19 вересня 2019 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи № 753/9489/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/7867/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Іванченко М.М.
суддів: Желепи О.В., Білич І.М.
при секретарі: Макаровій К.В.
за участю:
представника відповідача: Верещагіної А.О.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду міста Києва прийнятого 26 січня 2019 року в приміщенні суду під головуванням судді Коренюк А.М., інформація про дату складання повного тексту судового рішення відсутня),-
Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №754681083 від 18 лютого 2015 року в розмірі 101921 грн 76 к. з яких 32948 грн 46 к. - заборгованість за основною суму боргу, 1 грн 38 к. сума заборгованості по відсоткам; 40121 грн 92 к. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 28850 грн - сума заборгованості за пенею. Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.
17 лютого 2015 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 754681083, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 57700 грн, з процентною ставкою 0,01 % річних, строком на 12 місяців, із платою за управління кредитом 3,9 % від суми кредиту, що становить 2013 грн 73 к., пені 0,3 % від суми прострочення за кожний день прострочення. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином та надало відповідачу визначені договором кошти, однак останній свої обов'язки щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, а з березня 2015 року припинив їх повернення, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість у розмірі 101921 грн 76 к.
14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу, відсотками, платою за управління кредитом та пенею, право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 754681083. На час звернення позивача до суду позичальник спірні кошти не повернув.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2019 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 73071 грн 76 к. - заборгованості за кредитним договором, 1762 грн - судового збору, а всього 74833 грн 76 к.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суд першої інстанції незаконне, та необґрунтоване, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.
Так, скаржник, посилався зокрема на те, що судом не повно з'ясовано наявність кредитної заборгованості відповідача, вірного розрахунку, не з'ясував чи перейшло право вимоги цієї заборгованості позивачу. Судом безпідставно не витребувано у позивача та кредитора первинних документів і лише на підставі копій документів, не підписаних та не завірених належним чином, задовольнив вимоги позивача.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Так, зокрема вказує, що відповідач маючи заперечення щодо розрахунку заборгованості не скориставшись своїм процесуальним правом не надав суду власний розрахунок заборгованості та не звернувся до експертної установи для проведення економічної експертизи.
Представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Рішення суду оскаржується ОСОБА_1 в частині задоволених позовних вимог, тому в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення пені апеляційним судом не переглядається.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 лютого 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 754681083, згідно якого він отримав кредит у розмірі 57700 грн, із процентною ставкою 0.01 % річних, строком на 12 місяців, із платою за управління кредитом 3.9 % від суми кредиту, що становить 2013 грн 73, пені 1 % від суми прострочення за кожний день прострочення (а. с. 4).
Сторонами також підписано умови надання кредиту та графік платежів, яким встановлено щомісячний платіж, кінцевий термін повернення кредиту 17 лютого 2015 року (а. с. 5).
Обумовлену кредитним договором суму відповідач отримав, що підтверджується заявою на видачу готівки від 17 лютого 2015 року та платіжним дорученням від 30 серпня 2011 року № 17847095 (а. с. 6-9).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки вих. №1157721-SG від 14 липня 2017 року відповідачем 14 лютого 2017 року здійснено останній платіж на суму 1000 грн (а.с. 13-14).
Отже, указане свідчить на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №754681083 від 17 лютого 2015 року, у зв'язку з чим утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 14 липня 2017 року101921 грн 76 к. склала 46 699,90 грн з яких 32948 грн 46 к. - заборгованість за основною суму боргу, 1 грн 38 к. сума заборгованості по відсоткам; 40121 грн 92 к. сума заборгованості за платою за управління кредитом; 28850 грн - сума заборгованості за пенею (а. с. 16).
14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714 (а. с. 113- 117).
З витягу Реєстру боржників від 14 липня 2017 року судом встановлено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги від ОСОБА_1 коштів (включаючи суму заборгованості за основною сумою боргу, за відсотками, платою за управління кредитом та пенею), а всього 101921грн 76 к., право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору від 17 лютого 2015 року № 754681083 (а. с. 118-119).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 11 кредитного договору від 17 лютого 2015 року № 754681083 позичальник надав згоду на заміну кредитодавця та нового кредитодавця, що передбачає перехід всіх прав (відступлення всіх прав вимоги) та перехід всіх обов'язків кредитодавця до іншої особи. У разі прийняття кредитодавцем рішення про зазначену заміну сторони за цим договором додаткова згода від позичальника не вимагається.
Згідно з пунктом 1.1. договору відступлення прав вимоги від 14 липня 2017 року № 201707714 первісний кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у раєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості).
Портфель заборгованості за вищевказаним договором має таке тлумачення сукупність невиконаних грошових зобов'язань боржників перед кредитором, які складаються із заборгованості боржників за тілом (основною сумою) кредиту, за неоплаченими відсотками за користування кредитом, за платою за надання та управління кредитною справою, а також неоплаченою пенею та вказується у реєстрі боржників. Розмір портфеля заборгованості розраховується станом на день підписання сторонами цього договору.
Згідно пункту 6.2.3 вказаного договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту переходу всіх прав кредитора до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими обставинами, зокрема договором відступлення прав вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року, реєстром боржників від 14 липня 2017 року та актом приймання-передачі реєстру боржників від 14 липня 2017 року.
Доказів того, що між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не відбулось переходу прав вимоги щодо зобов'язань відповідача скаржником надано не було, в свою чергу позивачем надано докази на підтвердження обставин відступлення прав вимог щодо зобов'язань ОСОБА_1 .
Згідно п.4.6 кредитного договору відповідач зобов'язався проводити повернення кредиту, вносити плату за ним щомісячно, за графіком платежів (додаток до договору).
У відповідності до додатку до кредитного договору від 17 лютого 2015 року №254681083 визначає графік платежів згідно з яким сторони встановили граничну дату та загальну суму щомісячного платежу крім того даний додаток передбачає умови надання кредиту. Відповідач ознайомлений із умовами надання кредиту та графіком платежів, що підтверджується його власним підписом.
Посилання скаржника на те, що розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки судом перевірено його правильність, а свою чергу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано на противагу власний розрахунок заборгованості, крім того не звертався до суду про необхідність проведення відповідного експертного дослідження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення, а тому в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не ставиться питання про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 вересня 2019 року.
Головуючий:
Судді: