26 вересня 2019 року м. Київ справа №320/1979/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 04.03.2019 №398 начальника Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 07.03.2019 №124 о/с начальника Головного управління Національної поліції в Київській області про звільнення зі служби;
- поновити на посаді Начальника Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 07 березня 2019 року;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки їх винесено під час тимчасової непрацездатності позивача. Крім того, позивач стверджує, що покладені в основу оскаржуваних наказів висновки службового розслідування є необґрунтованими.
Київський окружний адміністративний суд 22.04.2019 постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановив строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали позивачу.
Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, у зв'язку з чим Київський окружний адміністративний суд 17.05.2019 постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, призначив судове засідання на 11.06.2019.
Відповідачем 03.06.2019 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач у період з 31.12.2018 по 28.02.2019, порушуючи службову дисципліну, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки, а надані позивачем довідки та листи непрацездатності не були зареєстровані у ДУ ТМО МВС України та не дають підстав для звільнення від служби (роботи).
У судовому засіданні 11.06.2019 судом прийнято рішення про допит свідків, у зв'язку з чим оголошено перерву до 25.06.2019.
Допитаний у судовому засіданні 25.06.2019 в якості свідка ОСОБА_2 , який працює на посаді заступника начальника відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУ НП в Київської області пояснив, що ним отримано від позивача в кінці січня - початку лютого 2019 року за місцем проживання останнього у м. Бровари два листи непрацездатності до кінця грудня 2018 року. Позивачем не було повідомлено про перебування на лікарняному на той час та про місце лікування. Під час попередніх виїздів за місцем проживання позивача не вдалось з ним поспілкуватись та встановити обставини щодо його відсутності на службі.
Допитаний у судовому засіданні 25.06.2019 в якості свідка ОСОБА_3 , який працює на посаді начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП у Київській області пояснив, що позивач протягом тривалого терміну не перебував на службі. Декілька разів особисто спілкувались телефонним зв'язком з даного питання. В одній з телефонних розмов 09.02.2019 позивач повідомив, що він перебуває на лікарняному, але місця лікування позивачем повідомлено не було. На той час лікарняних листків позивачем надано не було, як і лікарняних листків за весь час відсутності на робочому місці станом на час прийняття оскаржуваних наказів.
Також у судовому засіданні 25.06.2019 в якості свідка було допитано ОСОБА_4 , який працював начальником кадрового забезпечення Вишгородського відділу ГУ НП в Київській області який пояснив, що в кінці грудня 2018 року - початку січня 2019 року позивач повідомив про перебування на лікарняному, що у подальшому також підтверджував під час телефонних розмов. Підтвердив, що телефонний зв'язок з позивачем був, двічі відвідував позивача у лікарнях, у т.ч. у січні 2019 року, чітких дат не пам'ятає. До дати прийняття оскаржуваних наказів ним надавались копії лікарняних листків позивача, зокрема, начальнику управління кадрового забезпечення ГУ НП у Київській області ОСОБА_3 .
У зв'язку з необхідністю надання відповідачем додаткових пояснень у судовому засіданні 25.06.2019 оголошено перерву до 11.07.2019.
У судовому засіданні 11.07.2019 судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановлено протокольну ухвалу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, згідно наказу ГУНП в Київській області від 01.02.2018 №60 о/с перебував на посаді начальника Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області (том 1, а. с. 60).
Згідно з п. 1 наказу ГУ НП в Київській області від 04.03.2019 №398 полковника поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (том 1, а. с. 145).
У зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, наказом ГУ НП в Київській області від 07.03.2019 №124 о/с начальника Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області полковника ОСОБА_1 з 11.03.2019 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) (том 1, а. с. 70).
Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Обов'язки поліцейського визначені ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до вимог якої останній зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 59 згадуваного Закону визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно з ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Статтею 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право:
1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи;
3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією.
У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.
Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно п. 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Отже, службове розслідування обов'язково повинно передувати звільненню, якщо особу рядового чи начальницького складу звільняють за порушення нею службової дисципліни.
З матеріалів справи слідує, що начальником управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області ОСОБА_3 20.02.2019 на ім'я начальника ГУНП в Київській області подано рапорт про те, що 09.02.2019 ним здійснено телефонний дзвінок по мобільному телефону начальнику Вишгородського ВП ГУНП в Київській області полковнику поліції ОСОБА_1 У розмові ОСОБА_1 повідомив, зокрема, про те, що перебуває на лікарняному і через тиждень прибуде до Головного управління. Лікувальний заклад, у якому він перебуває, не повідомив. До дня подання рапорту документів, які звільнять від виконання службових обов'язків ОСОБА_1 не подав. Таким чином ОСОБА_1 відсутній на робочому місці з 30.12.2018 по день подання рапорту (том 1, а. с. 133).
Наказом ГУ НП в Київській області від 20.02.2019 №298 призначено службове розслідування за вказаною інформацією. Для проведення службового розслідування створено дисциплінарну комісію у складі: голови - заступника начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області майора поліції Яковенка Д.М., членів комісії - старшого інспектора ВІОКС УКЗ ГУ НП в Київській області Бойка С.С . , старшого інспектора відділу УОАЗОР ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Малащенка М . М. (том 1, а. с. 135).
Дисциплінарною комісією 28.02.2019 у м. Вишгороді складено акт про те, що начальник Вишгородського ВП ГУНП в Київській області був відсутній на службі за місцем несення служби - Вишгородський ВП ГУ НП в Київській області з 31.12.2018 по 28.02.2019 без поважних причин (том 1, а. с. 136).
Висновок службового розслідування складено дисциплінарною комісією 28.02.2019 (том 1, а. с. 137 - 143), згідно якого у діях начальника Вишгородського ВП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_1 . вбачаються порушення вимог статті 3, підпунктів 1,2, 3 пункту 1 статті 18, статей 19, 64 та 91 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 4, 6, 9, 13 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VIII, пунктом 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у низькому рівні правосвідомості, низьких морально-ділових якостях, грубому ігноруванні наказів і доручень МВС України, Національної поліції України щодо запобігання та недопущення порушень службової дисципліни, що призвело до невиходу на службу у період з 31.12.2018 по 28.02.2019 без поважних причин.
На підставі викладеного члени дисциплінарної комісії вважали б:
- інформацію викладену у доповідній записці начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 вважати такою, що знайшла своє підтвердження,
- начальника Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області полковника поліції ОСОБА_1 . звільнити зі служби в поліції,
- дні невиходу на службу з 31.12.2018 по 28.02.2019 визнати прогулами.
Стосовно посилань позивача щодо його перебування на час прийняття оскаржуваних наказів у стані тимчасової непрацездатності, суд зазначає, що це не є перешкодою для звільнення з огляду на наступне.
Як зазначено вище, відповідач стверджує, що позивач у період з 31.12.2018 по 28.02.2019 не виходив на службу без поважних причин.
Згідно наявного в матеріалах справи листка непрацездатності серії АХД №288581 позивач з 25.02.2019 по 06.03.2019 перебував на амбулаторному лікуванні, а згідно листка непрацездатності серії АХД №021710 позивач з 07.03.2019 по 22.03.2019 перебував на стаціонарному лікуванні (том 1, а. с. 193, 194).
Оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби прийнято 04 та 07 березня 2019 року, тобто у період тимчасової непрацездатності.
На момент видання вказаного вище наказу у відповідача була відсутня інформація щодо тимчасової непрацездатності позивача, а позивач не надав суду доказів, що ним направлялись зазначені листки непрацездатності до ГУНП в Київській області.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що під час вирішення спорів, пов'язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Тому, якщо у спеціальному законі, яким є Закон України "Про Національну поліцію", не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то застосування норм трудового законодавства до правовідносин, що регулюються таким законом, неможливо.
Оскільки Закон України "Про Національну поліцію" не містить приписів щодо застосування норм трудового законодавства у випадку, якщо цим законом не врегульовано спірних відносин, застосування положень КЗпП та іншого трудового законодавства до даних правовідносин є неможливим.
З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на норми Кодексу законів про працю.
Отже, у цій частині суд вважає доводи позивача необґрунтованими.
У той же час, суд зазначає, що порядок проведення службового розслідування дисциплінарною комісією визначено розділом V згаданого вище Порядку №893.
Згідно п. 1, 2, 4, 7, 13, 14, 16, 17 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:
одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;
отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що належно повідомлений. У цьому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі, а поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою - десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.
В акті обов'язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови.
Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.
Згідно ч.ч. 6 - 10 ст. 18 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.
Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
З викладеного слідує, що підчас проведення службового розслідування у разі відсутності поліцейського на службі його виклик для надання пояснень є обов'язковим і здійснюється шляхом надсилання такого виклику рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
У той же час, відповідачем не надано суду доказів виконання зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893, а Висновок службового розслідування від 28.02.2019 містить посилання лише на надсилання за допомогою "Укрпошти-експрес" на адресу позивача копії наказу ГУ від 08.02.2019 №229.
Доводи відповідача про те, що на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав, і підчас виїздів за місцем проживання останнього не вдалось з ним поспілкуватись суд оцінює критично, оскільки такі дії не відповідають встановленому порядку проведення службового розслідування та не підтверджені жодними доказами.
Також відповідачем не надано суду доказів складення акту про відмову надати пояснення, який обов'язково складається за фактом відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання, як це передбачено п.п. 8 - 10 ст. ст. 18 Дисциплінарного статуту.
Крім того, суд вважає, що не може бути обґрунтованим послання відповідача у висновку службового розслідування від 28.02.2019 на Акт від 28.02.2019 про відсутність на службі начальника Вишгородського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 з 31.12.2018 по 28.02.2019 без поважних причини, оскільки згідно наказу ГУНП в Київській області від 08.02.2019 №229 полковника ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади (том 1, а. с. 127, 136, 137 - 143).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що під час прийняття оскаржуваних наказів відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом та Порядком №893, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказів від 04.03.2019 №398 та від 07.03.2019 №124 о/с є обґрунтованими, а позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді начальника Вишгородського ВП ГУНП в Київській області з 07.03.2019 суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначено вище, згідно наказу ГУНП в Київській області від 08.02.2019 №229 полковника ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Вишгородського ВП ГУНП в Київській області, проте, зазначений наказ позивачем не оскаржено.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів суд вважає за необхідне вийти за межі позовних у цій частині та поновити позивача на службі в Національній поліції України.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Порядок обчислення середньої заробітної плати встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).
Абзацом 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 22.05.2019 №355 середньомісячне грошове забезпечення позивача за січень, лютий 2019 року становило 8 660,00 грн., середньоденне грошове забезпечення - 293,56 грн. без урахування податків та зборів (том 1, а. с. 77).
Оскільки час вимушеного прогулу позивача становить 6 місяців та 15 днів, середній заробіток за цей час становить 56 363,40 грн., а саме:
- 51 960,00 грн. = 8 660,00 грн. х 6 міс.,
- 4 403,40 грн. = 293,56 грн. х 13 днів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій прояв у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Таким чином, підсумовуючи встановлені судом обставини, надавши оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи та всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 04.03.2019 №398 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби полковника поліції ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.03.2019 №124 о/с про звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України з 12 березня 2019 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 56 363 (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят три) грн. 40 коп. з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення з 12 березня 2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на службі в Національній поліції України.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині присудження на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 660 (вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Басай О.В.