ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про накладення штрафу за невиконання рішення суду
27 вересня 2019 року м. Київ № 826/13181/18
Окружний адміністративний суд м. Києва в особі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Патук А.С., за участі представника позивача - Давидова О.О., розглянувши питання щодо виконання рішення суду в адміністративній справі:
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ в м. Києві, в якому просила суд: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з травня 2018 протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити виплату належної ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1 ) пенсії з травня 2018 на особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ "ОЩАДБАНК"; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 204 995 грн. моральної шкоди; допустити негайне виконання у межах суми стягнення; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Рішенням суду від 30.10.2018 позов задоволено частково.
Так, суд вирішив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) щодо припинення з 01 травня 2018 року нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1. ; адреса: АДРЕСА_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) поновити з 01 травня 2018 року нарахування, виплату пенсії за віком та здійснювати надалі виплату пенсії ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1. ; адреса: АДРЕСА_1 ; рахунок НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ), відкритий в АТ "ОЩАДБАНК" (МФО 322669; код ЄДР 09322277; ТВБВ № 10026/0143 філії ГУ по м. Києву та Київській області);
- стягнути на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1. ; адреса: АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Крім того, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення пенсії за один місяць у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) негайно провести нарахування та виплату пенсій в межах суми пенсії за один місяць ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Встановлено судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) подати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення.
У той же час, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року змінено, викладено абзац 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) моральну шкоду у розмірі 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) гривень, 95 копійок».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.
Протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання рішення суду не був наданий.
04.03.2019 канцелярією суду було зареєстровано клопотання позивача про накладення штрафу, зокрема, позивач просив встановити термін для подачі звіту суду про виконання рішення суду та накласти на керівника ГУ ДФС в м. Києві штраф у розмірі 40 прожиткових мінімумів, половину з яких заявник просив стягнути на користь позивачки.
Враховуючи те, що відповідач не надав звіт про виконання рішення суду у встановлений строк, а також беручи до уваги вищезгадане клопотання позивача, ухвалою суду від 05.03.2019 відповідачу встановлено додатковий строк для подання звіту - протягом десяти робочих днів з дати отримання копії вказаної ухвали, копія якої отримана відповідачем 14.03.2019.
22.03.2019 канцелярією було суду зареєстровано Звіт відповідача про виконання рішення суду. Виходячи із змісту цього Звіту відповідач по суті відмовився виконувати рішення суду.
Ухвалою від 25.03.2019 року на 18.04.2019 призначено судове засідання для розгляду звіту відповідача та вирішення питання щодо наявності підстав для накладання на керівника відповідача штрафу в порядку ст. 382 КАС України. Вказане судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікуванні. У зв'язку з цим, наступне засідання призначено на 16.05.2019.
Представник відповідача у вказаному судовому засіданні по суті підтвердив факт невиконання рішення суду у частині періоду з 01.06.2018 по 31.03.2019 у зв'язку із очікуванням прийняття КМ України порідку виплати таких сум та, як вбачається з представлення відповідача, - очікуванням санкціонування виконавчою владою в особі КМ України виконання подобного роду рішень судів.
З метою отримання додаткових відомостей щодо стану виконання рішення суду оголошено перерву до 06.06.2019 у розгляді звіту про його виконання та запропоновано надати пояснення. У судовому засіданні 06.06.2019 представник позивача підтримав заявлене клопотання.
Оскільки станом на 06.06.2019 обставини невиконання рішення суду не змінилися, ухвалою суду від 06.06.2019:
- визнано звіт про виконання рішення суду таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі;
- на виконуючу обов'язки начальника Головного управління пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень за невиконання рішення суду;
- відповідно до вимог ч. 7 ст. 382 КАС України зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві подати звіт про виконання рішення суду по 28.06.2019 включно.
Між тим, за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в м. Києві, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 ухвалу суду першої інстанції було скасовано в частині накладення штрафу, у зв'язку з тим, що ГУ ПФУ в м. Києві 17.05.2019 звернулося до ПФУ з листом про надання дозволу на виплату позивачці борг, тобто, по суті, за дозволом на виконання рішення суду.
При цьому, власне посадова особа, на яку власне накладено штраф, ухвалу суду від свого імені не оскаржувала.
В іншій частині ухвала суду першої інстанції від 06.06.2019, у т.ч. в частині оцінки звіту як такого, що не підтверджує виконання рішення суду, залишена без змін.
На виконання ухвали суду від 06.06.2019 відповідачем надано звіт (повторний) від 15.07.2019 № 153969/07, в якому знову-таки зазначено про наявність боргу за період з 01.06.2018 по 31.03.2019 у сумі 18767,74 грн., відносно санкції на виплату якої відповідач продовжує очікувати окремого порядку від КМ України.
Звіт подано за підписом начальника управління - ОСОБА_4
При цьому відповідач знову-таки, продовжує посилатися на своє звернення до ПФУ від 17.05.2019 за санкцією на виконання рішення суду.
При цьому, із цього звіту вбачається, що відповідач не має наміру виконувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди.
24.08.2019 канцелярією суду було зареєстровано клопотання представника позивача про накладення на керівника ГУ ПФУ в м. Києві штрафу за невиконання рішення суду.
Відповідно до ухвали суду від 13.09.2019 на 27.09.2019 призначено судове засідання для розгляду повторного звіту та вирішення питання щодо відповідальності за невиконання рішення суду.
У судовому засіданні 27.09.2019 представник позивачка підтримав своє клопотання про накладення штрафу та просив його задовольнити у повному розмірі штрафу 76840 грн. У той же час, керівник ГУ ПФУ в м. Києві та/або представник відповідача у судове засідання не з'явилися, не дивлячись на те, що копія ухвали про призначення засідання отримана 19.09.2019. Між тим, в силу вимог ч. 4 ст. 382 КАС України неявки вказаних осіб не перешкоджає розгляду питання, яке, відповідно, розглянуто без їх участі та у судовому засіданні 27.09.2019 оголошено вступну та резолютивні частини ухвали суду.
Станом на час розгляду даного питання після перерви, обставини невиконання рішення суду у вказаній частині не змінилися, у т.ч. щодо стягнення моральної шкоди.
Рішення суду в цій частині так і не виконано.
Так, під час розгляду звіту з'ясовано на підставі пояснень відповідача, що в частині заборгованості за період з 01.06.2018 по 31.03.2019 у сумі 18767,74 грн. зазначено, що цей борг обліковується і буде виплачуватись відповідно до постанови КМ України від 25.04.2018 № 335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365". Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Як і у попередньому звіті, в останньому також зазначено, що відповідач у травні 2019 звернувся до ПФУ за дозволом, як слід розуміти - на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає безумовному виконанню без думки ПФУ з цього приводу.
Тобто, за період від попереднього звіти не вжито жодних заходів для реального виконання рішення суду.
При цьому, як вже раніше зазначалося, ще у рішенні суду судом констатовано, що:
- умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення;
- питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами;
- перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом;
- за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
- Законом № 1058-IV не передбачено підстав припинення або призупинення виплати пенсії, як, наприклад, проведення перевірки особи за місцем проживання, верифікації або ж проведення ідентифікації у банку;
- постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем
- у даному випадку, виплату пенсії припинено всупереч вимогам Закону № 1058-IV.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 129-1 Конституції України:
Суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до положень ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 3 ст. 382 КАС України).
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 4 ст. 382 КАС України).
Згідно рекомендаціям, зауваженням, та висловленим занепокоєнням Європейського суду з прав людини, які наголошувались у відповідних рішеннях ЄСПЛ, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04), саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції про що навіть 6 березня 2008 року згідно з пунктом 2 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Комітет міністрів розглянув заходи, запроваджені Урядом України для забезпечення виконання рішень Суду у справах, в яких порушується питання тривалого невиконання остаточних рішень національних судів. Комітет міністрів ухвалив тимчасову резолюцію (СМ/Ке80ІІ(2008)1), у відповідних положеннях якої зазначено:
"Комітет міністрів висловлює особливу занепокоєність у зв'язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів; рекомендує органам влади: 1. забезпечити ефективну реалізацію на практиці положень про відповідальність посадових осіб за невиконання рішень. 2. призначити відшкодування за шкоду, спричинену затримками у виконанні рішень національних судів, безпосередньо на підставі положень Конвенції та практики Європейського суду, як це передбачено Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України", тощо).
У даному випадку суд констатує фактичну відмову відповідача від виконання рішення суду, у т.ч. в частині стягнення моральної шкоди, відверте ігнорування рішення суду та його тривале невиконання всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень, що, крім іншого, підриває авторитет судової влади, у т.ч. в частині обов'язковості виконання судових рішень, що вже неодноразово ставало предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Внаслідок невиконання рішення суду відповідачем по суті ставиться під сумнів сама сутність існування судової влади.
Відповідач, в особі керівника, фактично займається не виконанням рішення суду, а очікує прийняття КМ України невідомо коли окремого порядку, в рамках якого, на його думку і у невизначеному майбутньому, будуть виплачуватись вказані суми пенсії, чим по суті вказує на необхідність погодження (санкціонування) виконання рішення суду Кабінетом Міністрів України та з боку ПФУ, що суперечить вимогам ст. 6 Конституції України щодо здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Суд вважає, що будь-які пояснення щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, у т.ч. щодо очікування санкціонування виконання рішення суду з боку КМ України та ПФУ, інші надумані причини, не можуть бути виправданням невиконання Державою (відповідачем) рішення суду та бути свідченням наявності поважних причин його невиконання, тим більше - у сфері гарантованого Конституцією Україні соціального захисту (ст. 46), якою, крім іншого, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнані в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
Всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України Держава (відповідач) фактично відмовилась виконувати рішення суду і в частині стягнення моральної шкоди, посилаючись на положення ч. 1 та ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які, в силу статті 129-1 Конституції України, не мають жодного стосунку до виконання рішення суду.
Відверте нехтування відповідачем положеннями Конституції України щодо обов'язковості судових рішень вбачається і з постанови державного виконавця від 27.05.2019 у ВП 58852520 про закінчення виконавчого провадження, з якого вбачається, що державним виконавцем до ГУ ПФУ в м. Києві неодноразово звертались вимоги про виконання рішення суду, однак відповідач навіть не надав інформації щодо стану виконання рішення суду.
У даному випадку також враховується, що не дивлячись вже на друге рішення суду відносно позивачки, продовжується відверте ігнорування визначених Конституцією України соціальних гарантій.
Відтак, враховуючи те, що:
за результатами розгляду повторного звіту судом встановлено не лише невиконання рішення суду, а по суті відмову від його виконання, ігнорування обов'язковості судових рішень, тривале невиконання рішення суду,
це вже другий випадок звернення позивача до суду з метою поновлення виплати пенсії,
а також беручи до уваги те, що невиконання такого роду рішень судів має масовий та систематичний характер,
суд приходить до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для накладення на виконуючу обов'язки начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_4 штрафу за невиконання рішення суду.
Визначаючи розмір штрафу, суд зазначає, що у грошовому виразі штраф може сягати від 38 420 грн. до 76 840 грн.
У цьому контексті слід зазначити, що у даному випадку позивачка вже повторно звертається до суду для поновлення виплати пенсії, що вказує на систематичне порушення прав позивачки з боку Держави (відповідача), що зумовлює необхідність позивачці знову звертатися до суду, тобто з боку відповідача має місце відверте та системне ігнорування вимог законодавства з пенсійного забезпечення та рішень судів.
Судом також враховується, що за період від попереднього звіту не вжито жодних практичних заходів щодо виконання рішення суду.
Відтак, враховуючи всі наведені обставини у сукупності, суд, керуючись внутрішнім переконанням, приходить до висновку про достатній та розумний розмір штрафу у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, який підлягає стягнення з начальника ОСОБА_4 з розподілом: 30 000 грн. в дохід Державного бюджет України; 30 000 грн. - на користь позивачки.
Керуючись положеннями ст. ст. 382, 241 - 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати повторний звіт ГУ ПФУ в м. Києві від 15.07.2019 № 153969/07 про виконання рішення суду таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.
Клопотання позивача про накладення штрафу задовольнити частково.
Накласти начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (код ЄДР 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_5 ) штраф у розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) гривень за невиконання рішення суду.
Штраф стягнути:
30 000 (тридцять тисяч) грн. на користь Державного бюджету України. Стягувачем є Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5).
30 000 (тридцять тисяч) грн. на користь позивачки - ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; тел. НОМЕР_6 ).
З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції (ч. 6 ст. 382 КАС України).
Ухвалу суду про накладення штрафу направити для виконання до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (вул. Виборзька, 32 м. Київ, 03056).
Звернути увагу начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 7 ст. 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 382 КАС України зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві подати черговий звіт про виконання рішення суду до 15.10.2019 включно.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у строки та порядку, визначеному ст. ст. 292 - 297 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін