26 вересня 2019 року м. Київ №320/3791/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Київській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Київській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача у видачі позивачу довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 без урахування нарахування та виплати додатково коштів, а саме: 1) одноразової виплати коштів в сумі 500 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання, 2) премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб., 3) добових в сумі 83 крб., 4) за харчування 51 крб. 30 коп.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 26.04.1986 по 31.07.1986, а саме: 1) одноразову виплату коштів в сумі 500 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання, 2) премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб., 3) добові в сумі 83 крб., 4) за харчування 51 крб. 30 коп.;
- зобов'язати відповідача видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 з урахуванням виплат а саме: 1) одноразової виплати коштів в сумі 500 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання, 2) премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб., 4) добових в сумі 83 крб., 5) за харчування 51 крб. 30 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він має право на перерахунок пенсії зі складовими, які протиправно не увійшли до довідки про заробітну плату, одержану ним за роботу в зоні відчуження у період 26.04.1986 по 31.07.1986.
Ухвалою суду від 22.07.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до судового розгляду на 15.08.2019.
Відповідачем надано суду письмовий відзив на позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки підстави для перерахунку суми грошового забезпечення позивача за роботу у зоні відчуження відсутні.
У судовому засіданні 15.08.2019 оголошено перерву до 27.08.2019 у зв'язку з витребуванням доказів.
За клопотанням представника відповідача судове засідання 27.08.2019 відкладено на 05.09.2019.
У судовому засіданні 05.09.2019 судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановлено протокольну ухвалу.
З матеріалів справи слідує, що позивач з 1978 по 2004 рік проходив службу в органах внутрішній справ.
Згідно Довідки від 01.11.2016 №327 та Маршрутного листа від 22.03.2011 №20/Я-130 позивач у червні - липні 1986 року був відряджений до населених пунктів: м. Прип'ять, с. Товстий Ліс, с. Стечанка, с. Ст. Красниця, де брав участь заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав дозу радіоактивного опромінювання 84,06 Бер (том 1, а. с. 17, 19, 22).
Під впливом іонізуючого випромінювання позивач втратив здоров'я, внаслідок чого визнаний особою з інвалідністю 2 групи, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, тому має право на встановлені законодавством України відповідні пільги (том 1, а. с. 24, 25).
На даний час позивач є пенсіонером (том 1, а. с. 28).
Так, відповідно до довідки від 01.11.2016 №326 за роботу (службу) в населених пунктах зони відчуження з 26.04.1986 по 31.07.1986 року посадовий оклад позивача становив 160 крб. згідно особових рахунків виплачене грошове забезпечення в сумі 340 крб. 76 коп. з урахуванням коефіцієнта 1, 2, 3, 4 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1086 №207-7 "Об условиях оплаты труда и материального обеспечения работников предприятий, организаций и учреждений, занятых на работах, связаных с ликвидацией последствий аварии на Чернобыльской АЭС и предотвращением загрязнения окружающей среды" (том 1, а. с. 16).
Премія за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках із зазначенням показника преміювання, розміру премії та підстави її виплати), а також інші доплати та надбавки ( за роботу в нічний час, за класність тощо із зазначенням розміру та підстави виплати) до даної довідки не включені.
У квітні 2019 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області із заявою, в якій просив видати нову довідку про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження у період з 26.04.1986 по 10.08.1986 по формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 №644, зареєстрованим в Мінюсті 29.10.2012 за №1808/22120, не лише з урахуванням коефіцієнта, а і з урахуванням коштів, що повинні були йому нараховуватись згідно зазначених правових актів, а саме: 1) одноразової винагороди у розмірі 500 крб. грошового утримання з урахуванням посадового окладу та військового звання за отримання гранично допустимої дози радіоактивного опромінювання, 2) премії в розмірі 400 карб., 3) добових у сумі 3 карб. 50 коп. за добу, 4) харчування у сумі 2 карб. 85 коп. за добу (том 1, а. с. 54 - 55).
Листом від 14.05.2019 №29/я-306 ГУ МВС України в Київській області роз'яснено позивачу про те, що добові, разова грошова винагорода за отриману максимально допустиму дозу радіації та компенсаційні виплати носять разовий характер і не є складовими грошового забезпечення, а тому до картки про нарахування грошового забезпечення і довідки, виданої на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1086 №207-7, не включаються (том 1, а. с. 52 - 53).
Позивач стверджує, що у зв'язку з відмовою відповідача надати довідку про грошове забезпечення із усіма передбаченими законодавством нарахуваннями під час роботи в зоні відчуження йому нарахована значно менша пенсія, тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14.01.1998 р. №15/98-ВР (далі - Закон №15/98-ВР), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова №1210), Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. №964-рс "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" (далі - Розпорядження Ради Міністрів СРСР №964-рс), Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок від 10.06.1986 р. №207-7 (далі - Постанова Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок №207-7), наказом МВС СРСР від 17.05.1986 р. №0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (далі - Наказ МВС СРСР №0149), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Після аварії на ЧАЕС 26.04.1986 Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення з грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів.
Після зняття грифа "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року №524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року №655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року №207-7 та інші.
У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964-рс було встановлено, що в тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).
Абзацом 1 пункту 1 Наказу МВС СРСР №0149 на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.
Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.
Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувалися за основним місцем служби.
Відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР №964-рс у тих випадках, коли особа офіцерського та начальницького складу органів внутрішніх справ отримує гранично допустиму дозу радіації і у зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки йому виплачується одноразова винагорода в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням.
З 01.01.2012 набула чинності Постанова №1210, якою передбачено проведення перерахунків та осучаснення пенсії для осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії у 1986 - 1990 роках і були визнані інвалідами.
Зазначеною постановою затверджено "Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з яким визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-ХІІ, а також передбачено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків.
У ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
У п. 2.10 Порядку №22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
З викладеного слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі за відповідний період.
При цьому, розмір отриманої заробітної плати, що зазначається у довідці, має відповідати даним первинних документів, на підставі яких вона видається.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №377/522-16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.
Як слідує з довідки про грошове забезпечення позивача за спірний період, рішення про виплату йому спірних сум не приймались, оскільки ці виплати у розрахунковому листі не зазначені.
При цьому, суд зазначає, що у своїй заяві від 04.04.2019 позивач не просив нарахувати та виплатити йому кошти, а саме: 1) одноразову винагороду у розмірі 500 крб. грошового утримання з урахуванням посадового окладу та військового звання за отримання гранично допустимої дози радіоактивного опромінювання, 2) премію в розмірі 400 карб., 3) добові у сумі 3 карб. 50 коп. за добу, 4) харчування у сумі 2 карб. 85 коп. за добу (том 1, а. с. 54 - 55). Натомість, позивач звертався лише з метою видачі довідки про грошове забезпечення за роботу у зоні відчуження з урахуванням вказаних виплат.
Оскільки одноразова винагорода за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення, премія за роботу у зоні відчуження, добові та виплата за харчування позивачу не нараховувалися та не виплачувалися, а із заявою про нарахування та виплату таких коштів позивач до відповідача не звертався, то у відповідача не було достатніх правових підстав для включення їх у довідку про грошове забезпечення.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеній у постановах від 06.02.2019 у справі 320/5231/18, від 09.04.2019 у справі №810/4724/18.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Як встановлено ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем достатніми та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій при розгляді заяви позивача від 04.04.2019 про видачу довідки про грошове забезпечення, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90,139, 143, 194, 205, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Басай О.В.