Єдиний унікальний номер справи 752/1202/19
Провадження №22-ц/824/9597/2019
12 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про усунення перешкод в користуванні майном,
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власним майном, а саме легковим автомобілем марки НYUNDAI Coupe, 2008 року випуску. Свої вимоги мотивувала тим, що 05 липня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу придбала вказаний автомобіль, але 17 жовтня 2018 року з даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна їй стало відомо, що 15 лютого 2017 року на підставі договору застави від 29.05.2008 року було зареєстроване приватне обтяження за № 16150786 з метою забезпечення виконання зобов'язання за діючим кредитним договором, в якому обтяжувачем є ПАТ «Укрсоцбанк», а боржником - ОСОБА_2 . Оскільки вона придбала транспортний засіб раніше ніж обтяження було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, просила суд усунути перешкоди в користуванні власним автомобілем шляхом зняття обтяження у вигляді заборони відчужувати і виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року вищезазначений позов задоволений.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. При цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному та об'єктивному її розгляду. У зв'язку з цим ухвалене рішення не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. В якості підстави для скасування рішення зазначив, що заставодавець має право відчужувати предмет застави лише за згодою заставодержателя, а банк згоди на реалізацію автомобіля не надавав. За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Крім того судові рішення про стягнення боргу за договором кредиту з ОСОБА_2 знаходяться у Верховному суді, тобто такий спір ще не вирішено. Крім того при укладенні позивачем договору купівлі-продажу документи на автомобіль містили інформацію про придбання його за рахунок кредитних коштів. Водночас в графі «особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію спірного транспортного засобу був наявний запис: «кредит АКБ «Укрсоцбанк», проте такий факт позивачем проігнорований і не здійснено жодних дій, які б були спрямовані на отримання інформації про наявність чи відсутність обтяжень. Наголошував на тому, що витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майнастаном на 17.10.2018 року не є належним і допустимим доказом, оскільки не містить інформації (записів), які були наявні в Державному реєстрі обтяжень рухомого майнастаном на день придбання транспортного засобу. На підставі наведеного просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення суду - законним і обґрунтованим, яке в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
В ході розгляду справи встановлено, що в липні 2016 року ОСОБА_1 придбала автомобіль марки «НYUNDAI Coupe, 2008 року випуску. Згідно свідоцтва про реєстрацію даний транспортний засіб зареєстрований за позивачем.
Підставою для задоволення позовних вимог стало те, що позивач набув право власності на вказаний автомобіль в липні 2008 року. При цьому на час набуття автомобіля позивачем жодного обтяження такого авто Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив. Відповідно до представленого до суду витягу з такого реєстру, запис про обтяження спірного авто з'явився в реєстрі лише 15.02.2017 року.
Положеннями ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без будь-яких обтяжень.
В силу зазначеної норми та з урахуванням відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна на час набуття на нього права власності позивачем суд й прийшов до обґрунтованої думки про наявність підстав для задоволення позову, з чим в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Позивач як добросовісний набувач набув право власності на автомобіль без обтяжень, відтак наявне в реєстрі обтяження підлягає зняттю. Підставою для внесення даних до реєстру відповідно до положень ст.ст.43, 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» може бути лише відповідна заява обтяжувача чи уповноваженої ним особи, які в силу обов'язку, встановленого даними нормами, зобов'язані подати таку заяву. Позивач з липня 2016 року зареєстрований власником спірного автомобіля і є добросовісним набувачем такого транспортного засобу. Наявне на даний час в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо спірного авто було внесене до такого реєстру 15.02.2017 року. Таким чином в силу вимог закону позивач вважається таким, що набув спірне майно без обтяжень, відтак доводи щодо порушення його прав як власника знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
В своїй апеляційній скарзі банк зазначав, що при укладенні позивачем договору купівлі-продажу, документи на автомобіль містили інформацію про придбання його за рахунок кредитних коштів. Крім того наголошував на тому, що на час придбання авто позивачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був наявний запис про його обтяження. В той же час жодного доказу на підтвердження таких своїх посилань апелянт ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції ні при апеляційному розгляді справи не надав, хоча за загальним правилом доведенню підлягає саме твердження про існування певної обставини, а не про її відсутність. Не ґрунтуються на вимогах закону і відхиляються апеляційним судом і інші доводи апелянта, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, не підтверджуються матеріалами справи, а належних доказів, які б свідчили про зворотнє, апелянтом представлено не було.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. При вирішенні справи суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов до правильного висновку по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько