Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
22-ц/824/11291/2019
м. Київ Справа № 760/4353/18
25 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Олійника В.І.
- Ігнатченко Н.В.
при секретарі - Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року, постановленої під головуванням судді Українця В.В., за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, -
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ; автомобіль марки Лексус ES350, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, в якому просив:
1. визнати спільною сумісною власністю подружжя та розділити між позивачем та відповідачем майно набуте подружжям під час спільного сумісного проживання в шлюбі за спільні кошти, а саме:
квартиру АДРЕСА_1 ;
машиномісце № НОМЕР_4 АДРЕСА_3 ;
меблі, техніку, побутову техніку та побутові речі, цінні, коштовні речі, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_4 ;
коштовності (прикраси, дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, інше), які придбані за час спільного сумісного проживання;
витрати на капітальний ремонт квартир за адресами по
АДРЕСА_5 . визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на наступне майно:
Легковий автомобіль марки «Лексус» ES350, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 ;
1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ,
1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ,
1 / 2 частину понесених витрат на капітальний ремонт квартири за адресою по АДРЕСА_3 ;
3. визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на майно набуте за час спільного сумісного проживання у шлюбі, а саме:
меблі, техніку, побутову техніку та побутові речі, цінні, коштовні речі, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_4 ;
1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
коштовності (прикраси, дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, інше), які придбані за час спільного сумісного проживання;
витрати на капітальний ремонт квартир за адресами по АДРЕСА_3 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
18 червня 2019 року ОСОБА_3 подав заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог, в якій просив визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_5 ; квартиру АДРЕСА_4 ; меблі, техніку, побутову техніку та побутові речі, цінні,коштовні речі, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_4 ; легковий автомобіль марки «Лексус», 2010 року, д.н.з. НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на майно: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 ; 1/2 частину квартиру АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на майно: меблі, техніку, побутову техніку та побутові речі, цінні,коштовні речі, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_4 ; легковий автомобіль марки «Лексус», 2010 року, д.н.з. НОМЕР_2 ; 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 ; 1/2 частину квартиру АДРЕСА_4 .
18 червня 2019 року представник ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт та заборону відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_1 , машиномісце № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонити ОСОБА_1 здавати в оренду будь-яким особам вказане нерухоме майно.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що предметом спору є поділ спільного майна подружжя, серед іншого є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_4 , машиномісце № НОМЕР_6 . Право власності на вказане майно оформлено на ОСОБА_1 З січня 2018 року ОСОБА_1 змінила замки на вхідних дверях квартири, в якій сторони зареєстровані та проживали однією сім'єю, а саме в квартирі АДРЕСА_4 . 10.03.2019 року, скориставшись відсутністю ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 також змінила замки від вхідних дверей квартири, чим перешкоджає ОСОБА_2 проживати у ній. При цьому вказана квартира була придбана за кошти ОСОБА_2 , але оформлена на ОСОБА_1 . У вказаних квартирах залишилися особисті речі ОСОБА_2 .
Вказував на те, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляла, що найближчим часом переоформить по договору дарування вказану нерухомість на третіх осіб.
З огляду на зазначене, у ОСОБА_2 є підстави вважати, що позивачка ОСОБА_1 найближчим часом виконає свої погрози і наміри стосовно відчуження нерухомості на третіх осіб, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 .
Заборонено відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_12 .
Заборонено відчуження машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасувати, та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначала, що задовольняючи частково заяву та забороняючи відчужувати квартиру АДРЕСА_4 , квартири АДРЕСА_1 , машиномісця АДРЕСА_13 . АДРЕСА_3 , суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати заявник, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення змісту заявлених вимог, жодним чином не обґрунтував необхідності повторного вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.
Так, вказувала на те, що квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, вказана квартира не є предметом спору. Судом першої інстанції не враховано, що заходи забезпечення позову в частині квартири АДРЕСА_13 та АДРЕСА_1 вже були вжиті ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року у вигляді накладення арешту на це майно, тому підстави для повторного вжиття судом заходів забезпечення позови відсутні. Судом першої інстанції не надано оцінки повноваженням адвоката Горбового В.А. як представника ОСОБА_2 , тоді як оригінал ордеру адвоката в матеріалах справи відсутній, а дані, які містяться в фотокопії ордеру не узгоджуються із даними договору про надання адвокатських послуг від 20.02.2014, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та даними що містяться у Єдиному реєстрі адвокатів України. З огляду на зазначене, вважала, що у суду не було підстав для розгляду заяви про забезпечення позову та її задоволення.
Посилалася на те, що судом в порушення вимог ч. 7 ст. 153 ЦПК України, не вирішено питання зустрічного забезпечення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засіданні ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, причини неявки суду не повідомила, тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у її відсутність.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Горбовий В.А. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника ОСОБА_2 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про застосування заходів забезпечення позову, забороняючи відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 квартири АДРЕСА_1 ; машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , суд першої інстанціївиходив з положень ст.ст. 149,150 ЦПК України, посилався на те, що предметом спору є зазначене нерухоме майно, його відчуження може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позову про поділ майна подружжя, таке забезпечення є співмірним з заявленими вимогами.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ; автомобіль марки Лексус ES350, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_5 ; квартиру АДРЕСА_4 ; меблі, техніку, побутову техніку та побутові речі, цінні,коштовні речі, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_4 ; легковий автомобіль марки «Лексус», 2010 року, д.н.з. НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на майно: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 ; 1/2 частину квартиру АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на майно: меблі, техніку, побутову техніку та побутові речі, цінні,коштовні речі, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_4 ; легковий автомобіль марки «Лексус», 2010 року, д.н.з. НОМЕР_2 ; 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частину машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 ; 1/2 частину квартиру АДРЕСА_4 .
Таким чином, предметом спору у даній справі є, зокрема, квартира АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_4 : АДРЕСА_3 квартира АДРЕСА_4 .
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України).
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
ОСОБА_2 заявлено вимоги про поділ спільного майна подружжя, зокрема і квартира АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_4 АДРЕСА_3 квартира АДРЕСА_4 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_4 : АДРЕСА_3 квартира АДРЕСА_4 належать ОСОБА_1 на праві приватної власності і, як власник, має реальну можливість, до вирішення спору щодо вказаного нерухомого майна, розпорядитись ним на власний розсуд, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність забезпечення даного позову способом заборони відчуження вказаного нерухоме майно.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову способом заборони відчуження квартири АДРЕСА_4 , квартири АДРЕСА_1 ; машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3
Доводи апеляційної скарги, про те, квартира АДРЕСА_4 не є предметом спору, тому відсутні підстави для заборони її відчуження, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана квартира є предметом спору, ОСОБА_2 заявлено вимогу про її поділ.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що заходи забезпечення позову в частині квартири АДРЕСА_13 та АДРЕСА_1 вже були вжиті ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.02.2018 року у вигляді накладення арешту на це майно, тому підстави для повторного вжиття судом заходів забезпечення позови відсутні, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Згідно п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Таким чином, накладення арешту на майно та заборона відчужувати майно є два окремих способи забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Враховуючи, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням та не обмежує майнових прав ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна.
При цьому, судом враховано, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Разом з тим, якщо відповідач не згоден із застосованим заходом забезпечення позову, вони, зокрема, не позбавлені права звернутися до суду із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій обґрунтувати свої доводи щодо недоцільності забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінки повноваженням адвоката Горбового В.А. як представника ОСОБА_2 , тоді як оригінал ордеру адвоката в матеріалах справи відсутній, а дані, які містяться в фотокопії ордеру не узгоджуються із даними договору про надання адвокатських послуг від 20.02.2014, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та даними що містяться у Єдиному реєстрі адвокатів України, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову від імені ОСОБА_2 підписана його представником - адвокатом Горбовим В.А. На підтвердження повноважень представництва, в матеріалах справи наявні такі документи: копія договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги у цивільній справі) від 20 лютого 2018 року, копія свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 339, виданого Київською обласною КДКА 25.10,2007 року на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.06.2001 № 2; копія ордеру Серія ВН № 021444 від 14.04.2018 року.
Таким чином, повноваження представника ОСОБА_2 адвоката Горбового В.А. підтверджені належними письмовими документами, а сам по собі факт невірного зазначення в ордері дати видачі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 339 та органу, що його видав, не може бути підставою для скасування обґрунтованої ухвали суду. При цьому, колегія суддів, враховує, що згідно Єдиного реєстру адвокатів України інформація про припинення адвокатської діяльності ОСОБА_4 відсутня.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не вирішено питання зустрічного забезпечення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України застосування судом зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком. Обставин, які відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, є обов'язковими для застосування зустрічного забезпечення не встановлено. При цьому, ОСОБА_1 не зверталася до суду з клопотанням про застосування зустрічного забезпечення.
Таким чином, з'ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить сторона позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2019 року.
Головуючий: Судді: