514/2019
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кравець В.А., перевіривши відповідність вимогам статті 356 ЦПК України апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2017 року представник ТОВ Фірма «Т.М.М.» - Марченко О.Ю . звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року позов задоволено.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 05 серпня 2019 року відповідач звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк до 19 вересня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, для надіслання на адресу апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.
23 вересня 2019 року з метою виконання вимог ухвали від 19 серпня 2019 року, відповідачем подану заяву про усунення недоліків, в якій остання, посилаючись на скрутне матеріальне становище, що позбавляє її можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 224,14 грн, просить зменшити (звільнити) розмір судового збору на 50%, а суму, що залишиться - відстрочити до ухвалення судового рішення.
На підтвердження зазначених обставин, апелянтом до заяви додано другу сторінку відомостей з Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких ОСОБА_1 є власником ј частини квартири АДРЕСА_1 ; одну сторінку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформацію з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно якої на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт; історію по картковому рахунку з 01.08.2019 по 19.09.2019, відкритий на ім'я відповідача в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та який є арештованим; копію заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу; копії свідоцтв про народження дітей; копію постанови приватного виконавця від 26 грудня 2018 року про арешт коштів боржника.
Разом з тим, у доданих до заяви про усунення недоліків документах відсутні відомості щодо наявності у апелянта рухомого майна, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформацію з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна надані вибірково, не в повному обсязі, копія судового рішення, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не свідчить про ухилення останнього від сплати аліментів. Окрім того, відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження розміру її доходу або відсутності такого.
Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій статті 136 ЦПК України, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Частино першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено випадки коли суд може звільнити особу від сплати судового збору, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Водночас там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст. 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (п. 65 рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2001 року у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany»); рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland»)).
Разом з тим, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (пункт 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» (Shishkovv. Russia).
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, додані апелянтом докази та, ураховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, суд доходить висновку про задоволення заяви щодо звільнення, зменшення та відстрочення сплати судового збору, що підлягає до сплати за подання апеляційної скарги, частково та уважає за можливе зменшити суму судового збору на 50 %, а саме, з 5 224,14 грн до 2 612,07 грн, оскільки відповідач не підтвердила розмір свого доходу або його відсутність, надала неповну інформацію про наявність у останньої рухомого та нерухомого майна, є працездатною особою працездатного віку, яка здатна до активної трудової діяльності. Разом з тим, суд взяв до уваги наявність у ОСОБА_1 двох малолітніх дітей, накладення арешту на кошти боржника.
Так, у відповідності до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Отже, апелянту слід сплатити 2 612,07 грн на реквізити Київського апеляційного суду:
Отримувач коштівУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача 34311206080024 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Адреса суду м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
З огляду на викладене, апелянту необхідно надіслати на адресу суду оригінал квитанції про сплату судового збору, який буде відповідати вищевказаним нормам закону.
Відповідно до частини другої статті 157 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд уважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 127, 136 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про зменшення та відстрочення сплати судового збору - задовольнити частково.
Зменшити суму судового збору з 5 224,14 грн до 2 612,07 грн.
Продовжити ОСОБА_1 строк до 26 жовтня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, для надіслання на адресу суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 612,07 грн.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 357 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя В.А. Кравець