27 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1764/19
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання особи Міської ради м. Кропивницького про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького від 03.06.2019 р. про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона звернулася із письмовою заявою до відділу реєстрації місця проживання особи про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - її доньки ОСОБА_2 . Однак, на таке звернення отримала відмову у такій реєстрації малолітньої дитини відповідно абзацу 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, оскільки відсутня письмова згода батька на реєстрацію малолітньої дитини. Вважаючи, вказану відмову протиправною та такою, що порушує права позивача та її малолітньої дитини, позивач звернулася за їх захистом до суду.
30.07.2019 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).
Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є матір малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13а).
З батьком малолітньої доньки - ОСОБА_3 , з 2011 року, позивач перебувала у шлюбі, 27.10.2017р. шлюб було розірвано (а.с.14,15).
Відповідно до письмових пояснень позивача, до розлучення подружжя з донькою проживали за місцем проживання чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 , де за вказаною адресою було зареєстровано місце проживання доньки. При розлученні місце проживання дитини не встановлювалось, та спорів по встановленню місця проживання не має, що було особисто зазначено батьком дитини в позовній заяві про розірвання шлюбу (а.с. 14).
Відповідно до письмових пояснень позивача, її колишній чоловік виїхав на постійне місце проживання до Російської Федерації, його адреса і засоби зв'язку позивачці не відомі. Факт перетину державного кордону України за знаходження за межами території України підтверджується довідкою від 06.04.2019 №61/Т/2253/НТ (а.с.17).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
У зв'язку із необхідністю реєстрації малолітньої доньки за місцем проживання, позивач звернулася 03.06.2019 із письмовою заявою до відділу реєстрації місця проживання особи міської ради про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - її доньки ОСОБА_2 (а.с.10).
03.06.2019 року відділ реєстрації місця проживання особи міської ради відмовив у такій реєстрації малолітньої дитини на підставі того, що особа не подала необхідних документів, а саме - відсутня письмова згода батька на реєстрацію малолітньої дитини.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду, за захистом порушеного на її думку права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно статті 7 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина з моменту народження має право на ім'я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України «Про громадянство України», іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
У відповідності до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Для реєстрації малолітнього за місцем проживання, відповідно пункту 6 статті 18 Постанови Кабінету міністрів України від 02.03.2016р. №207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до єдиного державного демографічного реєстру», у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Пунктом 11 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органам реєстрації інформації до єдиного державного демографічного реєстру визначено підстави, коли орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, серед яких, якщо особа не подала необхідних документів або інформації (абзац 1).
Судом встановлено, що позивачка є громадянкою України, з моменту народження, її донька ОСОБА_2 проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 , в квартирі, яка належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу (а.с.13).
Судом встановлено також, що позивачка із батьком її доньки ОСОБА_3 у шлюбі не перебуває, батько вихованням дитини не займається.
Також, судом встановлено, що на теперішній час, фактичне місце проживання батька дитини встановити не виявилося за можливе.
Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність спору між батьком та матір'ю дитини, щодо визначення її місця проживання, судом не встановлено.
За викладених обставин, суд вважає, що відсутність реєстрації місця проживання малолітньої доньки позивача за місцем її проживання суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію прав, гарантованих Конституцією України та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
При винесенні рішення у даній справі, слід також врахувати, що відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоди на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 3 Конвенції «Про права дитини» (схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 №44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки та громадської безпеки тощо.
Згідно пункту 5 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Таким чином, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач по справі, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 за місцем фактичного проживання її матері - позивача ОСОБА_1 , хоча й діяв на підставі чинного законодавства України, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений пунктами 11, 18 Правил №207, однак, без урахування усіх обставин справи, які є об'єктивними, та інтересів малолітньої дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства».
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки оскаржуване рішення відповідача у спірних відносинах прийняте без дотримання справедливого балансу між обмеженнями, встановленими підзаконними нормативними актами, якими в даному випадку є Правила №207, і необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів малолітньої дитини, тому, таке рішення не може визнаватись правомірним та достатньо вказує на наявність підстав для його скасування.
Враховуючи зазначене вище, а також те, що відповідачем по справі не надано відзиву на позовну заяву та норму ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. За даних обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.3).
Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу реєстрації місця проживання особи Міської ради м. Кропивницького (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006,) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького від 03.06.2019 р. про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Присудити на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу реєстрації місця проживання особи Міської ради м. Кропивницького.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула