26 вересня 2019 року справа № 320/2356/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині рішення.
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, у якому позивачі просять суд:
- визнати частково незаконним та скасувати рішення Боярської міської ради від 12.04.2019 №55/1927 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0600 га замість належних 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Боярську міську раду Києво-Святошинського району Київської області розглянути у відповідності до вимог земельного законодавства та пункту 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Боярської міської ради від 12.04.2019 №55/1927 частково задоволено заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0.0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність орієнтовною площею 0.0600 га.
Вважають таке рішення є частково незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині наданої площі земельної ділянки, оскільки в рішенні Боярської міської ради від 12.04.2019 №55/1927 не зазначено причин вилучення з користування частини земельної ділянки площею 0.0143 га.
Відповідач проти позову заперечував, надав суду відзив, в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки спірна частина земельної ділянки, яка не відведена в частині дозволу на розроблення проекту перебуває у користуванні ВСТ «Боярський хліб завод», а рішення від 12.04.2019 №55/1927 прийнято відповідно до норм чинного законодавства та в межах повноважень Боярської міської ради.
Зазначив, що підставою відмови було те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 05.03.2012 року у справі № 2-781/12 було встановлено, що при наданні гр. Ковальській земельної ділянки площею 0,1096 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ) на підставі рішення Боярської міської ради №386/1 від 16.10.1995 було порушено вимоги державних норм стосовно режиму охоронної зони трансформаторної підстанції, оскільки для її обслуговування необхідна смуга шириною 1 м загальною площею 14,46 вздовж стіни трансформаторної підстанції. Дане рішення та державний акт було скасовано. Частину цієї ж спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 у розмірі 0,0314 га. Зазначив, що станом на момент звернення до гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 з адміністративним позовом до суду частина вилученої земельної ділянки площею 0.0143 га не перебуває у постійному користуванні позивачів.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_1 належить 8/25 часток житлового будинку згідно свідоцтва про право особистої приватної власності від 05.08.1986, а ОСОБА_2 17/25 часток житлового будинку згідно договору дарування від 08.11.2006 (а.с. 18-20).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.03.2012 було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Боярської міської ради №386/1 від 16.10.1995 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1069 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та визнано державний акт на право приватної власності на землю від 28.03.1996 виданого на ім'я ОСОБА_1 недійсним (а.с. 25-30).
22.06.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники житлового будинку звернулись з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .
05.10.2017 Києво-Святошинський районний суд Київської області визнав бездіяльність Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо не розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.12.2016 та 15.02.2017, 21.06.2017. Зобов'язав Боярську міську раду Києво-Святошинського району Київської області розглянути на засіданні сесії вказані заяви.
29.03.2018 Боярською міською радою винесено рішення №44/1438 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 .
05.11.2018 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
07.02.2019 рішенням Київського окружного адміністративного суду позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Боярської міської ради № 44/1438 від 29.03.2018 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 , зобов'язано Боярську міську раду розглянути у відповідності до вимог земельного законодавства заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 (а.с. 28-30).
Рішенням від 12.04.2019 №55/1927 Боярська міська рада надала дозвіл гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.0600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 за рахунок земель запасу Боярської міської ради.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 звернулись до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення земельних спорів та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Постановою Кабінету міністрів України затверджені Правила охорони електричних мереж від 04.03.1997 №209.
Правила охорони електричних мереж запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж. Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання земельних відносин вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 6 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути у місячний строк.
Відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виходячи з вимог статті 118 Земельного кодексу України, повинна бути мотивованою та може бути пов'язаною виключно з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що до Боярської міської ради надійшло звернення від позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 , площею 0.0743 га.
Дане питання розглядалося на депутатській комісії та на сесії Боярської міської ради.
Відповідач в обґрунтування правової позиції посилався серед іншого на те, що підставою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.0600 га, а не 0.0743 га є наявність на вказаній земельній ділянці трансформаторної підстанції ВСТ «Боярський хлібзавод», а сама частина ненаданої земельної ділянки перебуває у користуванні вище вказаного приватного підприємства, та була передана в оренду на підставі договору оренди і ніколи не вилучалась у ВСТ «Боярський хлібзавод».
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року (справа №814/1961/17).
Щодо доводів відповідача, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні приватного підприємства ВСТ «Боярський хлібзавод», суд зазначає наступне.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. (ст. 40 ЗК України).
Підставою відмови у наданні такого дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Рішеням Київського окружного суду від 07.02.2019 визнано протиправним та скасовано рішення Боярської міської ради № 44/1438 від 29.03.2018 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .
При цьому суд зазначає, що позивач бажає отримати спірну земельну ділянку у власність на підставі усіх необхідних документів, в тому числі кадастрового плану, який виготовлений землевпорядною організацією і не оспорювався Боярською міської радою та ВСТ «Боярський хлібзавод», відтак посилання відповідача на те, що земельна ділянка перебуває у користуванні ВСТ «Боярський хлібзавод» є необґрунтованими.
Згідно положень ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Щодо посилань відповідача на наявність на території спірної земельної ділянки трансформаторної підстанції, як на підставу відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 76 ЗК України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.
Статтею 112 ЗК України передбачено, що охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України. :
Відповідно до пункту 1 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209, правила охорони електричних мереж запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж. Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.
Пунктом 5 Правил охорони електричних мереж передбачено, що охоронні зони електричних мереж встановлюються: - уздовж повітряних ліній електропередач - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхильного їх положення на відстань 10 м для повітряних ліній напругою до 20 кВ.; - за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.
Абзацами 2, 3 пункту 4 Правил охорони електричних мереж передбачено, що у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти електричних мереж, зобов'язані вживати належних заходів до збереження зазначених об'єктів.
Таким чином, законодавець не встановлює заборони фізичним та юридичним особам отримувати у користування земельні ділянки, розташовані в межах охоронних зон електричних мереж, встановлюючи при цьому обов'язок землекористувача (землевласника) щодо дотримання правил та обмежень, пов'язаних з встановленням охоронних зон.
Вказане твердження узгоджується з приписами ч. 1 ст. 96 ЗК України, якою серед обов'язків землекористувачів визначено: дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. (пункт "е")
При цьому, обмеження щодо передачі земельних ділянок у користування містяться лише у частині 3 статті 93 ЗК України, відповідно до якої не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом.
VIII. Висновок суду
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст.77 КАС України).
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення та факту невідповідності невідповідність місця розташування земельної ділянки, позначеної позивачем в графічних матеріалах, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральному плану м. Боярка, іншої містобудівної документації, тощо, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 12.04.2019 № 55/1927 та зобов'язати розглянути заяву гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 у відповідності до вимог земельного законодавства та пункту 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209.
IX. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачами був сплачений судовий збір у загальному розмірі 1536.80, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.04.2019 р. № 84, №85 (а.с. 4).
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 12.04.2019 №55/1927 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зобов'язати Боярську міську раду Києво-Святошинського району Київської області розглянути у відповідності до вимог земельного законодавства та пункту 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0743 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .
Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 768.40 (сімсот шістдесят вісім грн.) 40 коп. на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у розмірі 768.40 (сімсот шістдесят вісім грн.) 40 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (ЄДРПОУ 36263776).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено - 26.09.2019.
Суддя Леонтович А.М.