18 вересня 2019 року
справа 370/3177/18
провадження № 22-ц/824/7747/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі:Щербенко А.С.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»
відповідач - ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - Правника Олександра Петровича на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2019 року ухваленого під головуванням судді Тандира О.В. в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В листопаді 2018 року представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14.01.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , а саме земельну ділянку загальною площею 4,5816 га., цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, як належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві в порядку, визначеному ст.38 Закону України» про іпотеку».
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2019 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» залишено без задоволення.
В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що право вибору способу судового захисту передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві. Визначений договором спосіб задоволення вимог не перешкоджає іпотекодержателю застосовувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності перешкод здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі на підставі п.8.5 Договору Іпотеки. Вказаний спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя є виключно позасудовим, який сторони самостійно визначили у договорі .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14.01.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 014/2080/85/223342046, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 448 000,00 дол. США, а Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14.01.2028 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , було укладено Договір іпотеки б/н., посвідчений 14.01.2008 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Лисенко Л.В., зареєстрований в реєстрі за номером 79.
Відповідно до умов Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - земельна ділянка загальною площею 4.5816 га., цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресом: Київська область, Макарівський район, Гружчанська сільська Рада, кадастровий номер 3222782100:05:013:0011.
Як передбачено ст. 8 Договору іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно зі ст. 2 цього Договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки.
Згідно п. 8.3 Договору Іпотеки за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеним у п. 8.4, 8.5 цього Договору.
Як передбачено п. 8.4 Договору Іпотеки звернення стягнення на Предмет Іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет Іпотеки у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Іпотекодержатель зобов'язаний не менш ніж за 30 календарних днів для прийняття Предмету іпотеки у власність письмово повідомити Іпотекодавця про своє рішення. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом цього застереження у Договорі, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього пункту договору є безумовним.
Згідно п. 8.5 Договору Іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом продажу Іпотекодержателем Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
29.06.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/42, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/2080/85/223342046 від 14.01.2008 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ПАТ «КІБ».
29.06.2017 року між ПАТ «КІБ» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/42-ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/2080/85/223342046 від 14.01.2008 року перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Крім того, 29.06.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КІБ» укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчено Юліним М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за № 493, відповідно до якого право Іпотекодержателя за Іпотечним договором б/н (надалі - Договір іпотеки), який було укладено 14.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Л.В., та зареєстрований в реєстрі за № 79, перейшло до ПАТ «КІБ».
29.06.2017 року між ПАТ «КІБ» та ТОВ «ФК«Довіра та Гарантія» укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчено Юдіним М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за № 495, відповідно до якого право Іпотекодержателя за Договором іпотеки перейшло до позивача.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивач є власником всіх прав вимоги за вищезазначеним Кредитним та Іпотечним договорами.
Судом також встановлено, що заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 16 січня 2012 року у справі №2/2303/43/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/2080/85/223342046 від 14.01.2008 року у розмірі 7 244 382,43 грн, а також судовий збір у сумі 2823 грн.
Відомості щодо виконання вказаного рішення у матеріалах справи відсутні.
Заборгованість перед новим кредитором відповідно до складає 25 600 471,10 грн. станом на 29.06.2017 р., яка складається
заборгованості за кредитом - 11 653 457 , 67 грн,
заборгованості за відсотками - 13 947 014, 43 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦПК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
За висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, встановлено, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).
З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі 14-38цс/18 та від 04.07.2018 у справі № 372/3675/15.
Відповідно до п.8.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно із статтею 2 цього Договору, Іпотекодержавтель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п 8.4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 8.5 іпотечного договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Такий продаж проводиться х урахуванням особливостей, встановлених статтею 38 Закону України «Про іпотеку»
Таким чином, в іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов'язань.
Отже, сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не мав достатніх правових підстав для звернення до суду за захистом свого інтересу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки обраний позивачем спосіб врегулювання спору є позасудовим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 14 лютого 2019 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - Правника Олександра Петровича залишити без задоволення.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів .
Повний текст виготовлено 26.09.2019року
Суддя-доповідач
Судді