Апеляційне провадження 22-ц/824/12398/2019
Справа № 754/15695/17-ц
Іменем України
25 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києвав складі судді Клочко І.В., ухвалене в м. Київ 05 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи відділ з питань реєстрації місця проживання Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька.
Позов мотивувала тим, що з 09 жовтня 2010 року перебувала із відповідачем у шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року. Від шлюбу з відповідачем мають доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з матір'ю, в зв'язку з чим постало питання про реєстрацію дитини за вказаною адресою і зняття з реєстраційного обліку за адресою відповідача.
Однак відповідач ігнорує усні та письмові прохання позивача з'явитися до компетентного органу та надати дозвіл на зміну місця реєстрації дитини. Позивач одноособово зверталася до Відділу державної реєстрації місця проживання Деснянської районної державної адміністрації щодо реєстрації місця проживання дитини за своєю адресою, проте їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю належним чином оформленого дозволу батька. Таким чином відповідач своєю бездіяльністю перешкоджає позивачеві виконати зазначений обов'язок.
Просила надати дозвіл ОСОБА_1 зняти з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 дитину ОСОБА_7 і зареєструвати нове місце проживання дитини за адресою АДРЕСА_2 дозволу батька ОСОБА_2 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що в рішенні суд посилався на норми законодавства, що не підлягають застосуванню, зокрема ч. 3 ст. 29 ЦК України, ч. 2 ст. 160 СК України, які стосуються місця проживання дитини, яка досягла десяти років, хоча ОСОБА_7 . виповнилось лише сім років, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин справи.
Посилалася на ч. 1 ст. 160 СК України, відповідно до якої місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. З 2017 року ОСОБА_7 проживає разом з нею за адресою АДРЕСА_2. Квартира за адресою АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована дитина, з 09 листопада 2017 року належить на праві власності ПАТ «Укрсоцбанк».
Зазначала, що в мотивувальній частині рішення суд посилається на невирішений спір щодо місця проживання дитини, який фігурує у висновках Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. 05 квітня 2018 року відповідач подав позов про визначення місця проживання дитини, однак 18 липня 2019 року від цієї позовної вимоги відповідач відмовився, залишивши вимогу про визначення способу участі у вихованні дитини, і цього ж дня було ухвалене судове рішення. Оскільки справа про визначення місця проживання дитини була подана до суду 05 квітня 2018 року, а підготовче засідання у справі, що переглядається, закінчилося 13 лютого 2019 року, суд, не порушуючи вимог ч. 3 ст. 210 ЦПК України, зобов'язаний був зупинити провадження у справі, чого не зробив.
Вказувала, що суд, відмовляючи в задоволенні позову, порушив права дитини та її особисті права, оскільки дитина з 2017 року проживає разом з нею, а відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа, яка проживає за новим місцем більше шести місяців, зобов'язана зареєструвати своє нове місце проживання.
Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із наявності у батьків невирішеного спору щодо місця проживання дитини, із врахуванням висновку щодо розв'язання спору Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, який суд визнав достатньо обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).
Місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 4).
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 із 27 лютого 1985 року (а. с. 8).
За цією ж адресою зареєстрована неповнолітня ОСОБА_7 , що ніким із сторін не заперечується і підтверджується висновком Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 квітня 2019 року.
20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , звернулася із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини до відділу з питань реєстрації місця проживання Деснянської районної державної адміністрації, в якій просила зареєструвати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 . На зворотному боці бланку міститься відмітка уповноваженої особи про відмову в реєстрації місця проживання на підставі п. 18 постанови від 02 березня 2016 року № 107 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» (а. с. 9).
23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направила лист з оголошеною цінністю на адресу ОСОБА_2 , в якому просила протягом 5 днів з моменту отримання цього листа повідомити про зручні дату та час для відвідування відповідного територіального відділення міграційної служби за місцем проживання для зміни місця реєстрації дитини (а. с. 10 - 11).
Також судом встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 листопада 2006 року. Співвласники квартири подали до суду заяву, в яких повідомляли, що не заперечують проти реєстрації ОСОБА_7 за цією адресою (а. с. 32, 97 - 104).
09 листопада 2017 року право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ПАТ «Укрсоцбанк» (а. с. 28).
Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією подано до суду висновок від 26 квітня 2019 року щодо розв'язання спору, згідно якого дитина має державну реєстрацію за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ПАТ «Укрсоцбанк». У Деснянському районному суді м. Києва на розгляді перебуває цивільна справа № 754/4437/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини до досягнення нею 14-річного віку та визначення способів участі у вихованні дитини. 26 листопада 2018 року Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією надано висновок № 102/03/31-10712 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, відповідно до якого визнано за неможливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , 2012 року народження, з батьком ОСОБА_2 . На підставі матеріалів справи та рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за недоцільне вирішувати питання щодо зняття малолітньої ОСОБА_7 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 та реєстрації за адресою АДРЕСА_2 до прийняття рішення судом про визначення місця проживання дитини (а. с. 122 - 123).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Згідно п. 18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Встановивши, що сторони, які є батьками неповнолітньої ОСОБА_7 , не дійшли згоди щодо місця її проживання, між ними триває спір, який станом на день розгляду справи не вирішено, та враховуючи висновок органу опіки та піклування, який вважав, що задоволення позову не сприятиме забезпеченню інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про надання ОСОБА_1 дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька.
Доводи апеляційної скарги, що суд застосував норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню, а саме ч. 3 ст. 29 ЦК України замість ч. 4 ст. 29 ЦК України, а також ч. 2 ст. 160 СК України, виходячи з віку дитини, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції про наявність між батьками спору щодо визначення місця проживання дитини і внаслідок цього - неможливості надання позивачу згоди на зміну адреси реєстрації місця проживання дитини.
Із даними висновками погоджується апеляційний суд, оскільки надання судом дозволу на зміну адреси реєстрації місця проживання дитини без дозволу другого з законних представників суперечитиме ст. 6 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», п. 18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Апеляційний суд приймає до уваги, що відмова ОСОБА_2 від своїх позовних вимог про визначення місця проживання дитини у справі № 754/4437/18 саме по собі не означає припинення спору про це, оскільки позов ОСОБА_1 у справі, що переглядається, ним визнано не було.
Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд зобов'язаний був зупинити провадження у справі до розгляду справи № 754/4437/18 за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, оскільки в ухвалі від 19 листопада 2018 року суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи за позовом ОСОБА_2 не вбачалось (а. с. 90 - 91).
Також апеляційний суд враховує, що позивачем відповідного клопотання про зупинення провадження під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялось взагалі, а питання щодо необхідності зупинення провадження в справі суд розглядав за клопотанням відповідача.
Разом із тим, п. 18 наведених Правил реєстрації місця проживання передбачає, що письмова згода другого з батьків не вимагається, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування.
Отже, законом визначено конкретний спосіб зміни реєстрації місця проживання дитини в разі наявності спору між батьками і відсутності згоди другого з батьків на таку зміну.
Однак ОСОБА_1 позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю заявлено не було.
Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Враховуючи вищевикладене, позов про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини подано не в належний спосіб захисту права, передбачений законом, відтак він не підлягав задоволенню.
Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд, відмовляючи у задоволенні позову, порушив права дитини та права позивача, передбачені ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», і не дав можливості реалізувати обов'язки, передбачені ст. 6 цього Закону.
Доводи апеляційної скарги, що квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності банку, а фактичне місце проживання відповідача судом не встановлювалось, не приймаються апеляційним судом, оскільки дані обставини не мають правового значення при вирішенні спору.
Дані обставини не позбавляють ОСОБА_1 можливості подати позов про визначення місця проживання дитини, задоволення якого буде підставою для реєстрації місця проживання дитини за її адресою.
Крім того, апеляційний суд враховує, що під час розгляду апеляційної скарги представником відповідача було надано довідку про реєстрацію місця проживання особи, за змістом якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 16 вересня 2019 року по теперішній час, що свідчить про вирішення сторонами даного спору.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2019 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.